Telegram statistics channel - @cowintheshell

РаночкуІ про автоновини. Нагадую, що важливо дотримуватись швидкісного режиму.Нию, шо швидкісний режим має бути зонований. І приношу жахіття про те, що похуям який буде швидкісний режим, поки люди як олені стрибають через чотири смуги бо вдруг повізьотhttps://t.me/UaOnlii/80360?singleЧесть урбаністам впертим, які продовжують гнути свою лінію про доступність, інклюзивність і переходи. Місцями Києву дійсно критично не вистачає доступних переходів і саме це спричинює оце от перестрибування. Я вчора на Кільцевій перехід спочатку шукала 15 хвилин, а потім дуже цікавилась, скільки я б ще його шукала, якби була на кріслі колісному. Але місцями переходів натикано на любий смак - на Оболоні на відстані 50 метрів цілі паради зебр, світлофорів і підземних є, хіба надземних бракує. І похуям люди стрибають під колеса. Особливо в темну пору доби. Будь ласка. - Пильнуйте своє життя і не перетинайте вулицю в непристосованих місцях.- якщо вважаєте, що в якомусь місці не вистачає переходу - шукайте групи урбаністів-активістів вашого міста, організуйте написання листа в автодорожні служби, створіть петицію - робіть легальні і безпечні дії, а не падайте кістками. Це працює, якщо ви такі праві, а не ліниві. - Знайте ПДР - перечитайте їх, і перечитуйте раз на рік актуальну версію. Там ніде нема про системне обмеження в 5км/год біля будинків, зате є про обов'язок пішоходів. Це важливо. - давайте дітям правильний приклад. Дочікуйтесь дозвільного сигналу світлофора, дивіться ліво-право (і поясніть їм чому в нас ліво-право, а десь - навпаки), згадайте як правильно обходити різні види транспорту, не дивіться в телефон, шукайте обладнані переходи разом. - пройдіть домедичну допомогу і дітей на неї зводіть.

32 роки з відновлення Незалежності. 32 роки тому ти написав листа, що твої діти мають жити у вільній країні і ти готовий за це померти. Ти сподівався, що ми як не пробачимо, то зрозуміємо. І пішов виборювати Незалежність. 9 років. 9 років точиться війна.І ти про неї не знаєш всі ці роки. Я вмовляю себе, що я рада. Що твоє серце б краялось від того, скільки крові втрачає твоя країна. Наша. Наша країна. А війна з нас двох - моя. 9 років. Я сильна. І гідна. Ти б пишався. Моє життя не розбилось. Моє серце не валяється друзками по бетону. Мені просто несамовито не вистачає тебе. Твоїх слів. Твоєї мудрості. Запальності. Батько, я скучила. Мені бракує можливості сказати вам, що ягня з'їло вовка.Я скучила. https://youtu.be/CVSGbJUqilg?si=i5xhCXb7mexh-uFU9 років з дня, як помер мій батько, Деревицький Олександр Анатолійович. Геолог, бізнес-тренер, байкар, фотограф, батько, вчитель. Це була прикра випадковість, яку зазвичай записують як "не витримало серце". До причин так і не дошукались тоді, бо ну а сенс? Не витримало серце. Ви померли майже щасливчиком, батьку. Кохана дружина, любий пес, обидві доньки прилаштовані в житті, вільна Україна, яка тільки піднімала вогонь Революції Гідності, але не розбурхала ще війну. Нова квартира, вид аж ген на Андріївську церкву, друзі, пенсія і камерні лекції. І поставлена точка на подальшому здобуванні заради здобування. Мені здається часом, що ваше серце не витримало саме покою, і мені досі важко спинити себе після цього. Як би я хотіла познайомити вас з чоловіком...і прогулятись золотими манівцями Володимирської гірки...Зайдіть на ютубчик. Там старезні короткі повчальні побрехеньки під маскою комерції - врешті, комерція нашу родину годувала стільки років, воно й не дивно. І обніміть своїх старих.

Світло вимикалось не у всіх вдома, а тільки в тих, хто до проводки з головою підійшов. Сусіди засвідчили напругу 328В.Точно привіт. Обережно, далі про Смерть. Я часто ловлю себе на тому, що злюсь на Ларса. Що він зробив ремонт дуже одноразово під себе і нам тепер вкрай важко адаптувати його під себе. Що не навчив того, що вмів. І не хотів вчити. Що пішов. Що помер. Помер і кинув мене. Так, мені пощастило і я знайшла Вульфа. Але те, що в мене чудовий третій чоловік -- не значить, що я до кінця прийняла і пробачила другому те, що він мене кинув виживати за двох. Але Ларс і подбав за мене наперед от як з проводкою в квартирі. В нас щиток на півтора десятки пиптиків, якими я вимикаю цілі зони в квартирі. Я вдячна за це. І за те, що навчив не боятись газових пальників. Я давно не плачу за Ларсом. Сумую, думаю, а як би могло бути. Але не плачу. Мені вдалось не обернутись на жіночку, які мене лякали завжди -- які після смерті чоловіків віддають все своє життя служінню культу вмершого мужика, й за десять по смерті років розбиваючи собі лоба об могильний граніт. Але до кінця такі рани ніколи не заживають. І я злюсь. Злюсь і для того, щоб не так сумно було, і злюсь тому, що я не вибирала цієї реальності, мене було поставлено перед фактом. Я не обирала стати вдовою. Але я можу обирати, що з цим робити. Я злюсь на Ларса і люблю його. Я кохаю Вульфа і вдячна, що приймає мене такою. І трохи злюсь, що сьогодні він не зі мою. Мабуть, так треба було. (А на Женьку я вже навіть не злюсь, сам собі суддею хай буде). Я багато думала про те, а що б сталось, якби я перша померла. І... Знають боги, як цей досвід мене надломив і як сильно я не хочу переживати більше ніколи такого -- але ще більше я не бажаю своїм рідним переживати мою смерть. Живіть довго, будь ласка. Я вас так люблю ❤️ а потім старість вас забере, а я поховаю. І згасну потроху сама. І може моє поховання лежатиме вже тоді на плечах звичних до всього незнайомих навчених людей, яким буденно не болітиме. Життя триває. Боляче повторювати ці слова.

Бачилась вчора з подругою, подруга має круту ідею для бізнесу. Горить ідеєю, пройшла навчання, працює над концептом, шукає інвесторів, не спішить поперед батька в пекло, ретельно продумує план, і взагалі прям кожне її слово сочиться любов'ю і відповідальністю. І тут я себе посеред розповіді ловлю на тому, як мені хочеться розказати, де може все наїбнутись. Я стрималась від гомномєтанія (сподіваюсь), обмежившись поясненням, де в мене больові точки і висловивши віру в подругу -- бо я правда в неї вірю, та й друзів вона має крутих, які підтримають. І я щиро зичу їй успіху і як треба допомогти - допоможу, чим зможу, ну бо ж круто!Але спіймати оце от говнєніє в собі було неприємно. І таксист ще потім. Раніше лише одна людина була, яка викликала в мене таке бажання бурлити постійно говнами на прояв будь-яких ідей, в інших випадках це дуже ситуативно було. Тому я просто хочу дисклеймер до використання себе: якщо вам треба людину, яка буде в захваті стрибати від ваших ідей -- це зараз особливо не я. Я можу порадуватись. Помірно. Я можу тицьнути пальцем в слабкі місця. Я можу погенерувати ідеї, як посилити слабкі місця. Можу пошукати подібні ідеї, концепти, людей і спробувати звести до купи. Я не знаю, чи то гімна в мені забагато чи світла замало, але радіти безумно і яскраво ніколи не було моєю рисою, я завжди тривожно маю 1001 сценарій яким чином все може піти не так. Це і про свої ідеї теж.Колись я думала, що це бо я заздрю, що хтось може у втілення своїх ідей, а я -- ні. Можливо, це має місце бути. Можливо, мені боляче, що колись мої мрії обрізали. Але це навряд аж така ница мстивість. Більше думаю на те, що маю в голові колекцію власних і чужих зашпортувань та пов'язаних з тим проблем -- і хочу захистити оповідача від принаймні несподіваності таких прикростей, але роблю це не тоді і не так. На користь останнього і вчорашня розмова: я точно не хотіла вбити ідею бізнесу, я лише хотіла підсвітити слизькі моменти і хто міг би допомогти їх вирішити, але ну правда говорити про це було недоречно. Тому -- я вдячна, коли зі мною діляться ідеями. Я ціную цю довіру. Я вчусь завалювати собі їбальнік. І я правда щиро не хочу розтоптати ні ідею ні людину. Але, будь ласка, також зважайте -- я можу бути дуже не тою людиною, якщо потрібна безумовна підтримка і фонтануюча радість.

В тіктоку є тємка така для собачників, типу вішаєте на собаку жовту стрічку і то має означати його малоконтактність і шо не треба чіпати. Ви мене не питали, але Я АХУЄННО СИЛЬНО ПРОТИ ЦІЄЇ ЄБОТИ чо?Подібні маркування колись починались для того, щоб відзначити собаку, який прямо зараз працює "помічником", від собаки простого чи на відпочинку. Типу, от іде людина з вадами зору, от при ній собака, на собаці жовте шось -- навіть блять не дихай на собаку! Дай йому робити свою роботу! Якщо ж стрічки нема, то собака на чілі, навіть якщо навчений, і можна пробувати питати дозволу прокомунікувати з ним. Що роблять зі стрічками зараз: нівелюють значення то раз, два - знову бляха відповідальність перекидають. Неважно, є на собаці жовте, синє, картате, ковпак з гімна, хвіст в соплях --- НЕ ЧІПАЙ БЛЯТЬ ТВАРИНУ БЕЗ АКТИВНОЇ ЗГОДИ СОБАЧОЇ ЛЮДИНИ! не мамки своєї, не пісюна, не пизди, а саме людини, яка знаходиться з іншого кінця повідка від собаки! Спитав, дозволили - гладь як дозволили, не дозволили - завали єбич і пиздуй своєю дорогою. Якщо на тварирі є додаткові маркування -- стрічки, нашивки, брєлочки -- не відволікай ні пса ні людину, просто пиздуй по своїм блять справам. Хочеш гладити твариночку а в тебе орендована квартира ах ти бідося -- піди поможи в притулку, поїдь на ферму попрацюй, купи собі плюшевого, пробку в сраку з хвостом встав, шо хочеш роби, але не зачіпай.

#CH_short Тенгро, там кажуть Нацбанк послаблює валютні регуляції; а що сталося, і що з цього буде?Коротко: стане трохи гірше, але при тому це радше хороший знак.Розлого (я дуже посередньо економіст, але щось ще пам'ятаю, і читаю мудрих людей):- ні, курс не відпускають у вільне плавання. Просто замість того, щоб офіційній курс був прибитий до стінки, його відпускають гуляти у певному коридорі допустимих значень- так, це призведе до того, що курс долару дещо зросте. Я не думаю що до апокаліптичних 45-50 гривень за долар, але 40 можна бути впевненим - правда, цей курс схожий на фактичний курс в обмінниках, банках та розрахунках зараз; тобто, ситуація дещо погіршиться, але радше номінально ніж фактично.- проте дійсно, зараз ціни трохи підстрибнуть- однак! Той факт, що курс від "прибитого до стіни" перейшов у статус "ось валютний коридор" свідчить про те, що певний запас міцності у економіці уже намалювався, і що можна потрохи виходити зі стану реанімації (версія "наш НБУ йобнувся повним складом" не тримає воду, тому що міжнародні партнери навпаки, демонструють впевненість у структурі)- схожі процеси відбувалися в 2014-2017 роках- це означає, що після того як курс трохи потрусить, він застабілізується, розрив між курсом в обмінниках та курсом в банках зменшиться- отже для перспективи 2+ роки це однозначно хороший сигнал, "економіка відновлюється, ми не падаємо"- однак я б очікував +10% до цін до нового року (не є інвестиційною порадою), до стабілізації коридоруОкремим пунктом, хочу підкреслити, що російська пропаганда зараз дуже сильно акцентувалася на тому, що МИ ВСІ ПОМРЕЕЕЕМО, і буде качати валютну паніку. Враховуйте це.Другим окремим пунктом хочу сказати, що зараз, навідміну від 2014 року, падіння рубля в прірву не потягне гривню за собоюЗберігайте спокій, готуйтеся що трохи трухане, але загалом сигнал радше хороший. Окрім того, хочу сказати, що Кремль має бути зруйновано.

Вішали турнік, лоханулись. Я не подумала, що мене не розбудять.Хлопці подумали, що в нас же з Вульфом сантиметри два різниці в зрості. Про різницю довжини рук не подумали. Ну...мікротабуреточка, яку я купляла в часи наявності в домі і країні анлімної гарячої води з адекватним тиском, -- твій час настав. Бо інакше мені тільки стрибати. А я той турнік купляла, шоб висіти на ньому ковбаскою і тягнути спину -- стрибати після цього категоричного ніззя. От і як розхламлятись після такогоЩе доїхала вертикальна сушка, бо горизонтальну чергову коти доламали (я їй давала місяць, вона витримала рік, ваще нема питань до сушки). Вертикальна - прикольно. Мене напрягає пластик, бо я шмат кріплення ще під час зборки відламала, але ну 700 гривень, хулі я хотіла. Зате воно менше місця займає, коли одяг сушиться, коли не сушиться -- не треба спеціально місця, відкіля б воно не йобнулось, просто крила скласти. Крила можуть бути як випростані, так і складені. І ще є лапки спеціальні для вішаків. Особливо радуюсь, бо нарешті одяг 100% не мете по підлозі, що важливо, зважаючи на алабаску (ох уж ці прання після прання, бо рушник чи футболка сповзали прямо в лужу сечі, невже такого тепер майже не буде?). Штукам новим завжди радуюсь, як дитя.І не забуваю донатити з кожної покупки 🤷🏼‍♀️На теплаки сюди, наприклад (я вам з цим тут надовго, вибачте)https://send.monobank.ua/jar/2sXxjVixFf