🤦‍♀️ Сьогодні буде не зовсім про книжки чи письменництво, але про важливе.Нещодавно я пережила дуже неприємний стан - нервовий зрив, тахікардія, панічка, інсомнія, тремор, втрата апетиту і ледь не втрата свідомості. Це було спричинено раптовою ситуацією з Чарлі (яка все ще вкрай важка, тож якщо бажаєте підтримати - це можна зробити тут), але суть у тому, що на мить я забула про себе і поставила проблему в центр усього. Це був один з найгірших тижнів мого життя і точно найгірший день народження. Врятували мене слова мами, які червоним неоновим написом блимали у підсвідомості: "Потурбуйся про себе".І я потроху почала повертати себе собі. Спочатку медикаментозно, аби зняти критичний стан і повернути хоча б сон. Далі тілесно - дихання, практики, холодний душ, прогулянка, самомасаж щіткою, ванна з магнезією, тощо. Потім ментально - продумування найгірших варіантів і пошуку виходу з них. І головне - усвідомленням, що я для себе маю бути на першому місці. Завжди. Не скажу, що зараз я ок, але щільний серпанок жаху і відчаю відступив. Я про що - завжди, ЗАВЖДИ турбуйтеся про себе. Навіть якщо щось не так, навіть якщо здається, що якась невдача чи негаразд визначає ваше життя - скоріш за все це не так, а ви значно більше за це. 🫂💜