— Довгий час я бачив, як наркотики заполоняють вулиці України, і хочу вас запитати, чи будемо ми взагалі думати про наших дітей?— Саме тому закон про криміналізацію будь чого та строк від 30 років ув'язнення будь кому буде правильним з морального погляду — нам потрібно думати про дітей!____________________________Зараз ви прочитали цікавий та досить популярний риторичний прийом в Америці, який повсюдно використовувався політиками та іншими активістами у 20 столітті.Він має назву "Подумайте про дітей".Працює він за такою логічною схемою: 1. Спершу береться тема, яка викликає сильну тривогу, наприклад наркотики, насильство, цензура, інтернет, сексуальність, освіта або безпека.2. У центр обговорення ставиться не сама проблема, не факти, не статистика і не наслідки закону, а образ дитини як максимально вразливої істоти. Після цього будь яка незгода з пропозицією починає виглядати не як раціональна критика, а як байдужість до дітей.Тобто фокус зміщується. Ми вже не питаємо: чи працюватиме цей закон? Чи не створить він більше шкоди? Чи не буде він несправедливим? Чи є докази, що саме така міра потрібна? Натомість виникає емоційна пастка:Якщо ти проти цього рішення, значить, ти не думаєш про дітей.Переважно його використовують для морального тиску, цензури, посилення покарань, обмеження свобод або проштовхування політичних рішень, які важко захистити спокійною логікою.Справжня сила цього аргументу в тому, що той хто буде незгодним відразу стає морально підозрілим ще до того, як той почне говорити.В мистецтві дебатів цей прийом має назву апеляція до емоцій. Ну і найцікавіше, що в американській культурі цей прийом досить давно висміяний та має образ мему. У Сімпсонах показали його через персонажку Гелен Лавджой, яка під час будь якої суспільної паніки вигукує:Хтось подумав про дітей?