Міфопея в прозі​​Після вечері Льюїс, Толкін та їх друг Дайсон вийшли прогулятися. Ніч була вітряна, вони пішли по Еддісон-вок, обговорюючи призначення міфів. Льюїс тоді вже вірив у Бога і ніяк не міг зрозуміти ролі Христа в християнстві, не міг збагнути значення Розп'яття і Воскресіння. Він заявив, що повинен зрозуміти, для чого ці події, і зрозуміти, як пізніше писав у листі до друга, «як життя i смерть Когось Іншого (хто б то не був) дві тисячі років тому може допомогти нам тут і зараз - окрім хіба того, що стати нам прикладом».Вже була пізня пора; Толкін і Дайсон пояснили Люїсові, що це його питання зовсім ні до чого. Коли він відкрив для себе ідею жертвопринесення в поганських релігіях, він був зачарований і зворушений; справді-бо, образ померлого й воскреслого божества завжди розбурхував його уяву, відколи він прочитав легенду про скандинавського бога Бальдра. Але від Євангелія (казали йому друзі) він вимагає чогось більшого, чіткого позаміфологічного розуміння. Хіба Льюїс не може перенести своє відносно безумовне захоплення жертвопринесенням із міфу на реальну історію?- Але ж, - заперечував Льюїс, міфи це брехня, хай навіть із благою метою.- Ні, - відповів Толкін, - не брехня.А тоді, показавши на високі дерева в Магдален гроув, що шуміли віттям на вітрі, Толкін перемінив аргументацію.«Ти називаєш дерево деревом, - почав він, але більше не задумуєшся про саме це слово. Але ж дерево не було "деревом", допоки хтось його так не назвав. Ти називаєш зірку зіркою і кажеш, що це лиш куля, що рухається математично точним курсом. Але це лише ти так її бачиш. Тож, називаючи речі й описуючи їх, ти тільки вигадуєш власні визначення для них. І так само як мова це вигадане про речі та уявлення, так і міф - це вигадане про істину....Ми походимо від Бога, тож і в плетиві наших міфів, хоч воно і з помилками, неодмінно віддзеркалюється і скалка того істинного світла, вічної істини, що вона і є Бог. Справді, лише через міфотворення, лише стаючи "співтворцем" і вигадуючи історії, Людина i може наблизитися до того ідеального стану, в якому перебувала до гріхопадіння. Наші міфи можуть водити манівцями, зате кермують таки до істинної гавані, навіть якщо й хистким курсом, натомість матеріалістичний "прогрес" лише до бездонної прірви, до Залізної Корони сил зла».Ваш Толкініст