Біблія, схоже, вирішує питання про те, що важливіше – віра чи вчинки, поєднуючи ці два поняття в одному дивовиж­ному реченні. У першій його половині читаємо: “…працюй­те над спасінням вашим в острасі та трепеті” – з чого начеб­то зрозуміло, що все залежить тільки від нас і від наших учин­ків; але у другій половині бачимо таке: “…бо то Бог викликає у вас і хотіння, і діяння за своїм уподобанням” – і з цього вже можна виснувати, що Бог робить усе, а ми – нічого. Боюсь, що власне з чимось таким ми у християнстві і стикаємося. Я збен­тежений, але не здивований. Бачите, ми оце намагаємося зро­зуміти, відокремити і розкласти по окремих поличках, що саме робить Бог і що саме робить людина, коли вони діють спільно. І, звісно ж, насамперед у нас перед очима постає двійко лю­дей, які працюють разом, і тоді легко можна сказати: “Він зро­бив те й те, а я – те й те”. Проте у тім­ то й річ, що тут таке по­рівняння абсолютно недоречне. З Богом усе зовсім інакше. Він діє як у нас усередині, так і ззовні; навіть якби ми могли збаг­нути, хто що тут робить, то я все одно дуже сумніваюся, щоб це можна було виразити властивими людській мові засобами. Намагаючись усе­-таки якось це зробити, різні Церкви гово­рять по­-різному. Але ви самі переконаєтеся, що навіть ті з них, які особливо наголошують на неабиякому значенні добрих учинків, скажуть, що вам потрібна віра, а ті, які акцентують увагу на вагомості віри, порадять завжди пам’ятати про доб­рі вчинки. У будь-­якому разі, я навряд чи зумію сказати на цю тему щось іще суттєвіше.Просто християнство#ualewis