Telegram statistics channel - @brd24_official

ВТРАТИЛА ДІМ, АЛЕ НЕ ПОЧУТТЯ ГУМОРУ. ІСТОРІЯ БЛОГЕРКИ З БЕРДЯНСЬКА ОЛЕСІ ЛУНІНОЇВона будує життя з нуля, розвиває гумористичний блог та організовує жіночі івенти. Про шлях від 500 підписників до впізнаваності, життя «без фільтрів» та чесну ціну деокупації рідного міста – в історії бердянки ОлесіГумор як терапія «Я в якийсь момент прокинулася, а в мене мільйон переглядів на відео. Я така: оу, дякую!» – згадує Олеся. У рідному Бердянську в неї було всього 500 підписників – сторінка для своїх. Блог почав стрімко рости вже після початку повномасштабної війни. Олеся обрала гумористичний формат інтуїтивно: жарти стали для неї способом зняти емоційну напругу та пережити стрес.«На сьогодні я не великий блогер, скоріше – міні-інфлюєнсер. Але я кайфую від того, що створюю. Мені подобається, коли на зустрічах люди кажуть: Я на вас підписана, ви в житті така ж проста, як і в сторіс». Олеся – адепт нової щирості. Вона проти того, щоб транслювати в соцмережах викривлену реальність та ідеальну картинку, якої не існує. Її принцип – показувати життя таким, як воно є.«У блогерів-мільйонників за кадром відбувається все те саме, що й у вас. Просто вони не готові це відкрити. Їм часто не вистачає моральних сил зізнатися, що їм теж важко, що вони теж живуть у складних умовах, а не в казці». Хейтери як двигун прогресуБлог приносить задоволення і невеликий заробіток, але має й зворотний бік – хейт. Олеся зізнається: раніше боялася негативних коментарів, і це гальмувало її розвиток. Тепер їй байдуже на думку сторонніх – вона продовжує робити своє.«Щасливі люди помічають навколо прекрасне. У мене особисто немає часу заходити до когось у профіль, передивлятися відео, вишукувати негатив… А хейтери не просто пишуть гидоту – вони знаходять коментар, який їм сподобався, і починають під ним цілі дискусії! Люди, звідки у вас стільки часу? Мені його часом просто пожити не вистачає». Дівчина переконана, що хейтери – це найвідданіші глядачі, які своїми коментарями лише просувають контент у топ. Для неї важливо бути острівцем спокою для своєї аудиторії, і жоден негатив цього не змінить.Польща, Одещина та пошук свого місцяНа початку вторгнення Олеся з донькою та сестрою виїхала до мами в Польщу. Там вона прожила 8 місяців, лише раз навідавшись в Україну до чоловіка-військового. Ця поїздка стала переломною.«Мабуть, саме тоді я зрозуміла, як насправді важко живе Україна. Новини в телефоні – це одне. Але коли ти відчуваєш цей біль на собі, бачиш усе на власні очі – це зовсім інша історія. Я побула вдома два дні і повернулася до Польщі працювати, але думками залишилася тут». Довго без родини Олеся не витримала і прийняла рішення остаточно повернутися. Спочатку оселилися в місті Кілія на Одещині. Життя довелося починати з чистого аркуша.«Спочатку я ніде не працювала, потім влаштувалася адміністратором в магазині. Я безмежно поважаю працівників цієї мережі – це пекельна праця, і фізично, і морально. Не знаю, як люди витримують там роками. Згодом через сімейні обставини мені знадобився вільніший графік, щоб більше часу приділяти дитині, і я пішла працювати методистом у Будинок культури». Але й це життя довелося покинути. Разом із чоловіком родина постійно змінювала міста, аж поки не осіла в Болграді. Саме тут Олеся знайшла нову місію – почала організовувати групи підтримки для жінок. Допомога іншим дає їй сили триматися самій.«Я б з’їхала з глузду, якби просто сіла і почала плакати. Я мушу постійно щось робити». ПРОДОВЖЕННЯ ЧИТАЙТЕ В КОМЕНТАРЯХ ⬇️⬇️⬇️

«МИ НЕ ПОВИННІ МОВЧАТИ». ДЕПУТАТ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛРАДИ АСКАД АШУРБЕКОВ ПРО ТЕ, ЯК ЗРОБИТИ ГОЛОС ОКУПОВАНИХ ГРОМАД ГУЧНІШЕЧому в медіа все менше згадок про ТОТ, чи достатньо українці знають про життя в окупації, наскільки потужна російська пропаганда та що робить Україна для протидії, а також про те, як утримати жителів тимчасово окупованих територій в українському інформаційному просторі та не втратити їх ментально в інтерв’ю «Бердянськ 24» розповів депутат Запорізької обласної ради Аскад Ашурбеков.Тема окупації стає локальноюМедіадослідження показують, що українці стали менше згадувати про тимчасово окуповані території в соцмережах, а ЗМІ все рідше розповідають про ситуацію на ТОТ. Депутат Запорізької облради Аскад Ашурбеков визнав, що ця проблема перетворюється на локальну. Політик пояснив, чому так могло статися.«Я думаю, перш за все, тому що тема достатньо негативна, вона проблемна. Все, що пов’язано з тимчасово окупованими територіями, це загальноукраїнська дуже гостра, болюча проблема. Звісно, неможливо постійно говорити про неї з однаковим градусом напруги, бо люди втомлюються від проблем. На жаль, суспільство втомлюється. Це велика проблема для тимчасово окупованої території, тому що суспільство не може однаково реагувати на цю проблему як в перший рік, так і в останні», – зауважив пан Аскад. Другою чергою депутат зазначив, що бракує людей, які б стали голосами окупації. Експертів і посадовців, які б розповідали про ТОТ дуже мало. Також Аскад Ашурбеков упевнений, що з кожним роком Україна все більше втрачає комунікацію з людьми, які залишаються на окупованих територіях, через це мало об’єктивних новин звідти.«Ми повинні розуміти, що росіяни зацікавлені в тому, щоб комунікаційно відрізати ці території. І нам важливо тримати цю тему на порядку денному, бо поки ми говоримо про тимчасово окуповані території, намагаємося посилати туди якісь сигнали, доти ці території, де-факто не будуть російськими», – переконаний депутат. Аскад Ашурбеков зауважив, що нараз держава не має чіткої стратегії у роботі з ТОТ. Також дуже важливий голос релокованих громад.«Потрібне профільне міністерство, яке буде займатися питанням тимчасово окупованих територій, ВПО. Такий стовп, який навколо себе буде завжди тримати увагу цих територій. Голови громад, які знаходяться на підконтрольній частині, повинні постійно говорити про свої громади, про людей, бо вони є легітимними представниками та голосом тих людей, вони повинні більше про це говорити», – наголосив депутат. Боротьба з російською пропагандоюПолітик зазначив, що варто шукати позитивні сенси, наприклад розповідати про традиції окупованих територій, історії місцевих жителів, зокрема успішні кейси переселенців або проводити тематичні заходи.«Мелітопольська Черешня, таке черешневе свято, це взагалі був всеукраїнський день, це можна продовжувати робити на підконтрольній частині, але це буде нагадувати про окупований Мелітополь, чи якісь Бердянські історії. В Приморську був великий міжнародний фестиваль, здається, він називався «Ми українські», це можна проводити на підконтрольній частині. Тобто має продукуватися зокрема позитивний порядок денний навколо тимчасово окупованих територій. Суспільство буде більше приймати цю тему, медіа буде цікавіше її висвітлювати», – запевнив Аскад Ашурбеков. ПРОДОВЖЕННЯ ЧИТАЙТЕ В КОМЕНТАРЯХ 🔽

ВКРАЛИ МАЙЖЕ 70 МІЛЬЙОНІВ РУБЛІВ. НА ТОТ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ ПРОКВІТАЄ КОРУПЦІЯРосійська прокуратура порушує кримінальні справи проти колаборантівЗ початку 2025 року в Запорізькій області відкрито 27 кримінальних про корупцію. За словами керівництва слідчого комітету рф, загальна сума збитків перевищила 68 мільйонів рублів. Про це «Бердянськ 24» дізнався з матеріалу «РІА Південь».Розслідування про корупцію або розкрадання бюджетних коштів проводяться щодо представників органів місцевого самоврядування, правоохоронних структур, системи освіти, міністерств зв’язку та транспорту тощо. Це настільки турбує окупаційну владу, що в Мелітополі навіть провели нараду з керівниками спецслужб і російських правоохоронних органів. Обговорювали проблему корупції в бюджетній сфері. У більшості випадків чиновники на місцях розкрадають гроші, які з російського бюджету виділяють на відновлення та розвиток «нових» регіонів.Так кримінальну справу порушили проти колишнього очільника окупаційного підприємства-монополіста «Ринки Запоріжжя» Ярослава Соколова. Його підозрюєть у перевищенні посадових повноважень та розкраданні коштів у особливо великих розмірах. Йдеться про щонайменше 15 мільйонів рублів. Це не першйи скандал з цим підприємством. Бердянські торговці неодноразово скаржились на несправедливі умови оренди та роботи.Також у хабарництві звинуватили президента так званого «Союзу сприяння розвитку промисловості і торгівлі Запорізької та Херсонської областей Олександра Фалька. Він начебто передавав 5 мільйонів рублів хабаря представнику окупаційного «Управління автомобільними дорогами Запорізької області». Керінвика останнього Костянтина Зайцева звинуватили у розкраданні 9 мільйонів рублів. Всі вище перелічені фігуранти є наближеними до гауляйтера Євгена Балицького.На хабарях попались і бердянські колаборанти. Так головного спеціаліста будівельного контролю ДКУ ЗО «Служба Єдиного Замовника» Дениса Оболенського затримали під час отрмання 300 тисяч рублів. Загалом за прийняття робіт із реконструкції школи в Мелітополі бердянець вимагав 600 тисяч рублів. За непідтвердженими даними до цього також причетна колишня директорка 2 гімназії, яка при окупантах виконувала обов’язки міністра освіти на ТОТ Запорізької області, Тетяна Дубинська.Водночас окупаційні пабліки регулярно переводять фокус уваги жителів ТОТ на проблеми в Україні. Зокрема публікують корупційні скандали наших можновладців. Інформація ж про хабарництво та розкрадання місцевих колаборантів залишаються в тіні порядку денного.

«Я СУМУЮ ЗА КУХНЯМИ». БЕРДЯНКА ТЕТЯНА СЕРБІНОВА ПРО СВОЮ ШКОЛУ АНГЛІЙСЬКОЇ, РОЗВИТОК ТА СУМ ЗА МІСТОМІсторія Тетяни Сербінової про те, як школа англійської, створена в рідному Бердянську, не лише вистояла, а й виросла у шість разівКоли в Бердянську працювала її школа англійської, Тетяна повністю жила цією справою. Це був проєкт, який надихав, давав сили й відчуття сенсу. Після окупації міста та початку повномасштабної війни вона втратила 60–70% учнів – частина залишилася в місті або не могла продовжувати навчання. Але водночас вона побачила іншу сторону –  англійська стала для багатьох не просто предметом чи хобі, а способом вижити за кордоном, можливістю пояснити скарги лікарю, знайти роботу, поділитися своїми потребами.«У них є бажання повернути собі оцю частинку адекватного, нормального життя. А ті, хто виїхав, зрозуміли, що англійська – це спосіб комунікації зі світом», – каже Тетяна. Про можливостіОдна з історій, що найбільше запам’яталася Тетяні, – дванадцятирічний учень, який не любив англійську, але переїзд це змінив. «Він казав, що ходив з мамою до лікаря, міг пояснити, що треба. Він зараз є перекладачем в родині. Дитина бере на себе відповідальність і розуміє, яка є потреба в мові».  Ці слова стали для неї підтвердженням, що її робота потрібна і тим, хто залишився в окупації, і тим, хто вимушений був будувати життя з нуля в іншій країні.«Через англійську люди можуть донести до світу, що відбувається в Україні. І називати це не ситуація, а війна», – підкреслює жінка. Команда, що виросла у шість разівДо 2022 року школа працювала на 99% для Бердянська. Учні приїжджали з навколишніх сіл, і це був показник довіри. Сьогодні географія змінилася: Україна, Європа, Канада, США.Разом із попитом зросла і команда.«В Бердянську було чотири викладачі. Зараз у мене в команді 18. Це титаничні зусилля, це час, сили, гроші, нерви. Але я продовжую пробувати. Тому що неможливо, щоб щось вийшло з першого разу». Тетяна зізнається, що нині її мета не просто масштабування, а системність процесів. Передати частину обов’язків команді, оптимізувати роботу, зробити школу стабільною і незалежною від однієї людини. Тетяна відверто говорить про те, що ідея заговорити англійською за тиждень – це міф.«Ніхто не заговорить англійською через один-два уроки. Ніхто не вивчить Present Simple за п’ять хвилин. Це завжди проби, помилки і результат, якщо не зупинятися». Саме тому школа отримала назву «English School Result», бо результат можливий лише при системності.Три міста за три роки Після першого вибуху родина Тетяни за годину була в дорозі. Шлях до Львова зайняв три дні.«Перші пів року ми жили безкоштовно. Нас приютили знайомі знайомих і я безмежно вдячна цим людям». Попри це, Львів емоційно не приймався – вимушені переїзди ніколи не дають відчуття дому.Потім був рік в Одесі. Тут ближчий клімат, риба, фрукти, але й велика кількість російської мови, інколи зневажливої до української. Сьогодні Тетяна живе з родиною в Ірпені.«У мене ще немає відчуття, що це моє місце, але тут комфортно психологічно, багато української мови, багато переселенців і близькість Києва. Ми вже осіли тут». Сум за містом та деокупація Пам’ять про Бердянськ для жінки – це море, спокій і тепло домівок.«Це можливість випити кави в тиші в будь-який час дня, закати, за якими можна спостерігати. Але найбільше мені не вистачає кухонь. Саме на кухнях ми багато говорили та сміялись з друзями. Я дуже сумую за тими теплими днями». Але щодо деокупації, то тут Тетяна реалістична і водночас обережна у прогнозах.«Неможливо вести війни довгий час без наслідків для держави. Чи побачу я це – не знаю. Хочеться вірити. Хочеться вірити і в деокупацію за рік-два, і в гранти, і в розвиток міста. Хочеться вірити в казки. Чесно, хочеться». Але поки що вона не відчуває, що це станеться скоро.

УКРАЇНЦІ ЗАБУВАЮТЬ ПРО ТОТ? РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯУ соцмережах лише 0,3% згадок про окуповані територіїАналітики програми «Партнерство за сильну Україну» проаналізували понад 86 мільйонів повідомлень у мережах Telegram, Facebook, YouTube та TikTok за останні 12 місяців. З них 248 тисяч стосувалися тимчасово окупованих територій, без урахування коментарів. Це близько 0,3%. Результати дослідження представили сьогодні на XIV Форумі громадянського суспільства. Про це «Бердянськ 24» дізнався з матеріалу центру прав людини ZMINA.Найбільше повідомлень з’являється в прифронтових регіонах: у Запорізькій (12,23%), Херсонській (9,57%) та Одеській (8,24%) областях. Переважна половина згадувань мають нейтральний характер — це новини, офіційні повідомлення та репортажі. Негативні дописи становлять 37,3% і здебільшого пов’язані з бойовими діями, обстрілами, руйнуванням інфраструктури та гуманітарними кризами.Радник зі стратегічних питань громадської організації «YES» Аскад Ашурбеков наголосив, що окупація не є проблемою окремих регіонів або лише внутрішньо переміщених осіб. Також він наголосив, що зараз дежрава не продукує спільну політику щодо тимчасово окупованих територій.«Ключовою тезою росіян є локальність конфлікту. І коли ми кажемо, що це локальна проблема якихось регіонів, якоїсь локальної спільноти ВПО, то ми де-факто підіграємо російській пропагандистській історії» — сказав Ашурбеков. Заступниця головного редактора медіаплатформи «Вгору» Єлизавета Жарких зазначила, що аудиторія дещо виснажена. Водночас вона наголосила, що важливо створювати контент, корисний для молоді, яка залишається на ТОТ.«Це мають бути інформаційні проєкти про вступ в українські виші, школи тощо. Треба їм показати, що на них на підконтрольній уряду України території чекає розвиток, демократія і свобода. Тут вони можуть заробляти, розвиватися і бути кимось. А там (на тимчасово окупованих територіях – ред) цей шлях для них неможливий», — зауважила Жарких. Керівник проєкту «На лінії зіткнення», член правління ГО «Сильні громади» Андрій Грудкін зазначив, що переселенці можуть бути містком до жителів ТОТ, адже люди спілкуються між собою. Експерт наголосив на важливості єдиної державної політики з реінтеграції тимчасово окупованих територій.Директор дослідницької компанії  «Active Group» Олександр Позній зауважив, що часто українці упереджено ставляться до людей, які залишилися під окупацією.«Яка думка в суспільстві про цих людей? З одного боку це українці, яких ми чекаємо, а з іншого боку в суспільстві є думка: «Ви ж 10 років не виїжджали звідти, отже вам подобається жити при цій владі”. Хоча насправді, коли ми спілкуємося з цими людьми (які перебувають на ТОТ з 2014 року – ред.), вони говорять: «Ви нам казали «чекайте, ми вас повернемо» і ми чекали», — розповів експерт. Членкиня правління БО «Helping to leave» Юлія Боклаг наголосила, що людям на ТОТ важливо отримувати інформацію про реальні випадки підтримки та допомоги.

ПРОПАГАНДА ТА ВІЙСЬКОВИЙ ВИШКІЛ ЗАМІСТЬ ОСВІТИ. ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО НАВЧАННЯ В ОКУПОВАНОМУ БЕРДЯНСЬКУ?Як зараз виглядає освіта на ТОТ, чи набрали окупанти достатньо учнів та вчителів, щоб запустити всі школи та чи можуть бердянці здобувати українську освіту? Відповіді на ці та інші питання в інтерв’ю «Бердянськ 24» дав експерт та аналітик Центру громадянської просвіти «Альменда» Олег Охредько.Шукали школярів по домахЗа час окупації бердянські школи пройшли шлях від гуманітарних штабів до осередків пропаганди. Центр громадянської просвіти «Альменда» до повномасштабного вторгнення базувався в нашому місті й зараз продовжує досліджувати ситуацію з освітою, зокрема в Бердянську. Олег Охредько розповів, що вже в травні 2022 окупаційна влада почала готуватися до навчального року.«Першими кроками стало формування так званого педагогічного колективу в школах: залучення вчителів, які залишилися на окупованій території, призначення нових директорів. Одна з перших – була 2 школа, куди призначили вчительку із 5 школи. На вересень окупанти змогли відкрити практично всі школи, окрім 5. В першу чергу через колектив, адміністрацію, які просто сховали всі особові справи», – розповів Охредько. Він повідомив, що в серпні викладачі, які пішли на співпрацю з окупаційною владою, закликали дітей поверталися 1 вересня до шкіл. Деяких вчителів забирали на підвал, щоб схилити до співпраці. Одночасно почалася перепідготовка освітян до роботи за російськими стандартами. Для цього бердянських вчителів вивозили до Криму.«Саме цікаве, що росія не довірила перепідготовку кримчанам. У Криму є власний інститут перепідготовки, але туди не привезли вчителів з Запорізької, Херсонської областей, а вивозили їх до Євпаторії, де цю перепідготовку проводили фахівці з Москви», – зазначив експерт. Він згадав, що окупанти разом зі вчителями-колаборантами ходили по адресах з особових справ, шукали дітей, погрожували забрати їх з родин (якщо вони не будуть навчатись у російських школах – ред.). Тим часом у школах знищували українські підручники та замінювали їх на російські. З 5 школи окупанти зробили православну гімназію, де напочатку було лише 10 учнів, зокрема діти директора.Але вже в травні 2022 року окупанти нагороджували випускників українських шкіл.«В 2 школі вручали російські атестати дітям 11 класу. І російські золоті медалі за те, що діти 11 років навчалися в українській школі», – зазначив Охредько. Попри всі намагання, окупаційна влада не набрала необхідної кількості вчителів і учнів, тому місцеві школи залишаються напівпорожні. Особливо це відчувається в селах навколо Бердянська.«Директора школи депортували, прийшли та сказали, що ти не йдеш до школи, вчителі не йдуть до школи, тому його вивозили на «розстріл». А потім, через певний час, коли він не погодився (на співпрацю – ред.), спочатку тиждень він був у підвалі, а потім його з дружиною депортували. В селах Бердянського району іноді в класі проходить по чотири уроки, наприклад, фізкультури на день або труди, бо немає вчителів, які могли б працювати», – повідомив експерт. Освіта по-російськиУ 2023 році освітній процес у школах був уже налагоджений за російською програмою та пропагандистською методичкою рф.«Обов’язково підняття російського прапора, виконання гімну та проведення ідеологічної обробки. Щопонеділка відбуваються так звані «Розмови про важливе». Дитяча молодіжна організація «Юнармія»., «Рух перших», на жаль, у Бердянську також є», – зазначив Охредько. ПРОДОВЖЕННЯ МАТЕРІАЛУ В КОМЕНТАРЯХ 🔻

НА БЕРДЯНЩИНІ ОКУПАНТИ ЗА НЕСПЛАТУ ВІДРІЗАЛИ СВІТЛО В СВОЇЙ АДМІНІСТРАЦІЇЗа борги без електроенергії також залишають місцевих колаборантівВ селі Нельгівка Бердянського району окупанти розмістили свою адміністрацію в одному з корпусів місцевої гімназії. Згодом зі сторічної історичної будівлі туди перевели і сільського фельдшера. Восени цього року в гімназії відрізали світло за несплату. Про це в коментарі «Бердянськ 24» розповів начальник Софіївської сільської військової адміністрації Станіслав Захаревич.Тепер фельдшер знову приймає в будівлі, яка визнана аварійною. А окупаційна сільська влада залишається без електроенергії.«Окупантів навіть не цікавить, що це їхня ж, умовно кажучи, влада. Є випадки, коли навіть колаборантам, місцевим організаторам референдумів також відрізають світло за несплату незначних сум. Тобто вони там проживали в селі, виїхали до Бердянська на певний період, вчасно не заплатили за квитанцією, їм відразу відрізають світло. Вони починають піднімати, як то кажуть, всі свої зв’язки, посилаючись на те, що вони активно агітували за росією, але це нікого не цікавить. І декому з них досі світло так і не підключили», – розповів Захаревич.

ІСТОРІЯ БЕРДЯНЦЯ АРСЕНІЯ ЛІСІХУНА, ЯКИЙ В 19 РОКІВ СТАВ ВЧИТЕЛЕМВін навчається в університеті, викладає історію й географію в школі, працює з молоддю та мріє про дипломатичну деокупацію свого міста«Це нанесло емоційну травму, яка просто так не проходить»Арсеній згадує виїзд з окупованого Бердянська як досвід, який змінив його назавжди. Каже, що найважче було прийняти власну безпорадність у підлітковому віці, коли тобі одночасно потрібно жити далі й намагатися впоратися з втратою дому.«Це той момент, коли ти зовсім малий, і твоє становлення припадає на час, коли потрібно виїхати. Я вже зараз розумію, що це нанесло емоційну чи психологічну травму, тому що просто так воно не проходить». У новому місті не було друзів, не було звичних місць і безпеки, яку дає дім. Спорт став тим, що змусило рухатися вперед.«Потрібно подорослішати якомога швидше, тому що проблем багато і їх треба вирішувати. Малим залишатися не можна». Від олімпіад до волонтерстваУ Запоріжжі Арсеній вступив до ліцею №71 і закінчив його з золотою медаллю. Був призером численних олімпіад, а після випуску переїхав до Дніпра, де навчається на політолога.Паралельно хлопець активно волонтерить і працює з переселенцями – тими, хто пройшов подібний шлях.«Дніпро – великий хаб для ВПО. Я зустрічав бердянців, і це щастя, коли раптом знаходиться рідна душа. У мене в гуртожитку жив хлопець з мого району і моєї школи, тільки старший на три роки. Ми одразу знайшли спільну мову». Сьогодні Арсеній є лідером молодіжної громадської організації «Батьківщина молода» та мріє працювати на дипломатичному рівні, зокрема для майбутнього Бердянська.Учитель у 19Поки навчається, Арсеній працює в школі: викладає історію України, географію та факультатив «Політична освіченість» для старших класів.«Я працюю за сумісництвом, паралельно навчаюсь. І хоча грошей там майже немає, викладацька діяльність мені дуже подобається. Я не хочу з неї виходити». Хлопець переконаний, що українським дітям потрібно більше говорити про політичну культуру.«Український народ робить одні й ті самі помилки. Політична неосвіченість призводила до катастроф у минулому, і ми маємо це зупинити. Якщо батьки розуміють процеси і можуть пояснювати, чим парламент відрізняється від президента, то й діти будуть освіченими». Попри власний ентузіазм, впроваджувати додаткові уроки складно – впирається у відсутність державної програми і банальний брак кадрів.«Я знав кожну піщинку Морозово»Свої корені Арсеній пам’ятає до дрібниць – вулиці, по яких бігав, школу №11, подвір’я, набережну, море.«Я хотів би просто зайти у свою квартиру, пройтися стадіоном одинадцятої школи, побачити Бичка, наші атракціони, Азовське море. Жодне інше море не зрівняється з Азовом». Утім, хлопець чесно зізнається, що повернення назавжди він не уявляє – життя вже вбудоване в Дніпрі, але кожне літо він мріє проводити у Бердянську.Про деокупаціюПогляд Арсенія на деокупацію стриманий і тверезий. Він не вірить у військове повернення міста найближчими роками, але вірить у політичні зміни в росії, які дадуть шанс на переговори.«Поки живе російський цар по прізвищу Путін, скоріш за все, Бердянськ не буде відданий Україні. Але після його смерті, після зміни влади, дипломатична деокупація можлива». Військовий шлях, за його словами, означає надто багато життів, які не можна віддати легковажно.«Потрібно знайти сили і почати жити далі»Головне, що Арсеній повторює всім, хто пережив виїзд і втрату дому – життя триває. І його потрібно прожити.«Якщо не можете знайти сили в собі – знайдіть їх в оточенні: у батьках, близьких, дітях. Ваше життя єдине, і більше такого не буде. Потрібно проживати, як би болісно не було. Через силу. Але потрібно починати рухатися. Іншого немає».

В БЕРДЯНСЬКУ ОКУПАНТИ ПЕРЕБУДОВУЮТЬ ОПТОВИЙ РИНОКНаявні приміщення можуть знестиРосійське підприємство «Ринки Запоріжжя» звітує про реконструкцію торгових майданчиків, зокрема оптового ринку на вулиці Консульській. Про це «Бердянськ 24» дізнався з пропагандистських медіа. Окупанти стурбовані, що на території багато «безгоспного» аварійного майна та начебто самовільних забудов. Також окупанти заявили про борг місцевих торговців.«Багато об’єктів передані як безгоспне майно в аварійному стані. На оптовому ринку в Бердянську досі застосовуються самовольні конструкції, невідповідні вимоги безпеки: відсутні інженерні комунікації, під’їзди для транспорту, порушені норми пожежної безпеки. Понад 500 підприємців працюють без договорів, а їхня загальна заборгованість перевищує 50 мільйонів рублів», — розповіли на підприємстві окупантів. «Ринки Запоріжжя» повідомили, що реконструкція проводиться з минулого року. Тут обіцяють зробити зонування території, замінити водопровід і каналізацію, побудувати санузли й організувати парковку. Втім коли саме закінчать роботи та якою буде доля виявленої аварійної «безгоспної» і самовільної забудови не повідомили.

НА ВІЙНІ ЗАГИНУВ ВІЙСЬКОВИЙ З БЕРДЯНЩИНИ ІГОР ТЕРТИЧНИЙЦе сталося 11 листопада. Герою назавжди 31 рік.Ігор закінчив школу в селі Радолівка Софіївської громади. Після закінчення Бердянського державного педагогічного університету він вступив до лав Збройних сил України. Пройшов шлях від матроса до командира роти елітного підрозділу безпілотних авіаційних систем. Воював на всіх фронтах, зокрема Херсонському. Про це «Бердянськ 24» дізнався з публікації в телеграмі Софіївської сва.«Його ідеї та напрацювання, втілені разом із побратимами, не раз руйнували плани противника, а сам Ігор був для підрозділу справжнім натхненням. Ігор був не лише хоробрим воїном і командиром, а й люблячим сином, братом, найкращим хрещеним і вірним другом. Його турбота, врівноваженість та готовність завжди допомогти залишаються в серцях усіх, хто його знав. Це невимовна втрата для Софіївської громади. Ігор назавжди залишиться у наших серцях і спогадах», – йдеться в дописі. За час служби Ігоря відзначили численними нагородами. Він отримав:▪️почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» III ступеня;▪️медаль «Захиснику Вітчизни» згідно Указу Президента України;орден «За мужність» III ступеня за проявлену відвагу у боях за Харківщину (згідно Указу Президента України);▪️заохочувальна відзнака Головного управління розвідки Міністерства оборони України «За сприяння воєнній розвідці України» II ступеня.