🌲 Вчора традиційно передивлялась "Один вдома" й вкотре відмічала, наскільки ж там класний сторітелінг! По-перше, як на мене – то це класичний шлях героя. Є етап рутини, є вхід у пригоду, де на героя чекають неочікуваний союзник, антагоністи, випробування й багато всього, є перемога й повернення до звичного життя, проте вже інакшим, зміненим (Кевін навіть вже не боїться котельні!). Персонаж має чітку арку, свою брехню ("я хочу, аби всі вони зникли"), й поступово приходить до правди ("я хочу повернути сім'ю, якою б вона не була"). Все розвивається поступово, а тому, як круто розставлені гачки, можна позаздрити. Якщо прослідкувати, то всі артефакти, якими Кевін бореться із мокрими бандитами, згадуються ще на початку – пневматичний пістолет, пістолет із клеєм, тарантул. Таким чином вони не виникають out of the blue, все грає на сюжет і немає нічого зайвого. Другорядні персонажі – шикарні, мають яскраві особливості і запам'ятовуються. Другорядні лінії також пропрацьовані й завершені – шлях його мами додому, історія сусіда. Таким чином виходить ніби й проста, проте цілісна й багатошарова історія. А це, я вам скажу, найскладніше. Легко закрутити закручене, проте створити щось універсальне – оце вже задача із зірочкою.Певно, це і є однією з причин, чому вона вічна, і чому весь світ не втомлюється передивлятися її щороку ❄️
🖤"Необрана", Олена Шпигоцька, ВіхолаОдразу можу сказати – із цією книгою в мене стався гіперфікс і вона трапилася мені в момент, коли конче треба було втекти від реальності. Що вона і забезпечила. З "Необраною" я чистила зуби, не спала до третьої ночі і просто читала. Не бо треба дочитати, а бо цікаво. Зараз подібний досвід для мене рідкість, тож широ дякую авторці. Це янґадалт із типово підлітковими проблемами: як зрозуміти себе і чого ти хочеш, булінг, дружба, перше кохання, перші дорослі помилки, проблеми з батьками, тощо. І він дуже навіть зимовий, бо кульмінація відбувається буквально на Новий Рік, тож саме час братися за неї.Софії 15, вона вчиться в 10 класі у Франику й по вуха закохана в керівника гуртка журналістики – старшокласника Еріка. Власне, аби вразити Еріка, Софія лізе на дах багатоповерхівки задля фото для статті, проте зустрічає дивного хлопця і... падає з даху. Після цього для неї відкривається цілий інший світ, де серед людей живуть нещастимці (монстри, що харчуються негативними емоціями) і мисливці на них. Далі все закручується спіраллю подій і ситуацій. 💫 Що мені точно сподобалося💜 Персонажі. Софія іноді бісяча, місцями егоїстична, місцями мудра і чуйна, ревнива, розбалувана, десь зла і ненавмисно жорстока, десь добра і лагідна. Але усюди вперта і пре, як танк. Вона різна, емоційна, вчиняє купу просто неймовірно безґлуздих речей, проте все це робить її живою. Тут збережено головне для мене правило янґадалта – персонаж має рости через помилки, покарання за них й усвідомлення їх. Саме за це я люблю цей жанр, і тут це яскраво продемонтровано. Влад краш і повністю мій типаж (якщо дозволите дорослій тьоті казати так про підлітка) – мовчазний, розумний і з подвійним дном, де треба ще докопатися до "м'якоті". Інші персонажі також яскраві і живі, я легко уявляла їх собі.💜Пейсінг. Можливо, комусь здалось би повільно, але мені було чудово. Тут є багато милих сцен із розмовами, чаюванням, посиденьками біля під'їзду чи за чашкою кави – і я з радістю поринала у цю чужу рутину.💜Сама ідея. Вона не нова (монстри серед людей, мисливці на них), проте тут Франик, наші реалії – і це додає родзинки.💜 Любовна лінія. Вона дуже підліткова і мила, ну я просто милувалась. Прям дуже.💜 Текст. Він чудовий, мені сподобалась мова авторки. Легко читається, має прекрасний ритм, просто ллється зі сторінок. Одне задоволення.🌟Що я б трохи змінила (тут закрию під спойлери)💜 Фінальний бій. Він мені здався трохи розтягнутим і перемежованим із кульмінацією любовної лінії, що видалось трохи недоречним, бо у цих подій різний ритм ніби має бути. Але я все одно кусала нігті, бо переживала і за те, і за те.💜 Мені б хотілося арку стосунків з батьками якось все ж закрити. Можливо, примирення з мамою, чи аби мама щось усвідомила й принаймні спробувала поговорити. Може, це буде далі.💜Трохи не вистачало антагоніста. Він тут був, але хотілося б дати йому більше сили/ваги. Можливо, бо це перша книга циклу, подивимось.Я точно буду радити її тим, хто полюбляє якісний комфортний янґадалт і так само як і я, хоче іноді втекти в підліткові проблеми, а не оце все. І якщо ви боїтесь, що це перша книга циклу – не бійтесь. Як на мене, вона цілком може сприйматися окремо, фінал тут доволі закритий (але з гаком на можливе продовження). Беріть, хороше💜#почитати
💫 Шановна спільното!Мене сильно-сильно попросили допомогти з черговим збором для 28ombr імені Лицарів Зимового Походу на старлінки третього покоління та старлінки міні для забезпечення відеострімінгових трансляцій безпілотних розрахунків та для встановлення стабільного супутникового звʼязку на НРК. (НРК - наземні роботизовані комплекси. Автономні системи озброєння, які заміняють людину в умовах бою).Знаю, що Різдво і джингл белз, та дуже хочеться відправити хлопцям і дівчатам допомогу вже у цьому році. Між донатами, кратними 150 грн, розіграю комплект з трьох!!! книг: 💫 "Як любили і вмирали" від Уроборос (від серця відриваю, смачна донбаська проза)💫 "Первісне зло" з підписом чудової пані укладачки Серафіми Білої💫 "Жовтолика" Ребекки Кван (про страх і ненависть в книжковій сфері)Тож не забувайте вказувати в коментарях контактні дані, якщо донатите не з моно.Моя мета: 12 000 грнСпільна мета: 480 000 грнБанка осьо тут: https://send.monobank.ua/jar/7YmJ7QSwNVБуду вдячна за донати і репости🫂🫶Нехай ворог ☠️, а ви бережіть себе!
🤦♀️ Чим автору корисні негативні відгуки?Минулого місяця писала пост про те, чому автору не варто звертати увагу на негативні відгуки, а більше сфокусуватися на тих людях, кому книга сподобалась. Тоді мені справедливо прилетіло від пані Юлі Кубай, яка вказала, що негативні відгуки можуть іноді бути корисними. Зазначу, що я говорю про критичну масу конструктивних негативних відгуків, не про один-два "книга фуфло" чи "мені не сподобалось". 👉 То про що вони можуть сигналізувати автору (на мою думку)? 🔴 Дійсно є проблеми із книгою – сюжетом, логікою чи персонажами. Якщо критичний відсоток читачів зазначають, що, наприклад, персонажі поводилися нелогічно чи "всередині стало нудно", то, з великою долею вирогідності, так воно і є. Але тут варто зазначити, що "логічно" і "нудно" у кожного своє. Дивимося на повторюваність. Якщо огріхи цілком конкретні (скаче час оповіді, тощо) – це помітять і про це скажуть. Що з цим робити? Вже нічого, тільки вчитися далі й наступного разу брати більше часу на покращення канви історії, темпоритму та логічності дій/персонажів із бетами, менторами, структурними редакторами.🔴Проблеми із якістю тексту, редактурою чи коректурою. Це може бути сигналом прискіпливіше дивитися на текст, а також змінити редактора, коректора чи видавництво в майбутньому. Бо на книзі стоїть ваше ім'я.🔴Ви чи видавництво промазали з цільовою. Промазати можна обкладинкою (привіт, Локвуд від абаби), анотацією, жанром, таргетом, позіціонуванням, вибором блогерів/інфлюенсерів для промо, тощо. Коротко кажучи, книга не потрапляє в очікування від неї, і це прямий сигнал, що стратегію чи позіціонування треба змінювати.Все це аж ніяк не спростовує того, що писала у попередньому пості. В будь-якому разі не варто йти і з піною у рота комусь щось доводити. Беремо корисне, робимо висновки, некорисне відкидаємо. Знову повторюся – в цьому є сенс, якщо критична маса відгуків говорить про одне і те саме. Негатив закаляє, а всім подобатись неможливо 🤷
🐺"Аркан вовків" Павло Дерев'янко, ВСЛСпонсор дочитаної книги – раптовий вірусняк, який звільнив мені час на читання. Почну із загальних вражень. Якщо коротко – мені сподобалось. Я легко розумію, чому ця історія популярна. Наскільки я взагалі можу судити об'єктивно – вона об'єктивно хороша. Якщо б мене попросили описати її, використовуючи інші книги, я б сказала, що це "Три мушкетери" з вайбами "Відьмака" в світі альтернативної України, де країни 404 взагалі немає. Що неабияк приємно.👉Що особливо відмітила:💜Загальна ідея і світобудова. Альтернативна Україна 19-го століття? Ну клас же! Я не придиралась, мені було цікаво. Цілком уявляю собі цей світ і навіть пробігала думка, що непогано було б створити в ньому ААА-гру. 💜Мова автора. Вона смачна. Я люблю просту мову. Не в плані "примітивну", а в плані "без непотрібних ускладнень, які заважають уяві малювати картинку". І текст, і ритміка тексту мені сподобались. Десь я трохи чіплялась за незначні моменти, але це є всюди і цілком допустимо, як на мене. Мені не заважали нові чи дивні для мене слова. Навпаки – мені це створювало вайб епохи.💜Персонажі. Вони живі, об'ємні й навіть розмовляють так, що по репліці відразу розумієш, хто це говорить. Не скажу, що в мене сталася любов із ними, але вони цікаві, це точно. Класно пропрацьований розвиток їхніх стосунків у ватазі. Забавно, що найбільше мене дратував Гнат, але саме з його реплік я сміялась найбільше.💜Сюжет. Після 35% було дійсно дуже цікаво й трохи навіть детективно.👉Що б зробило цю книгу для мене кращою ( тут я не присіпуюсь типу знаю краще, а просто аналізую власний читацький досвід):💜Менш затягнутий початок. Я виявилась із тих людей, кому довелося продиратися крізь перші 35% книги, і, проаналізувавши, чому саме так сталося, прийшла до певних висновків – занадто затягнутий перший акт. Те, що в різних сюжетних схемах називають каталізатором змін або спонукальним інцидентом, зазвичай відбувається на 10-15% сюжету. Це якась раптова незапланована подія, що вириває персонажа(ів) зі звичної їм рутини й змушує вступити в пригоду (лист з Гогвардса, сестру Катніс обирають для участі в іграх, тощо). Тут це відбулося, власне, на 35%, а саме – зникнення Савки. До цього все відбувалося чітко по плану, через що введення в світ вийшло трохи затягнутим, бо не було гачка. Після 35% все понеслося так, що тільки встигай гортати сторінки.💜Більш пропрацьовані жіночі персонажі. Так, це книга про хлопців, і вона доволі "мачо-хлопчача", проте особисто мені не вистачило логіки в діях жіночих персонажів, окрім "ну от такі жінки непостоянні й примхливі, нам їх не зрозуміть". Можливо, далі це зміниться, подивимося.Але загалом це точно класна книга, з якою треба виходити на західні ринки, бо вона того варта. Такого треба більше, бо якісне і хороше. А головне – наше. Продовження хочу слухати на Абук, бо таке пригодницьке мені добре заходить в аудіо.Пішла ридати над різдвяним ромкомом, який виявився взагалі не ромкомом, і лікуватись. І ви не хворійте 🫂#почитати
🙂 Повернулася до роботи над новою ідеєю, яка йде дууууже повільно. Причина цьому – майже крижаний жах братися за новий проєкт. Не буду приховувати, робота над "Променями" далася боляче й вартувала мені багатьох зусиль, здоров'я і сивих волосин сил. Певний час я була упевнена, що НІКОЛИ більше не буду нічого писати, бо це не моє. Та й банально боюся повторення отих неприємних станів. Але, як-то кажуть, хочеш розсмішити богів – розкажи їм про свої плани. Вирішила зробити кілька кроків, які трохи знімають напругу:🔴Планування. Фабула, структура, поепізодник, всі арки, описи персонажів. Не почну писати, поки не буду бачити всю картину. З "Променями" це було пекло, адже я переписувала їх незліченну кількість разів. Більше так не хочу. Звісно, щось зміниться, завжди змінюється. Але я хочу бачити загальну картину, перш ніж братися за текст.🔴 Це точно, точно-точно буде одиночка. Жодних серій, логій і пр, молю! Власне, тут також допомагає план, арки і структура.🔴Третя особа, минулий час й більш відсторонена оповідь. Люблю першу особу всіма фібрами душі, проте я емпат. Переживання поряд з власними ще й емоції Касії протягом п'яти років мене морально вимотали, вичавили й розчавили. До того ж третя особа й минулий дозволяють більше розказувати, а не суто показувати. Поки не знаю, як перелаштуватися, але це справа практики.🔴Писати не послідовно. Те, що практикують колеги і чого ніколи не робила я – писати епізодами, а не дотримуватись послідовності оповіді. Це має пришвидшити процес і зняти фрустацію. Тим паче якщо є поепізодник.Якось так. Зараз вже маю фабулу історії під кодовою назвою "Отрути" й розкидаю її на структуру + прописую епізоди і де що буде. Дуже обережно і з любов'ю до себе 🤞
🤪 Трохи про мову.Мені не пощастило з'явитися на цей світ україномовною. Народжена серед Кримських гір, зрощена в зросійщеному Києві, з українською вперше я зустрілася у школі. Дитя 90-х, тоді було складно знайти хоча б щось українською - ані книг, ані фільмів. Довгий час залишалася для мене суто "мовою навчання", й аж ніяк не дозвілля. Жодного разу ніде я не відчула ані утисків, ані притисків, ані натисків за російську (а я вчилася в Могилянці), при цьому на питання, якою є моя рідна мова – завжди відповідала, що українська. Бо так відчувала. Та, на жаль, думала, розмовляла і, головне, писала я російською. Перебороти себе, переламати і таки змусити думати, мріяти і писати українською зайняло довгий час, це одна з причин, чому "Промені" створювались так довго. Якийсь період я не могла писати взагалі, жодною мовою, ані речення. Зараз, коли десь читаю у відгуках про "красиву, багату мову" і "гарний текст" – я тану, адже це результат величезної праці. Бо мені не пощастило з'явитися на цей світ україномовною.Дуже важко пояснити вестернам, що великий % російськомовного населення в Україні – це не від любові до росії, а бо предків цих людей зросійщили під страхом розстрілів та репресій. Колись я навіть написала цілу статтю, аби це пояснити. Та ми маємо вибір зараз, і все більше людей його роблять. Тут є і ще один тейк. Якщо ви також переходите і вам важко писати українською, якщо це стоїть на заваді творчості – у вас все вийде. Займе час, але обов'язково вийде. Бо українська мова прекрасна, і закохуватись у неї можна знову і знову, кожного дня 💜
✨ Що я вам скажу - ходіть на практикуми до Олени Кузьміної.Якщо ви пишете – це точно треба, але, як на мене, цікаво буде і тим, хто просто хоче навіть трохи глибше аналізувати прочитане і бачити, як воно побудоване. Практикум – це дійсно дуже концентрований, опрацьований і легко поданий матеріал, який, звісно, можна отримати і самостійно з інтернету і книжок, але ви витратите значно більше часу і грошей на опанування. Олена настільки круто готує це все, що воно: а) ідеально лягає в голову через наглядність та приклади; б) надихає йти й одразу ж прикладати його до чогось; в) легко сприймається і запам'ятовується. Я дуже врєдна до освітніх продуктів, за які плачу гроші, але за цей готова платити більше. Як бонус – отримуєш презентацію, яка буквально є шпаргалкою. Використовувала і попередню, з практикуму по сюжетним структурам (зрозуміла, що в мене все складніше, бо дилогія, але воно лягає) і цю, по аркам персонажів (тут я також молодець, бо маю всі п'ять складових арки майже у всіх основних персонажів, але все складніше, бо, знову, дилогія).А головне – три години пролітають непомітно, бо Олена – неймовірна лекторка. До прикладу, вже в кінці третьої години, після блоку питань, Олена відпала через відключення. І всі сиділи далі. Після трьох годин лекції. В четвер, після робочого дня. Всі чекали продовження, уявляєте?я все, хочу ще, захоплююсь працьовитістю цієї жінки.❤️
Аліса Корж, «Промені Аласі»⭐️ 5/5🌙 5/5🔮 5/5🌞Почну свій відгук з кінця — розкажу вам, що я відчула, закінчивши цю книжку. З «Промені Аласі» я знову згадала, як сильно люблю фантастику, яка затягує тебе в уявний світ, змушує переживати й вболівати за персонажів і ковтати сторінку за сторінкою. Я згадала, як то — дочитати книжку і шалено прагнути продовження.Цей світ жорстокий та безжалісний. Повітря пустелі наповнене смертельним нейротоксином, сховатись від якого можна тільки під куполами. Тут немає шансу для слабких, і один клас панує над іншим.Касія належить до нижчих, хоч і виросла серед вищих. Все життя їй не давали забути, що вона — ніхто і має дякувати своєму поневолювачу за милість.Та зміни настануть, якщо їй вдасться довести свою силу і закінчити Артійську Академію, місце тільки для обраних. Але серед отруйних пісків і пекучого сонця головним виявляється не загубити себе.
🌙Є такі книжки, де ти точно знаєш, в який бік рухатиметься історія. Це не обов’язково погано, часто навпаки: ми знаємо, який у героїв шлях, яка мета, до чого вони мають дійти і що здобути. А от у «Променях Аласі» я в якийсь момент могла передбачити, до чого приведуть окремі моменти, але фінал я точно не очікувала. І це дуже приємно — читати книжку, будуючи власні теорії й гадаючи, а до чого ж усе йде. 📓Хай вага й обсяг цієї книжки вас не відлякує — сюжет такий захопливий і динамічний, що сторінки пролітали непомітно. Кожна сцена й кожний діалог відбуваються не просто так, і ми можемо самостійно складати пазли й здогадуватися, що буде далі. 🗡️Найбільше мені сподобалася Касія, головна героїня. Вона справді жива, я їй вірила, переживала за неї, розуміла її вчинки, хоч і не завжди вони були їй на благо. Її тон голосу був такий, наче я слухаю подругу, і я часто сміялася з її дотепів та смішних реакцій на все, що відбувається. Вона багатовимірна, має чіткі мотивації, цілі й силу, щоб здобути бажане, і це не було а-ля «ця героїня всесильна» — вона тяжко працювала над тим, щоб досягти свого. 🍷А ще я офіційно записую пані Алісу до королев слоубьорну. Було стільки разів, коли мені хотілося, щоб між персонажами уже відбулася якась романтична мить, і мені здавалося, що от-от, і вони переступлять ту межу, але ще був не час, і Аліса це пречудово відчувала. Узагалі класно, що романтичний інтерес і не одразу передбачиш, і разом з Касі ми переосмислили стосунки між героями.📚Не можу не згадати також захопливий світоустрій: серед небезпечної пустелі під куполами ховаються міста, поділені на дві частини — Верхнє місто, що належить артіям, еліті, й Нижнє місто, у якому виживає біднота свартіїв. Довкола класової нерівності й крутиться сюжет, і сама Касі не мала опинитися серед вищих. Весь сеттинг книжки тісно переплітається з долею героїні, й Алісі вдалося майстерно передати її шлях цим невблаганним світом. А ще мені дуже сподобалися легенди про світ «Променів», вплетені в текст на початку кожного розділу. ➡️До речі, я дізналася про цю книжку ще навіть до того, як Аліса розповіла, в якому видавництві вона вийде, і дуже чекала виходу. Було захопливо стежити за різними етапами роботи над книгою, тому щиро раджу вам підписатися на канал Аліси. 📌І ще раз закликаю приходити на клуб по «Промені Аласі» до чудової Ганки, бо у нас назріває дуже цікаве обговорення 👀#omc_reviews #omc_favs #omc_fantasy
Кілька важливих новин про "Промені":💜Наразі я вичитую текст другої книги вголос і ми з редакторкою робимо черговий раунд правок. Цілком ймовірно, що останнє коло редактури перед коректурою. Наразі я рівно на половині й планую фіналізувати наступного тижня.💜 Пані видавчиня прочитала рукопис другої книги і ревіла над фіналом. Вважаю це неабияким досягненням 🙄💜 На складі видавництва залишилося близько сотні примірників першої книги, ще скільки-то розкидані книгарнями та онлайн-магазинами. Вірогідніше за все під вихід другої книги їх вже не буде, а додрук буде невідомо коли. No pressure, just fyi. А ось тут цікавинка з другої книги для тих, хто читав першу. Іноді за кимось починаєш тужити найсильніше саме тоді, коли вперше бачиш після тривалої розлуки. Ніби на певний час забуваєш про свою тугу, але зустріч повертає її з усією силою — і цей тягар стає просто нестерпним. Ось так і з [...]. Щоразу наче забуваю, наскільки ж сильно мені її не вистачає, аж доки не побачу карамельні кучері, не відчую солодкий аромат парфумів, не почую м’які нотки її голосу.
Вгадаєте, про кого тут мова?🥹
TGLIST.COM.UA
