Source
Культура без культу | Пообіцяла собі намагатись писати більше відгуків на книги у новому роц...
432 Views/Reach
2026-01-22 18:34
Message №946
Пообіцяла собі намагатись писати більше відгуків на книги у новому році. Начитати у січні встигла вже багато. Сама не знаю, як так сталось, проте і не жаліюсь.Однією із перших прочитаних книг року стала "Атлас Хмар" Девіда Мітчелла☁️Що ми тут маємо?6 прекрасно стилізовних (та прекрасно перекладених!) історій, які легенько так переплетені між собою. Тут є роман у листах від музиканта на початку 20 століття до його коханого. Є історичний роман у формі щоденника американського нотаріуса в Океанії про його морську подорож. Дві історії відбувають у майбутньому. Одна майже у світі "Того, що біжить по лезу", а друга — у світі після великої катастрофи. Ще є детектив та жартівлива історія. Усі прекрасно оформленні словами та виразами, що мали б відповідати тому жанру та періоду. Деякі навіть читаються важко, бо мозок має адаптуватись до цієї адаптованої мови.Окрім стилю зачудовує форма: 5 історій розірвані навпіл та продовжуються після центральної шостої. І тут важливий момент! Спойлер це чи не спойлер, але у кожному оповіданні персонажі мають однакову родимку та однакову душу. В кожній частині на це є абсолютно прозорі натяки, якщо б не казати, що Мітчелл проговорює це прямим текстом. А окрім цього всі історії чимось повторюються, відсилають одна до одної. Є просто однакові образи, наприклад, годинники, що поспішають або запізнюються. Або в двох життях раптом випливають коропи. Якщо годинники там є логічним образом, то коропи та безліч усього іншого досить швидко набридають. А в голові звучить думка "ага, Девід, я зрозуміла, що ти хочеш, щоб всі ламали голову над твоєю книженцею через ці відсилки". Але от проблема — ламати голову там нема над чим. Звʼязок зрозумілий майже одразу. Тож хоч стилі оповідань і захоплюють своєю вигадливістю, самі сюжети там цікавими не є. Тож як дочитала до половини, дізнаватись продовження історій 1-5 не сильно хотілось.Отож:Не такий страшний той звір, як його малюють. Читати Мітчелла хочу і буду далі, бо пише він гарно та цікаво. "Атлас хмар" варто читати фанатам автора та тим, хто хоче насолодитись мовою та перекладом, але от очікувати чогось вау від сюжету — 🤷♀️#відгук