TGLIST.COM.UA
Source
3 х 4 | А я то думаю звідки ноги ростуть у думках та словах, що демократія це ...
3 х 4
@channel_3HA4
2 710 Views/Reach
2025-09-29 06:02
Message №1446
А я то думаю звідки ноги ростуть у думках та словах, що демократія це виключно моральний занепад та постійні пляски/танці, ну Платон, ну бешкетник. З книги:«Відкрите суспільство та його вороги» Карл Поппер …Демократів змальовано як людей розпусних, жадібних, пихатих, таких, що не поважають закони, безсоромних, лютих і жорстоких; як хижі звірі, вони живуть виключно задля насолоди і задовольняють будь-яку свою примху, свої надмірні й брудні бажання. («Вони натоптують свої животи, як звірі»,— так виклав цю думку Геракліт.) Платон звинувачує їх у тому, що вони називають «шанування лицемірством…»; стриманість вони називають боягузтвом…; помірність і розважливість у витратах вони називають нікчемністю і брутальністю¹⁷ і т. ін. «Й інші подібні дрібниці,— пише Платон, коли потік його риторичних образ обміліває,— шкільний учитель боїться і підлещується своїх учнів…, а старі люди принижуються перед молодшими… що їх не вважали похмурими і деспотичними». Як говорить Платон, творець Академії, вкладаючи ці слова в Сократові вуста і забуваючи, що той ніколи не був шкільним учителем, і навіть у похилому віці його ніколи не вважали ані похмурим, ані деспотичним. Його завжди любили не за те, що він прихильно ставився перед молодими, а за те, що ставився до них, і до Платона в тому числі, як до своїх соратників та друзів. Платон же, і в нас є причини вірити цьому, був менш готовий до «приниження» і дискусій із своїми учнями.) «Та ось, досягнуто… вершини усього цього багатства свободи,— пише Платон далі,— коли раби, чоловіки й жінки, яких купили на ринку, стають такими ж вільними, як і їхні власники… До чого ж усе це призводить? Серця громадян стають такими вразливими, що вони дратуються лише на саму згадку про щось подібне до рабства і не терплять, коли хто-небудь вказує на його наявність…, бо не хочуть мати над собою господаря». Тут, зрештою, Платон віддає належне своєму рідному містові, навіть якщо робить це мимохіть. Одним із найбільших здобутків афінської демократії було те, що вона по-людськи ставилася до рабів і що, попри неугамовну пропаганду таких філософів, як Платон і Арістотель, за свідченнями самого Платона, впритул наблизилася до відміни рабства¹⁸.