Коли я став християнином, десь чотирнадцять років тому, я думав, що зможу бути ним сам, наодинці у своїй кімнаті, читаючи теологічні книги. Я не ходив до церкви, та згодом зрозумів, що ніяк інакше, і, тоді потрапив під вогонь. Виявилося, що дуже незручно для твоєї родини, коли ти вранці встаєш до церкви. Їм байдуже, якшо ти прокинешся для чогось іншого, але якщо до церкви, то це дуже егоїстично з твого боку, і ти завдаєш прикрощів усій сім'ї. Також, якщо вчення Нового Завіту щось і наказує, то це участь в Таїнствах, що неможливо без відвідування церкви. Мені дуже не подобалися їхні гімни, які я вважав п'ятирозрядними віршами на шостирозрядну музику. Але згодом я побачив у них велику користь. Я зустрівся з різними людьми, з різними поглядами і освітою, і поступово моє самовдоволення зникало. Я зрозумів, що гімни, співалися з щирістю і приносили користь старому святому в гумових чоботах на сусідній лаві, а я не достойний навіть чистити ці чоботи. Відповіді на запитання про християнство#lewisdaily