Відьма в народних уявленнях українців Володимира ГалайчукаЯ вам зовсім не збрешу, якщо скажу, що це книга про... корів! (Про це згодом)Володимир Галайчук зібрав великий масив історій про відьомство. Якщо беретесь за читання, маєте бути готовими, що в книзі будуть переважно етнологічні записи різними діалектами зі всієї України. Тут не буде багато аналізу чи інтерпретації від дослідника, скоріша розсортовані тематично етапи життя та діяльності типової української відьми. А інтерпретація вже залишається за вами.Трохи про мою інтерпретацію та виділення головного:Наше відьмацтво відрізняється від західного, католицького, воно більш приземленне. Воно будується на заздрощах до сусідів, страху перед тими, хто чимось відрізняється. Звичайно, що на побутовому сексизмі, бо часто відьми — жінки, які живуть на околицях самі та менш включені в суспільне життя селян. Від того вони й погані та загадкові.Проте щось спільне у нас із західною Європою є. А ще й з усіма країнами, де люди залежали від скотарства та особливо від корів і молочних продуктів — усе крутиться навколо страхів втратити молоко. Відьма краде молоко, псує корову, забирає якість продукту. Тобто складається досить сумна картинка: люди, які погано годують тварину, від якої залежить уся родина, або ж ця тварина просто захворіла, заздрять жіночці в селі, в якої все трішки краще, ніж в інших.І от навколо цих заздрощів надбудовуються всякі вірування та ритуали для збереження молочки. Ще з цікавого, багацько історій з книжки я памʼятаю з власного, досить таки міського, дитинства. Наприклад, мені забороняли підбирати дрібні гроші на вулиці, бо вони були прокляті. А якщо вже гроші береш — їх треба комусь передати, десь витратити. Посміхнуло, що такі штуки зберігались та я теж була їхньою частиною.Для мене — це була ще одна цеглинка в стіну розуміння творчості Галини Пагутяк😅 Упирі, до речі, мало чим відрізняються від відьом, якщо я правильно зрозуміла. А ви читайте книжку, щоб більше зрозуміти про наші суспільні упередження та готуйтесь до всього різноманіття діалектів.#відгукА у вас було таке в дитинстві, щоб забороняли підбирати гроші?
я в своїй бібліотечній ері💅Зайшла я 5 днів назад у бібліотеку по справах й вирішила щось таки взяти почитати. Взяла "Соляріс" Станіслава Лема. У підлітковому віці читала дуже багато наукової фантастики, це досі моя зона комфорту, але от Лема якось тоді пропустила. Книжка так гарно зайшла, що тепер маю манікальне бажання прочитати всього Лема та його біографію "Лем. Життя не з цієї землі".Йшла повертати "Соляріс", не хотіла більше нічого брати, бо маю непрочитані гори вдома, для яких скоро треба буде орендувати окрему квартиру. Але подумала, що якщо побачу щось таке, що от прям нещодавно мені хотілось прочитати — беру.І що ви думаєте? Звичайно, зразу впала в очі така книга. Взяла "Хозарський словник" Мілорада Павича. Буквально нещодавно хотіла почитати, але стараюсь не купляти Фоліо.Це сербський постмодернізм у вигляді словника про те, як хозари вибирали собі релігію. У книги є два варіанти: чоловічий та жіночий примірник. Вони відрізняються тільки одним абзацем, але він має якось змінити сприйняття всієї історії. Бібліотека зняла з мене тягар вибору, бо в наявності був тільки чоловічий варіант😅 Висновки? Ходіть у бібліотеки!
7 березня у книгарні «Сенс» у Франківську відбулася перша презентація книги Еріха Ауербаха «Мімезис» (пер. Романа Осадчука).Еріх Ауербах (1892–1957) з 1930 року обіймав посаду професора романської філології Марбурзького університету. З приходом до влади націонал-соціалістів він був змушений емігрувати до Стамбула, де в 1942–1945 роках написав головний твір свого життя «Мімезис», який з часу першої публікації у швейцарському видавництві А. Франке у 1946 році став класичною працею модерного літературознавства.За допомогою блискуче дібраних уривків з художніх творів від античності до модерну автор змальовує історію «мімезису» як історію змінних форм взаємодії між літературою і дійсністю у різні історичні періоди. Кожний розділ книги починається з характерної цитати, яка стає відправною точкою інтерпретації, презентуючи портрет доби та її головну ідею.Масштаб самої праці вражає охопленням матеріалу – від Гомера і Біблії, фігуративного реалізму Середньовіччя, гуманістичної літератури Відродження, поєднання серйозного і гротеску доби романтизму, побутового й повсякденного реалізму в літературі XIX століття до модерністичних пошуків у творчості Марселя Пруста і Вірджинії Вулф.У презентації взяли участь: редактор і блогер Любомир Коблик, письменник і блогер Абрахам Ян Хосебр. Перекладач книги Роман Осадчук розповів про роботу над українським текстом у відеозверненні. Модерувала захід культурна аналітикиня Леокадія Шугурова.Фото Наталі Григор’євої і Тетяни Раєнко.
А памʼятаєте, я минуло місяця прочитала The Road to the City Наталії Ґінзбург?У видавництві Анетти Антоненко вийде найвідоміша книга письменниці — "Родинний лексикон". (Електронна вже є у продажі)«Родинний лексикон» Наталії Ґінзбурґ — тепла й гірка книжка про голоси, які залишаються з нами назавжди. Через смішні, дратівливі, незабутні фрази батька, матері, братів, друзів постає жива картина родини Леві — туринських інтелектуалів, що жили на тлі фашизму, війни й тривожного післявоєнного часу.Фрази й слова тут важливіші за події. Вони несуть у собі пам’ять, характер, любов. Те, що зберігаєш у собі на все життя.У цьому лексиконі — не лише історія однієї родини, а щось знайоме кожному з нас. Бо всі ми родом з дитинства, де говорили «ті самі слова».Роман здобув найпрестижнішу літературну премію Італії — Стреґа. Наталія Ґінзбурґ — одна з найсильніших італійських авторок ХХ століття, чий голос звучить і сьогодні.
Я писала, що The Road to the City мені не дуже сподобалась, найімовірніше, через невдалий переклад на англійську. Але цю книжку точно треба читати. Перекладачка Любов Котляр також перекладала Елену Ферранте. Має бути гарно💫
Прочитане у січні💫Три книги читала англійською, пишаюсь собою!Славетне життя Ей-Джея ФікріПрекрасний початок року — прочитана 1 січня одним днем. Тепла, але не наївна. Життєва, але фантазійна. Тут є все, що треба: книгарня, маленьке містечко, кохання, віднайдення родини та трошки драми. А ще герої тут дійсно говорять про книги в книгарні.Шумовиння днівЩаслива, що познайомилась із Віаном. Це було дійсно прекрасно. Прекрасні образи, прекрасна мова у перекладі. Це продовження моїх пошуків справжньої фантазії в літературі: вужа можна дістати із крана та смачненько зготувати, світло, що падає з вікон, треба поправляти, щоб гарно лежало. Але найголовніше тут, звичайно, піанококтейлі. Граєш музику, а вона перетворюється на напій відповідно до кожної ноти та тональності. Краса! Але все ж, хотілось би читати цю історію кохання або до 20, або у старості. Бо вона виконує тут тільки функцію, щоб склеїти усі образи разом.Атлас хмарМає свій власнийвідгукШмуль і МартаФранківськ, приходьте на презентацію в Сенс 14 лютого на 16.00. А потім спробую написати про книгу🙌Смерть лева Сесіла мала сенсНе можу я пережити зараз стільки російської у книгах, тому рахую тільки як вступ до Чобітка Зельмана, який скоро планую читатиThe Song of Achilles Перекази Меделін Міллер — це прекрасно. Це був момент, коли знаєш сюжет, але все одно сумненько.Шльондри-вбивціБоланьйо має всі шанси попасти у список улюблених аворів такими темпами. Це були оповідання, де треба читати те, що не написано, що замовчено та приховано. Вони тихі, пустельні та тривожні. Як тільки матиму нагоду, візьмуся за Диких детективів.Daisy Jones and The Six Мені дуже подобається, як Дженкінс Рід розповідає історії про вигаданих зірок. Вона змогла викликати у мене емоції, а за цим я прийшла. Але... Це було страшенно нудно, це була найбільш прісна історія про рок-гурт, яку я колись чула.The road to the cityЗовсім маленька книжка, можна сказати новелка. Молода італійка з проблемною родиною хоче вирватись із села у місто та одружитись. Взагалі не зачепило, було щось зовсім просто. А потім побачила відгуки про поганий переклад із італійської, який зруйнував весь колорит мови, а на мові мала б триматись ця історія. Італіської не знаю, але інші романи Гінзбург в інших перекладах спробую ще почитати.Що з цього читали? Або хотіли б прочитати?
Спів/життя — це багато історій про людей, обʼєднаних сімейними звʼязками. Одна із ліній взагалі відбувається у майбутньому, і коли я про це дізналась десь із відгуків в інтернеті навіть трохи напружилась, бо хвилювалась за реалізацію😅 Проте, насправді, лінія із майбутнім родини гарно обромляє всю історію та дає надію на прямі літаки до Києва із Нью-Йорка.Чому, на мій погляд, варто прочитати Спів/життя? Книга написана дуже близьким для мене стилем, рефлексивним, сфокусованим на почуттях героїв. Місцями віддалено мені також стиль нагадував Забужко. А підкупив та занурив у читання другий розділ про "валізу та її жінку". Жінка збирає речі у валізу, згадує історії речей сама до себе, у неї зараз важкий період. Якщо ми з вами читаємо схожі книжки, ви це оціните. Те, що не оцінила я, але сподобається багатьом — спів у "спів/житті". Усі, від жінки у літаку Нью-Йорк - Київ та власниці валізи до усіх тіток, бабусь та доньок співають пісень. Співають українською, навіть, коли спілкуються російською. Пісні "Один в каное", бо резонує втрата дому. Хтось ретро пісню "Стефанія". А хтось "Пісню про Донбас", "На швидких поїздах", бо якраз вийшов фільм. Оця співучість збирає докупи всі історії, переїхавших, переселених, втративших та закоханих.Щоб мені хотілось від книги?У відгуках побачила вдалий вибір, як означити жанр — сімейна сага, але для сімейної саги не вистачає десь 400 сторінок. Усі герої та героїні мають цікаві історії, проблеми і бажання. І я би хотіла більше сторінок для кожної із цих ліній. Або, навпаки, я би хотіла повної концентрації на валізі та її жінці. Хотіла би прочитати-почути усі її думки та дізнатись рішення.Читайте 💫 Та чекаємо наступну книгу Юлії Птах!
Захотілось розповісти про свою роботу в ТекстуріЯкщо що, працюю (культурною чи як там) проєктною менеджеркою з жовтня. А в минулому була програмісткою.Я собі зовсім не подобаюсь на фотографіях з того дня, але мала вам показати оце, бо воно ідеально передає вайб, де я маю пояснювати людям, навіщо вони прийшли щось слухати в свій вихідний або махаю листочком з кюар кодом, бо для звітності потрібні заповнені форми!Що я роблю? Зараз я відповідаю за проєкт Лекторій — запрошую супер класних людей приїхати в Івано-Франківськ та поговорити на різні важливі та цікаві, культурні та літературні теми. Пишу концепції подій, шукаю приміщення та підходящих модераторів, складаю документи. Також модерую та менеджу книжковий клуб. В межах створення клубу організації, а не власного, це виходять дві повноцінні окремі ролі. А також долучаюсь до інших наших проєктів.Моя тривожна частинка шукає зараз більшої стабільності та додаткових можливостей, проте те, чим я зараз займаюсь, часто не здається роботою. Бо я завжди щось таке робила в позаробочий час👀Це цікаво, невідомо, куди мене заведе, але зараз подобається! Шкодую, що поки не можу написати всіх тих класних людей, які погодились на моє запрощення приїхати в місто протягом наступних місяців. Але просто повірте, що там всі дуже класні💅А поки запрошую подавати заявки на Прописи від PEN, якщо ви пишете як журналісти, критики, поети чи прозаїки. Робимо навчання в партнерстві, тому буде нагода побачитись та поспілкуватись. Там дедлайн до 28 лютого
Трохи розповім про читацькі плани на цей рік. А в кінці року подивимось, що з того вийде👀На книжкові клуби:1. Колонія Кідрука2. Ерос і Психея Єрмоленка3. Летючі змії Ромена Гарі4. Клара і сонце Ішігуро (перечитати)5. Четверте крило Яррос6. Карʼєра і сімʼя Клавдії Голдін7. Бомба у спадок Марʼяни БуджеринТак, отак багато. Тут на два клуби, які я модерую, тому знаю план наперед. + Два, в які вписалась 😅Книги, що вже давно чекають, поки прочитаю або дочитаю:1. Фієста. І сонце сходить Гемінгвея2. Оповідь Служниці Етвуд3. Орієнталізм Саїда4. Зброя, мікроби і сталь Джареда Даймонда5. Що це взагалі таке? Вілла Гомпетца6. Темний ліс Лю Цисиня (І ще 3 частину Проблеми трьох тіл)7. Антологія грецького оповідання 21 століття8. Перманентна Революція Анастасії ЛожкіноїСучукрліт, який теж треба прочитати або дочитати:1. Спів/життя Юлії Птах2. Я змішаю твою кров із вугіллям Михеда3. Хто ти такий? Чеха4. Іван і Феба Оксани Луцишин5. Пацики Дністрового6. Гра в перевдягання Чеха7. Летиція Курʼята Віри Курико8. Любов не минає Трощинської Тетяни9. Теплі полярні ночі Тарнавського10. Чобіток Зельмана Олени СтяжкіноїНепрочитана класика:1. Фауст Гете2. Сто років самотності Маркеса2. Девід Коперфілд Дікенса3. Орландо Вулф4. Зачарова гора Манна5. Дон Кіхот СервантесаІнше:1. Лібералізм і його протиріччя Фукуями2. Дім дня, дім ночі Токарчук3. Книга для дітей Баєтт4. Cobalt Red: How the Blood of the Congo Powers Our Lives5. Як вдихнути вільно Маріам Найем6. Саторі Срджана Срдича7. Уроки літератури Кортасара8. Усі вони — вогонь КортасараТепер ви знаєте усі мої секрети! Точніше, мої нереалістичні секрети. Зустрінемось тут через 11 місяців та перевіримо, наскільки я вмію триматись плану🫡 І посміємося разом, якщо щоА ви як, плануєте свої списки для прочитання?
Пообіцяла собі намагатись писати більше відгуків на книги у новому році. Начитати у січні встигла вже багато. Сама не знаю, як так сталось, проте і не жаліюсь.Однією із перших прочитаних книг року стала "Атлас Хмар" Девіда Мітчелла☁️Що ми тут маємо?6 прекрасно стилізовних (та прекрасно перекладених!) історій, які легенько так переплетені між собою. Тут є роман у листах від музиканта на початку 20 століття до його коханого. Є історичний роман у формі щоденника американського нотаріуса в Океанії про його морську подорож. Дві історії відбувають у майбутньому. Одна майже у світі "Того, що біжить по лезу", а друга — у світі після великої катастрофи. Ще є детектив та жартівлива історія. Усі прекрасно оформленні словами та виразами, що мали б відповідати тому жанру та періоду. Деякі навіть читаються важко, бо мозок має адаптуватись до цієї адаптованої мови.Окрім стилю зачудовує форма: 5 історій розірвані навпіл та продовжуються після центральної шостої. І тут важливий момент! Спойлер це чи не спойлер, але у кожному оповіданні персонажі мають однакову родимку та однакову душу. В кожній частині на це є абсолютно прозорі натяки, якщо б не казати, що Мітчелл проговорює це прямим текстом. А окрім цього всі історії чимось повторюються, відсилають одна до одної. Є просто однакові образи, наприклад, годинники, що поспішають або запізнюються. Або в двох життях раптом випливають коропи. Якщо годинники там є логічним образом, то коропи та безліч усього іншого досить швидко набридають. А в голові звучить думка "ага, Девід, я зрозуміла, що ти хочеш, щоб всі ламали голову над твоєю книженцею через ці відсилки". Але от проблема — ламати голову там нема над чим. Звʼязок зрозумілий майже одразу. Тож хоч стилі оповідань і захоплюють своєю вигадливістю, самі сюжети там цікавими не є. Тож як дочитала до половини, дізнаватись продовження історій 1-5 не сильно хотілось.Отож:Не такий страшний той звір, як його малюють. Читати Мітчелла хочу і буду далі, бо пише він гарно та цікаво. "Атлас хмар" варто читати фанатам автора та тим, хто хоче насолодитись мовою та перекладом, але от очікувати чогось вау від сюжету — 🤷♀️#відгук
Підсумовую теж свій книжковий рік, вийшло 66Не вдається обрати най-най, але виділила б трьох авторів, з ким познайомилась цього року й з радістю прочитаю всі їхні книжки: Яблонська, Ленг та Борхес (під кінець року зрозуміла, що потребувала того магічного реалізму!)
Нонфік та есеїстика - 21Креативність та інші фундаменталізми. Паскаль ГіленПроти культурної амнезії. Віра АгеєваКільця Сатурна. Вінфрід Георг ЗебальдСад супроти часу. Олівія ЛенгДалекі близькі. Володимир ЄрмоленкоДо Галичини. Про хасидів, гуцулів, поляків і русинів. Мартін ПоллакВласна кімната. Вірджинія ВулфТроя. Стівен ФрайМісто самоти. Олівія ЛенгЗа лаштунками імперії. Віра АгеєваКонтурні карти пам'ятіНаглядати й карати. Мішель ФукоТриптих про призначення України. Юрій ШевельовSoft skills. Олена ЖильцоваСпостереження за болем інших. Сьюзен ЗонтагТі, що творили “Перший вінок”Дизайн звичних речей. Дональд НорманБудинок Хрінникова. Валентин СтаростінМої думки про кіно. Як перекласти життя на сценарій. Антоніо ЛукічДніпро. Біографія великого міста в степу. Андрій та Тетяна ПортновиМистецтво подорожі. Ален де Боттон Укрліт - 16Гемінгвей нічого не знає. Артур ДроньЗ країни рижу та опію. Софія ЯблонськаВініл. Валерія БабкоЗаписки кирпатого Мефістофеля. Володимир ВинниченкоКнижка, яку я (не) писала. Марʼяна БожкоАмадока. Софія АндруховичПодорож ученого доктора Леонардо. Майк ЙогансенЗ нами житиме еласмотерій. Роман ГолубовськийШалені авторки. Віра Агеєва, Ростислав СемківСлуга з Добромиля. Галина ПагутякХмари. Іван Нечуй-ЛевицькийНеобрана. Олена ШпигоцькаБЖД. Сашко УшкаловАрабески. Сергій ЖаданСад Гетсиманський. Іван БагрянийВівці цілі. Євгенія Кузнєцова Інша художка - 29 (разом із наступною категорією)Людина у високому замку. Філіп ДікКнига піску. Хорхе Луїс БорхесHot milk. Debora LevyАтлас, описаний небом. Горан ПетровичМаріна. Карлос СафонХудожник хиткого світу. Кадзуо ІшіґуроОстрів Дума. Стівен КінгСповідь англійського пожирача опіуму. Томас де КвінсіАнглійський пацієнт. Майкл ОндатжеЖиття після «Так». Тейлор Дженкінс РідГамлет, принц данський. Вільям ШекспірЕйлін. Отесса МофшегThe memory police. Yoko OgawaПривиди дому на пагорбі. Ширлі ДжексонКраще, ніж у фільмах. Лінн ПейнтерПомаранчі — не єдині фрукти. Джанетт ВінтерсонДруг. Сігрід НуньєзПаперовий звіринець та інші оповідання. Кен ЛюДитинство. Туве ДітлевсенПроблема трьох тіл. Лю ЦисіньА надворі – літо. Кім ЕранРомео і Джульєтта. Вільям ШекспірЩоденник Бріджит Джонс. Гелен Філдінг Окрема категорія (традиція від минулого року). Всі побігли і я побігла Мій рік відпочинку і розслаблення. Отесса МофшегБідолашні створіння. Аласдер ГрейДерева. Персіваль ЕвереттКафка на пляжі. Харукі МуракаміЗайчик. Мона АвадДім на краю світу. Майкл Каннінгем
Географія авторів художніх книг: 12 із США, 7 з Британії, 2 з Канади, 2 з Японії, по одному – Аргентина, Сербія, Іспанія, Данія, Китай, Південна КореяУ цьому році читала товстіші книжки. Було мало поганих, але й було мало дуже класних, які б хотілось перечитати. Менше гналась за трендами, тож "всі побігли і я побігла" складається майже повністю з дуже хороших книжок!З прийдешнім, друзі! Миру в наступному році та друку гарної якості💓
TGLIST.COM.UA
