Перед першою поїздкою на Кавказ ми вирішили з колєгами піти заночувати на Ігрець - випробувати спорядження і аби гори благословили. Поїхали ми в зливу, але на Буковецькому перевалі злива припинилася - то добрий знак!Як виявилося то було вікно.Вийшовши на хребет ми на мить застигли - з боку Чорногори з шаленою швидкістю летіли хмари. Ми потрапили в справжню бурю.Несподівано почала лупити блискавка - все ближче, і ближче, і ближче. Я молився, Тарас казав що вже пізно, а Сашко ледь не став віруючим.Треба швидко збігти з хребта! Збігаємо і тут починається ще й град - як то кажуть "Щастя є!"Ми змокли як хлющі, змерзли і вирішили вертатися тхаті. На спуску на нас ще напали бики, але на кого під Ігрецем не нападали бики.Спустилися на Буковецький перевал вже під вечір, думали стопити, але нам пощастило - останній автобус якраз їхав на Косів.Вже вдома ми побачили як над горами розпогодилося. Наступний день був теплим і сонячним."Ігрець закурився, земля парувала, од Чорногори бігли безперестанку хмари та виливались дощі, на які збоку світило сонце."М. Коцюбинський "Тіні забутих предків"
🏔 Гірські рятувальники спільно з поліцейськими транспортували тіло загиблого з гори Піп Іван21 травня у другій половині дня до рятувальників пошуково-рятувального поста «Піп Іван» (ГПРВ «Явірник») надійшло повідомлення від керівника туристичної групи з трьох осіб. Турист повідомив, що неподалік вершини гори Піп Іван виявив тіло невідомого чоловіка без ознак життя.▪️ На місце події негайно вирушили рятувальники. Інформація про виявлення тіла підтвердилася. Подальші дії здійснювалися у взаємодії з працівниками поліції.22 травня, після завершення необхідних слідчих дій, до транспортування тіла з важкодоступної гірської місцевості було залучено гірських рятувальників з селища Верховина. Рятувальники спільно з працівниками поліції транспортували тіло загиблого чоловіка, 1991 року народження, мешканця Львівської області, до найближчого населеного пункту.Наразі всі обставини з’ясовують правоохоронні органи.⚠️ Шановні туристи! Нагадуємо: подорожі у гірській місцевості потребують особливої відповідальності та підготовки. ✅Повідомляйте рідним про свій маршрут та не ходіть в гори наодинці. ✅Слідкуйте за прогнозом погоди та не вирушайте в похід у несприятливих умовах. ✅Обирайте перевірене спорядження та не нехтуйте порадами фахівців.Безпека — понад усе! Бережіть себе!Не ризикуйте життям!Гірські рятувальники Прикарпаття
ЩОДЕННИК СКОТТА ВЖЕ У ПРОДАЖУ!Коли пишу ці слова, то вони наче стають трохи більш реальними. Книга — буде!5 років тому я знайшов на барахолці стару книжечку — єдине українське видання «Щоденника Скота» 1935 року, яке знову запалило в мені дитячу любов до Антарктиди. Але той переклад був зроблений з російського перекладу, і він був дуже скорочений. Тож я загорівся ідеєю зробити нормальний, повноцінний переклад. Просто для себе. Бо так має бути.Але мені пощастило: знайшовся Олексій Бешуля з Видавництво Пропала грамота, який погодився взяти книгу в роботу. Цей проєкт розтягнувся на ковід і повномасштабку, та все ж, схоже, матиме щасливу розв’язку.Ще раз: книга — буде! Через 90 років після першого українського видання буде нове. Краще, повніше. Красивіше.Що далі?Це може бути кінець історії, а може бути тільки початок. Залежить тільки від вас.Буквально — від кожного з вас.Бо я не хочу зупинятися на цій книжці. Полярна бібліотека — величезна і безмірно захоплива. Є десятки книжок про Героїчну добу дослідження Антарктиди, і кожна з них — я переконаний — має бути українською.(Нотатка на полях: у Бородатому Тамарині от-от вийдуть спогади Руаля Амундсена про Південний полюс і спогади Роберта Пірі про Північний полюс.)Але це все залишиться тільки мріями, якщо ми всі дружно не переконаємо Олексія, що ця тема нам цікава.На цій сторінці — більше 2 тисяч підписників з України. Якщо кожен замовить книжку, то ми легко покриємо витрати на її підготовку і, можливо, зможемо покласти початок українській Полярній бібліотеці.Розумію, що нині всім важко. Але щиро сподіваюся, що Щоденник Скотта дійде до вашої книжкової полички.Замовити тут (450 грн): https://propalahramota.com/product/polyarniy-shchodennik-kapitana-roberta-skotta
Прихисток на Станимирі.Останнім часом сніг на Новий рік і Різдво це рідкість. Ми всі дружно рухаємося у безодню і клімат йде туди ж. Вже незабаром підростаюче покоління буде думати що сніг це щось таке як мамонти чи динозаври - щось, про що написано в книжках. Але є місця, де ще можна застати сніг. І вони переважно в горбичках. Вже 13 років ми з друзями вирушаємо в гори на стику 31 і 1 числа аби якнайдалі втекти від всього передноворічного маркетингу і безглуздих звернень за 10 хвилин до 12-ї. Останнім президентом, якого я слухав був Ющенко. І думаю що після нього нічого нового і особливо мудрого не додалося.Тож 30 грудня зранку ми телепортувалися в сонячний Максимець по шаленому бездоріжжю долини Бистриці.Далі був стрімкий підйом, блуд, традиційні думки "краще я б вдома..." і поміж цим всім за годинку ми вилізли на хребет. Хребет Павлюківський, який далі з'єднується зі Станимиром. Підозрілим була практично повна відсутність снігу - лиш де-не-де під деревами лежали залишки різдвяного снігопаду. Тож ми продовжили пошук. А хто шукає, той...На вершині Менчула ми зайшли в досить глибокий сніг, який іноді був вище колін. Джекпот! Але була одна негативна річ - сліди. Спочатку ми натрапляли на сліди звірів, а потім на сліди групи туристів. І це було зле, адже стая, на яку ми надіялися, могла бути зайнятою. Ми, звісно ж, мали намети як аварійний варіант, але то не так прикольно, як в хатинці.Вийшовши на полонину Довге поле перед нами постала краса Ґорґан, шикарні краєвиди і хатинка на горизонті, яка... виявилася зачиненою. Якраз в цей момент зайшло сонце і почало темніти. Наступні хатки через 2 км, але вже темно, суттєво похолодало і туди ведуть багато протоптаних слідів. Шанси на комфортну ночівлю стрімко зменшувалися. Але ми вирішили йти.Подолавши стрімкий набір, через годину з хвостиком ми вийшли на полонину. Орієнтуюся по навігатору - хатинка вкінці полонини. Проходжу кілька добротних стай, які зачинені на потужний (це слово останнім часом набуло негативного значення) замок. Вмикаю ліхтарик на повну і бачу як в хатинці в лісі світиться вікно. Все пропало. А так не хотілося ділити хатинку з кимось. йду туди щоб хоча б випити в теплі чайок і, вже перед стаєю, розумію що то був глюк! Хатинка вільна!Всередині якраз місця на 3 людей - юху! Ми поприбирали безлад, нарубали дров, розпалили пічку і поринули у 2 денний стрибок у справжнє щастя. Наступного дня була шикарна погода, ми зайшли на вершину Катерина, Станимир, поблукали по слідах ведмедя, який чомусь не захотів спати (певно тепла зима), я бачив лисицю, поплавали в снігу, який інколи доходив майже до грудей! А також провели останнє сонце 2024 і зустріли перше сонце 2025.Оце і є справжнє - поринути в природу, вбирати її до останньої клітини, насолоджуватися сонцем, вітром і свіжим повітрям і дихати на повні груди. Це те, що передалося нам з часів появи нашого виду. І те, чого ми так потребуємо.Вже на спуску в Максимець в мене в голові крутилася думка: а скільки ще це може тривати? Скільки ти ще зможеш ходити у ці гори? Який термін твоєї придатності?В мене немає відповіді на ці запитання, але є розуміння - скільки зможу, стільки й буду. Адже тільки но випадає нагода побачити дійсно щось вартісне - нею потрібно користатися. Так мало чогось хорошого в нашому житті. І так багато його там де високо, вітер і сніг. І карпатська мантра, яка продовжує літати в горах.Щастя є! Вйо до горбів!#подорожнінотаткиКД
Братківський хребет знаходиться в самому серці Карпат, оточений з усіх боків Свидовцем, Чорногорою, Горганами він перебуває неначе в центрі всієї карпатської природньої вистави.На хребті Братківська знаходиться гора Дурня, назва якої є квінтесенцією всього туризму. Але краса природи лише фасад, за яким ховаються сторінки історії, написані кров’ю.В роки першої світової в цьому районі проходили бої за Рафайлову, під час яких підрозділи армії Австро-Угорщини збудували дорогу через перевал легіонів, перейшли по ній з Закарпаття на Прикарпаття і вибили російську армію з сучасної Бистриці.Бистриця це одне з найкращих місць для мандрівництва. Звідтіля можна мандрувати по нашому маршруту, але також по багатьох інших стежках на будь який смак, витривалість і збочення.Для когось ці мандрівки, гори - це повна Дурня. А для мене це цілий всесвіт. Всесвіт Карпат. І там я почуваю себе вдома. Адже дім, це там де тобі добре. Навіть якщо цей дім хтось називає Дурнею.Тож запрошую вас в цей прекрасний куточок Карпат.
Походу КБЗ нарешті звернули увагу на збирачів моху на Чорногорі:"Однією з основних проблем заповідних високогірних комплексів Карпатського національного природного парку в літній період є варварське знищення червонокнижних рослин, яке спричинюють любителі «тихого полювання» на лікарську сировину. І ця проблема не нова. Багато закидів тільки в бік працівників Карпатського НПП, не враховуючи того, що Чорногірський хребет є межею між Івано-Франківською та Закарпатською областями, тобто територіями Парку і Карпатського біосферного заповідника. Та саме зі сторони Закарпаття можна потрапити у високогір’я з допомогою транспортних засобів і саме через територію Рахівського держлісгоспу. Беручи до уваги зауваження наших читачів ФБ сторінки, відвідувачів, інформуємо про те, що служба державної охорони Парку постійно проводить рейди, слідкуючи за дотриманням природоохоронного режиму, вживаючи різноманітні заходи впливу на порушників.Так, нещодавно, фахівці Бистрецького та Високогірного науково-дослідних природоохоронних відділень провели спільний День охорони природи, пов’язаний саме з проблемою промислової заготівлі ісландського моху (цетра́рія ісла́ндська, ісла́ндський лиша́йник). Необхідно відмітити, що дана рослина є складовою частиною рідкісних угруповань, які включені до складу Зеленої книги та, враховуючи сьогоднішні виклики, у цього лишайника є ризик згодом потрапити і до Червоного списку. Тож в ході проведення заходу було складено п’ять протоколів на порушників та вилучено все браконьєрське приладдя."КБЗ
TGLIST.COM.UA
