🔸 Спочатку мені було її дуже шкода, потім почали закрадатися певні сумніви, а коли людина, яка начебто тільки місяць тому вперше дізналася, що таке підручник (з її слів), почала шпарити конструкціями на кшталт "я зрозуміла, що ми делегували свій голос дискурсу, який використували для дегуманізації упосліджених" довіра до тексту повністю розвіялася. 🔸 А потім я дочитала і полізла шукати про неї ще щось, а знайшла фото батьків, будинку, бізнесу і така "хмммм, Тарочко, а нашо ж ти оце стільки набрехала?". "ОСВІЧЕНА" Тара ВестоверАртбукс, 2024, 368 стор. ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️🖇 Взагалі в мене склалося враження, що вона сама наприкінець книги раптом зрозуміла, що батьки ще живі й здорові, що є десятки свідків, які можуть вказати на її, гм, м'яко кажучи перебільшення, тому весь останній розділ її мемуарів — це таке собі загравання "ой, я була така травмована, така травмована, що нічому не треба вірити — це точно сонце? а ви бачите цей лист? а це точно зелений?". Така собі відмазка "я могла й щось наплутати, не згадати, пам'ятати не так, як було, просто не тягніть мене до суду за наклеп". ❎ Такоє. Сильно розчарована. Я беру читати мемуари саме для того, аби дізнатися, як все було насправді, бо як могло б бути чи як не було, а хотілося, можна і в художній літературі прочитати.✏️ Не стану відмовляти чи радити, єдине, що скажу: ділить на десять всі її описані страждання. Бо недовіра до начебто документальної прози — найгірше, що може статися.