🇺🇸

Глобалізація роками здешевлювала борги США. Тепер ця перевага може слабшати

З 2000 року сукупні запозичення США у решти світу сягнули еквівалента 118% американського ВВП. Причина проста: внутрішніх заощаджень у США систематично не вистачало для фінансування внутрішніх інвестицій, тому різницю покривав іноземний капітал.

Водночас ця залежність довгий час була для Сполучених Штатів напрочуд вигідною. Як зазначає Джейсон Томас із інвестиційної компанії Carlyle, попри масштабні зовнішні запозичення, США заробляли на своїх закордонних активах більше, ніж іноземні інвестори отримували від американських зобов'язань. Фактична чиста вартість зовнішнього фінансування для США до недавнього часу навіть залишалася нижчою за нуль.

Цю перевагу часто називають «надзвичайним привілеєм» долара. Автор припускає, що одним із важливих джерел такого привілею була глобалізація.
У міру того як міжнародна торгівля зростала, виробничі ланцюжки ставали дедалі складнішими й глобальнішими. Виробництво одного товару розподілялося між кількома країнами, а компанії на різних етапах одночасно виставляли рахунки й отримували платежі переважно в доларах.

Це, ймовірно, створювало додатковий попит на американські казначейські облігації: іноземним компаніям і банкам були потрібні надійні доларові активи для забезпечення платежів і підтримання ліквідності. Такий попит тиснув на дохідність Treasuries вниз і, відповідно, здешевлював запозичення для уряду США та всієї доларової фінансової системи.

Однак якщо глобальна торгівля стагнує, а торговельні дисбаланси скорочуються, ця прихована субсидія для американських позичальників може поступово зникати. У такому разі деглобалізація означатиме для США не лише перебудову ланцюжків постачання, а й потенційно вищу вартість фінансування державного боргу.

📩

Підписуйся на "Ціну держави" |Наш Facebook | Ставайте патронами |Ставайте спонсором YouTube | Підтримати разово або підпискою