Христа насправді так багато, що й мільйонів "маленьких Христів", усіх відмінних один від одного, не вистачить, щоб виразити Його сутність повністю. Він усіх їх створив. Він вигадав - десь так, як письменник вигадує дійових осіб роману, - всіляких найрізноманітніших людей (зокрема, вас і мене) такими, якими нам належить стати. У цьому сенсі наше справжнє єство ще чекає нас у Ньому. Усі намагання "бути собою" без Нього приречені на невдачу. Що сильніше я Йому опираюся і силкуюся жити "на свій манір", то більше бере наді мною гору моя спадковість, виховання, оточення і природні бажання. Те, що я гордо величаю "собою", виявляється, фактично, точкою перетину ланцюжків різноманітних подій, які не я починав і не я закінчуватиму. Те, що називаю "своїми прагненнями", зводиться насправді до бажань, які нав'язує мені фізичний організм, навіюють думки інших людей, а чи навіть заронює диявол. Варені яйця на вечерю, чарка чогось міцненького і ще МІЦНІШИЙ сон уночі - ось справжня причина бажання попідбивати клинці до дівчини, яка сидить навпроти у потязі, хоч сам я гордовито вважаю це власним, суто особистим і неповторним рішенням. Пропаганда - ось справжня причина того, що я вважаю особистими політичними переконаннями. У своєму природному стані я аж ніяк не та особистість, за яку себе маю; походження переважної частини того, що я називаю "собою", витлумачити надзвичайно легко. І лише коли я навертаюся до Христа, коли цілковито віддаю себе під вплив Його Особистости, - лише тоді я починаю набувати своє справжнє, істинне єство.Просто християнство#merechristianity#простохристиянство#lewisdaily
Чому Бог сходить у цей окупований ворогом світ фактично потайки, під маскою, і, маючи на меті подолати диявола, засновує тут щось схоже на таємне товариство? Чому не приходить у силі, не виступає відкрито? Чи означає це, що Він не достатньо могутній? Ну, християни й очікують на Його пришестя у силі, просто не знають, коли це станеться. Та про причини цього зволікання можна здогадуватися. Він хоче дати нам нагоду перейти на Його бік добровільно. Навряд чи ми з вами були б дуже високої думки про француза, який тихенько діждався би, доки союзники дійдуть до Німеччини, і тільки тоді оголосив би, що він – на нашому боці. Бог неодмінно прийде. Мені тільки цікаво, чи ті, хто просить Його відкрито і безпосередньо втрутитися у справи нашого світу, цілком усвідомлюють, що трапиться, коли це таки відбудеться. Адже тоді настане кінець світу. Коли на сцену виходить автор, значить, уже по всьому – вистава скінчилася. Гаразд, отже, Бог прийде; та який сенс заявляти про те, що ви – на Його боці, коли матеріяльний усесвіт навколо вже танутиме і розвіюватиметься просто на очах, ніби сон? Натомість же з нечуваним гуркотом поставатиме абсолютно нова дійсність – думка про щось бодай віддалено подібне ніколи не прийшла б вам до голови; то буде щось таке прекрасне для одних і таке огидне для інших, що ні в кого з нас не залишиться тоді жодної можливости вибору. Адже цього разу Бог прийде вже не потай, а відкрито, і те видовище буде настільки приголомшливе, що сповнить кожну істоту або непереборною любов’ю, або непереборним жахом. Обирати, на якому ви боці, буде вже надто пізно. Коли бачиш, що підвестися годі, нічого казати, ніби просто вирішив трохи прилягти. То буде не час для вибору; то буде час, коли ми остаточно з’ясуємо, чий бік насправді обрали, байдуже, усвідомлювали це раніше чи ні. Зараз, сьогодні, цієї миті шанс зробити правильний вибір у нас ще є. Властиво, Бог і бариться, щоб дати нам цей шанс. Та вічно це не триватиме. Ми мусимо визначитися: так або ні.. Просто християнство#lewisdaily#merechristianity
Я нікого не прошу прийняти християнське вчення, якщо розум під впливом переконливих доводів спонукає до висновку про його хибність. Віра приходить не так. Та припустімо, що хтось - знову ж таки, під впливом доводів - прийме рішення на користь християнства. Я вже зараз можу сказати, що трапиться з ним буквально через кілька тижнів. Отже, настане день, коли він отримає погану звістку або встряне у якусь халепу; можливо, йому взагалі доводиться жити серед людей, які таких поглядів зовсім не поділяють. І тоді в одну мить усі емоції у ньому нараз піднімуться горою і кинуться у стрімку атаку на його віру. Або ж прийде хвилина, коли він запрагне якоїсь жінки, або захоче збрехати, або відчує неабияке задоволення собою, або побачить нагоду заробити трохи грошенят - от лише шляхом не бездоганно чесним; одне слово, хвилина, коли було б дуже доречно, якби раптом виявилося, що все те християнство не має рації. І знову прагнення й бажання рушать у блискавичну атаку. Я не маю тут на думці ті моменти, коли ви зіткнетеся з новими логічними доводами проти християнства. З такими доводами теж доведеться сходитися впритул, але це вже інша розмова. Я говорю про миттєвості, коли супроти віри підносяться звичайні почуття і настрої. Віра ж, у тому сенсі, в якому я вживаю тут це слово, є мистецтвом триматися за ті переконання, з якими колись погодився розум, попри всі зміни нашого настрою. Адже настрій змінюватиметься так чи інак, незалежно від висновків, до яких дійшла людина. Я знаю це з власного досвіду. Навіть тепер, коли я став християнином, у мене буває вряди-годи настрій, коли християнські ідеї видаються мені геть неправдоподібними; але за часів мого атеїзму я бував іноді в такому гуморі, що ці ідеї здавалися мені просто незаперечними. У будь-якому разі бунту супроти вашого справжнього єства з боку повсякденних почуттів не уникнути. Саме тому така чеснота як віра конче потрібна кожному з нас. Доки ви не навчите той чи інший настрій "знати своє місце", вам не стати ні переконаним християнином, ні навіть переконаним атеїстом; ви залишатиметесь істотою, яка знай вагається і кидається то туди, то сюди, а її погляди залежать насправді від погоди і від того, чи добре перетравився обід.Просто християнство #merechristianity#простохристиянство#lewisdaily
...неперервне очікування вічного світу - це не різновид ескапізму і не схильність приймати бажане за дійсне (як вважає багато хто з наших сучасників), а один із обов'язків християнина. Це аж ніяк не означає, що ней світ можна відтак полишити на поталу долі. Читаючи книжки з історії, ми раз по раз переконуємося, що християни, які зробили для цього світу чи не найбільше, належали водночас до тих, хто найбільше думав і про світ прийдешній. Самі апостоли, які поклали початок наверненню Римської імперії, великі люди, завдяки яким постало Середньовіччя, прихильники Євангельської Церкви в Англії, які причинилися до припинення работоргівлі, - усі вони залишили свій слід на землі власне тому, що їхні думки найбільше займало небо. Відколи ж християни перестали думати про прийдешній світ, успіхи їхні у цьому світі ставали щораз меншими і меншими. Прагни неба - здобудеш землю; прагни землі - не здобудеш ні землі, ні неба. Дивне правило, на позір, та з чимось подібним стикаємося і в інших царинах. Візьмімо, приміром, здоров'я - велике благо, проте варто тільки зробити його одним зі своїх основних інтересів, як ви тут-таки перетворюєтеся на іпохондрика, бо у вас відтепер постійно таке враження, ніби з вами щось не те. Переймайтеся більше іншим: їжею, іграми, працею, розвагами, свіжим повітрям, - і цілком імовірно, що здоров'я ви просто отримаєте на додачу. Схожим чином нам ніколи не порятувати цивілізацію, якщо вона становитиме основний об'єкт наших зацікавлень сама по собі. Треба навчитися прагнути чогось іншого ще більше, ніж порятунку цивілізації.Просто християнство #merechristianity#простохристиянство#lewisdaily
Христос аж ніяк не хотів сказати, що ми маємо залишатися дітьми у плані розуму - якраз навпаки. Він закликав нас бути не тільки "лагідними, як голубка", але й "мудрими, як змія". Хоче, отже, щоб ми мали дитяче серце, але дорослий розум. Хоче, щоб ми були простосердими, прямодушними, люблячими і сприйнятливими, як добрі діти; проте водночас хоче, щоб кожна часточка нашого розуму пильно виконувала свою роботу і була цілковито готова до боротьби. Якщо ви даєте гроші на доброчинність, то це аж ніяк не означає, що не треба бодай спробувати з'ясувати, чи не йдуть ваші гроші шахраям. Якщо ви думаєте про самого Бога (наприклад, коли молитеся), то це ще не означає, що вам слід задовольнятися дитячими уявленнями про Нього, засвоєними у п'ятирічному віці. Бог, звісно, не стане любити вас ані на дещицю менше (чи мати з вас меншу користь), якщо вам випало народитися з мізками далеко не вищого гатунку. У Нього знайдеться місце для кожного, зокрема й для людей без великого розуму, та Він хоче, щоб кожен як слід використовував ті здібності, якими наділений. Суть не в тому, щоб бути добрим, а розумними нехай будуть ті, хто на це спроможний; суть у тому, щоб бути добрим, а водночас намагатися бути й розумним настільки, наскільки це кожному до снаги. Лінощів розуму Бог не любить так само, як і лінощів будь-якого іншого штибу. Якщо ви розмірковуєте про те, чи не стати християнином, то мушу вас попередити: християнство вимагає повної віддачі і від розуму, і від усього решта. Просто християнство#lewisdaily#merechristianity
Мередит ЛіМодлін-коледжКембридж6 грудня 1960Люба міс Лі.1. Чому я став письменником? Найбільше, думаю, тому, що через свої незграбні руки лише так міг створити щось змістовне. Читай "Захоплений Радістю", перший розділ. 2. Що "надихає" мої книги? Чесно, навіть не можу сказати. Хто може з точністю сказати, звідки народжуються задуми? Для мене оповідь починається з картинки, що виникає у мене в голові. А звідки беруться картинки я не знаю. 3. Які з моїх видатних книг я вважаю найбільш "представницькими"? Чи хочеш ти сказати "представницькими", тобто типовими, показовими? Чи такими, які "найточніше відображають мої уявлення та погляди"? У будь-якому випадку, краще вирішувати не мені, а читачам.Чи тобі просто хочеться знати, які більше подобаються мені самому? Якщо так, то це "Поки в нас немає облич" та "Переландра".4. Як завше, в мене десятки задумів щодо майбутніх книг, але я не знаю, що з них вдасться втілити. Може і жодного. Дуже часто книга з'являється, коли я перебираю шухляду, бачу нариси, які я закинув багато років тому, і несподівано розумію, що можу це написати. Тому, наперед не здогадаєшся!5. Мені найбільше подобається писати белетристику. Хіба не всім так само?Успіхів тобі з "проектом".Щиро твійК.С.ЛьюїсЛисти дітям#letterstochildren#lewisdaily
Діти полюбляють гратися в багнюці - тому їх потрібно навчати правильно поводитися. До норм сексуальності, що дуже віддалені від того, щоб їх сприймати як належне, людство дійшло шляхом тривалих та ненав'язливих вказівок і уроків, які часто виявлялися занадто складними для окремих людей, а іноді для цілих спільнот. Занепад стандартної реакції на гординю, про яку думав Мільтон, створюючи свого диявола, розпочався відтоді, як розвинувся романтичний рух, - такою є одна з причин, що спонукали мене до підготовки цих лекцій. Нормальна реакція на зраду перестала бути певною; от щонедавно я чув, як роботяга поважної зовнішності захищав "пана Хм-хм" спокійно (без натяку на злобу чи іронію) зауваживши: "Не забувай, що всім якось потрібно заробляти". Перестала бути чіткою й нормальна реакція на смерть. Я чув, як одна людина сказала що єдиною "цікавою" подією, свідком якої він стався, поки лежав у лікарні, була смерть хворого з його палати. Перестала бути чіткою нормальна реакція на страждання; я чув, як еліотське порівняння вечора з хворим на операційному столі вихваляли (ба більше, ним любувалися) не як вражаючий приклад руйнації чуттєвості, але за те, що воно "таке приємно-противне". Неможливо ручатися навіть за нормальну реакцію на насолоду; я чув як чоловік (причому достатньо юний) засуджував найсміливішу любовну поезію Донна за те, що "секс", як він говорив, постійно "змушував його думати про лізол та резинові вироби". Та елементарна тверезість людської реакції, на котру ми з такою готовністю наліплюємо ярлики "стандартної", "жорстокої", "буржуазної" і традиційної, ніяким чином не є "належною"; це з величезною працею досягнута хитка рівновага натренованих звичок, яку неймовірно легко можна втратити, від утримання якої залежать і наші чесноти, і задоволення, і навіть, можливо, визначальні риси нашого виду. Людське серце не незмінне (та де там, кліпнеш оком, а воно вже змінилося, що не впізнати!), але такими є причино-наслідкові зв'язки. Коли отрута стає модною, вбивати вона не перестає.Передмова до "Втраченого Раю"#lewisdaily
...християнське бачення шлюбу - це одне; і зовсім інше - це питання про те, якою мірою слід християнам (якщо вони виборні або члени парламенту) змагати до того, щоб нав'язати свої погляди на шлюб решті суспільства, закріпивши їх у законах про розлучення. Дуже багато людей додержуються такої думки: якщо ви - християнин, то маєте докладати зусиль задля того, щоб зробити процедуру розлучення якомога складнішою для всіх без винятку. Я так не думаю. Принаймні, знаю напевне, що страшенно розсердився б, якби, наприклад, магометани намірилися заборонити пити вино не тільки своїм одновірцям, але й усім решта. Особисто я вважаю, що Церкви мають відверто визнати: більшість британців - не християни, тож і очікувати від них християнського способу життя нічого. Тому мають існувати два окремі різновиди шлюбу: один - регульований державою на підставі законів, обов'язкових для всіх громадян; інший - регульований Церквою на підставі властивих їй правил, обов'язкових для всіх її членів. Це розрізнення має бути дуже чітке, щоб людям було зрозуміло, яка пара бере християнський шлюб, а яка - ні.Просто християнство#lewisdaily#merechristianity
Гаразд, добрий і вірний рабе! - і тут багато моїх вірувань рухнули як картковий будиночок. Я згадав, що в Царство Боже не увійти, коли не станеш як дитя; а дитина - хороша, не нахабна чи капризна - дуже і відкрито хоче, щоб її похвалили. Цього хоче й собака, навіть незалежний кіт! Те, що багато років мені здавалося смиренням, заважало мені побачити найсмиреннішу радість - радість собаки перед людиною, дитини перед батьком, учня перед вчителем, творіння перед Творцем. Я пам'ятаю як легко вона псується, як швидко її засмічують бур'яни марнославства і самолюбства. Але вона буває й чистою - бодай на мить, ненадовго, з самого початку. І той, хто знає ту мить, може уявити собі, як спасенна душа взнає те, на що не могла і надіятися: Господь задоволений нею. Марнославство їй не загрожує, вона вже точно знає про велич своєї немочі; мить, яка звільняє її від приниження, звільняє також від гордині. Довершене смирення звільняє від скромності. Якщо нами задоволений Бог, то і ми, в новому, не схожому на земний, сенсі, можемо бути задоволені собою. Мені скажуть, що немудро хотіти, щоб тебе погладили по голові. Може й немудро, але не хотіти - гордо, а не розумно.Тягар Слави#lewisdaily
Чи знаєте Ви, що......з 7 вересня 1940 до 11 травня 1941 року на Велику Британію відбувалися щоденні масовані повітряні нальоти бомбардувальників люфтваффе. Особливо бомбардуваннями засипали Лондон. Цю німецьку повітряну операцію називали Бліц і ціллю її було руйнування промисловості, портів Англії та терор місцевого населення. Протягом цього періоду було вбито сорок тисяч цивільних британців і біля ста тисяч поранено, зруйновано і пошкоджено тільки в Лондоні більше мільйона будинків. ...попри все, спроби змусити британців капітулювати перед Німеччиною не увінчалися успіхом. Також, їм не вдалося завдати невиправного удару економіці Англії і зменшити військове виробництво. Більшості міст вдавалося за кілька тижнів оговтуватися і відновлюватися від бомбардувань. ...Оксфорд, в якому проживав тоді Льюїс, був у відносній безпеці від таких бомбардувань. Тому, у нього вдома часто гостювали діти-біженці, яких батьки відправляли подалі з міст, що були в небезпеці. Проте, неподалік від дому Льюїса, Кілнс, було укриття від атак бомбардувальників, яке збереглося дотепер і його можна побачити відвідувачам.#LewisAtWar#проЛьюїса#миВУкраїні🇺🇦
TGLIST.COM.UA
