сторінки натхнення📚

ти ніколи не зможеш знайти себе, якщо в комусь загубишся книга: 9 листопада 🍁автор: Коллін Гувервидавництво: РМкількість сторінок: 414час читання: 28.04 – 03.05жанр: любовний #романанотація:Як знати, що кохання справжнє? А який він — любовний поцілунок як у книжках? Як вісімнадцятирічним зрозуміти, що ця хімія гормонів переросте в щире кохання на все життя? І чи можна пробачити тому, хто збрехав ще в день знайомства? Ось на ці запитання шукають відповіді Феллон і Бен, які зустрічаються раз на рік упродовж п’яти років.А вам цікаво дізнатися, як закоханість юних героїв роману переростає в кохання? Як, долаючи перепони, зізнаючись у найпотаємнішому і спокутуючи провини, Феллон і Бенові вдається пробачити собі та повірити в себе, не втративши одне одного? мої враження:це третій роман від Гувер, який я прочитала і я маю що сказати.мені він дуже подобався, я була прям в захваті, коли читала. мені подобався сюжет, задум, персонажі (хоч і не завжди), стиль автора, ну ви зрозуміли.АЛЕ! я не розумію, чому в романах Гувер ще немає на початку книг списку тригерних тем (їх може і не багато, але вони масштабні; і якщо для когось ця тема – тригер, буде не дуже весело). це йдеться і про цю книгу, і про дилогію "покинь, якщо кохаєш".тригерні теми:смерть близької людинифізичні травми/опікипсихологічний станманіпуляції та емоційний контрользрада але окей. пройдемося по сюжету. коли читала, я наче перебувала під впливом рожевих окуляр. для мене все так було фантастично і романтично, що я не помічала дзвіночків.головні герої зустрілися, коли він заступився за неї в ресторані, добре, умнічка. в перший же день знайомства ви починаєте зустрічатися і типу будуєте плани на майбутнє, бо ви тааак сподобалися один одному, шо капєц. what is going on here???знову ж, я одягла рожеві окуляри і для мене це здавалося чимось неймовірним, бо описувалося саме так!!ви встановлюєте умови, що не будете спілкуватися протягом року і зустрінетесь в той самий день через рік, але вам так добре разом, що ви не хочете розлучатися, але треба + умови. ЯКЩО ВАМ ТАК ДОБРЕ РАЗОМ, ТО ВИ Б ЗАБИЛИ НА ТІ УМОВИ. це вже крик душі. ну блін, реально 😫 якби Феллон не поїхала, то її майбутнє полетіло коту під хвіст, добре, я розумію. але не підтримувати зв'язок, бо ти спонтанно так захотіла і тепер не хочеш порушувати умову!? я в сльози від тупості.на цьому моменті я сумніваюся в своїй оцінці.їхнє кохання це щось із чимось. але також умовою було те, що вони можуть зустрічатися з іншими людьми. усю сюжетну лінію Бен був до нестями закоханий у Феллон, що аж замутив із Джордін. браво 👏🏽👏🏽 "я кохав тебе весь час, але так трапилося, що зійшовся з іншою, я не думав, що ти мене кохаєш", шо серйозно!?«тобто я реально її кохаю. це любов, яка і лічить, і калічить, і благословляє, і паралізує» (оцінка вже знизилася на півтора)величезний спойлер❗️я, м'яко кажучи, в шоці від того, що частково в пожежі винен Бен. типу в сенсі... і звісно зрозуміла реакція Феллон. його рукопис наче згладив цю тему, він пояснив свої наміри і тут вона одразу йому пробачила.. я розумію, що він не хотів, аби хтось постраждав, але от так одразу..єдине, що мені справді сподобалося – цитати.Оцінка: 3/5 ⭐️ я до сих пір сумніваюся#відгук #9листопада

екранізація vs книга «Гордість і упередження» (2005)я дивилася це 2–3 роки тому, але майже нічого не пам’ятала, тому вирішила передивитися.чи потрібно знову говорити про те, що сюжет десь наполовину вирізали? думаю, ні.актори. коли дивилася вперше, ще не читаючи книгу, мені здавалося, що вони підходять на всі сто, але є одне «але» (а може й не одне).Елізабет Беннет, або Кіра Найтлі в екранізації – шикарна жінка, нічого проти не маю, але на цю роль не зовсім підходить. вона занадто гарна для неї. у книзі не раз наголошувалося, що Ліззі не вирізнялася своєю зовнішністю, дехто навіть називав її непримітною, щось на кшталт цього.містер Дарсі. читаючи книгу, я уявляла його трохи інакшим, навіть знаючи, хто грає в екранізації. у фільмі він виглядає занадто бундючним 😭 тобто так, він і в книзі серйозний і стриманий, не дуже проявляє емоції, але у фільмі це аж занадто підкреслено, що починає дратувати.Джейн. приблизно те саме, що і з Ліззі. у книзі вона найгарніша з усіх сестер Беннет і трохи повненька. в екранізації акторка (Розамунд Пайк) дуже красива, але все ж не повністю відповідає опису.сестра Дарсі, Джорджіана. я уявляла її як дівчину з більш вираженими рисами обличчя, впевнену, можливо навіть трохи статну. у фільмі ж показали скоріше дівчинку (що, звісно, відповідає її віку), емоційну, жваву, невинну тощо.фінал сподобався, хоча його теж максимально скоротили.Оцінка: 4/5 ⭐️, якщо не брати до уваги каст акторів, який мені десь 50/50 зайшов.#екранізаціяVSкнига #гордість_і_упередження

Книга: Таємнича пригода в Стайлзі 🔮Автор: Агата КрістіВидавництво: КСДкількість сторінок: 214час читання: 26.04 – 27.04жанр: детективний #романанотація:У розкішному маєтку Стайлз-Корт несподівано помирає його заможна господиня — Емілі Інґлтроп. Хтось підсипав жінці смертельну дозу стрихніну. Головним підозрюваним оголошено чоловіка загиблої, який у разі смерті Емілі має успадкувати все майно. Але це було б занадто очевидно… І, звісно, відомий детектив Еркюль Пуаро не зацікавився б простою справою. Таємниці, які приховують кімнати маєтку, до снаги розгадати лише йому. я вирішила читати книги Агати в хронологічному порядку, хоча до цього вже прочитала кілька. і саме ця – перша в серії про Еркюля Пуаро. було незвично читати, що Гастінгс не є слідчим, а лише на шляху до цього, і, вважаю, це відіграло свою роль у зацікавлені.мої враження:роман цікавий, це беззаперечно, і я не вгадала вбивцю навіть близько, але не завжди було цікаво читати. десь на 140–170/180 сторінках стало нудно, навіть хотілося спати і таке інше.персонажі теж не дуже сподобались, що для мене рідко. зазвичай я знаходжу щось, що чіпляє, але тут – ні. вони здалися мені трохи нудними й не дуже виразними, особливо в порівнянні з іншими книгами.авторка добре закрутила історію, що під кінець я сиділа просто з “🤯”. але це не змінює того, що читати було цікаво не завждиОцінка: 3.5/5 ⭐️#відгук #агатакрісті

я б легкістю пробачила йому його гордість, якби вона не принижувала мою Книга: Гордість і упередження Автор: Джейн ОстінВидавництво: КСДкількість сторінок: 430час читання: 21.04 – 26.04жанр: #романанотація:Роман про кохання та подолання власних упереджень, який підкорює серця читачів уже понад два століття.Вдало видати доньку заміж - заповітна мрія кожної матері. А в родині Беннетів аж п'ять дівчат чекають на своїх наречених. Тож коли в сусідній маєток приїздить молодий, заможний і, що найголовніше, неодружений містер Бінґлі, місцеве товариство завмирає в очікуванні. Усі дами зачаровані його привітністю й вихованістю. Разом із ним з'являється його гордовитий друг, містер Дарсі, який справляє неоднозначне враження. Особливо неприязно він ставиться до гострої на язик і незалежної Елізабет Беннет.Їхня історія - це гра протиріч: гордість проти почуттів, соціальні умовності проти щирості. Чи зможе Елізабет побачити за пихатістю справжній характер чоловіка? Чи встигне містер Дарсі подолати власну гордість, перш ніж буде запізно? я дивилася роки 2-3 тому фільм, майже нічого не пам'ятаю, але ± сюжет знала. (я передивлюся і буде окремий відгук з порівнянням)мої враження:я в захваті від сюжету, від персонажів (хоч і не всіх), від перекладу, обкладинки...🤍 хоч мені не вистачило самих Дарсі і Елізабет. їм занадто мало часу приділили. зате сестрі Ліззі, Лідії, виділили занадто багато розділів, як на мене. хоч ця сюжетна лінія посприяла подальшому розвитку стосунків між гг, але можна було і скоротити усе, що відбувалося в її житті 🥲 вона мені більше за всіх не сподобалася 👎🏼👎🏼🤍 Елізабет. мені дуже сподобалося, як прописали її (і я вже маю, що сказати про неї в екранізації). характер, темперамент, дії, слова – усе чудове. хоч інші відгукувалися про її «невдалу вроду», щось на кшталт цього.🤍 Джейн. теж мені дуже сподобалася. їхні стосунки з Елізабет неймовірні, думаю, кожен міг би позаздрити. шкода було її через ті стосунки з Бінглі (коли він поїхав і не було жодних звісток). але радію, що вона в кінці знайшла своє справжнє щастя.🤍 Містер Дарсі. той тип людини, яка зробить все заради тебе, але не захоче, щоб про це дізналося суспільство (і ти в тому ж числі). сподобався його персонаж, хоч іноді дратувала його відстороненість. його вчинки чудові. те, як він допоміг сім'ї Ліззі, було очікувано, але так гарно.👎🏼 жорстко бісила мати Ліззі. оця її нав'язливість, перебільшена емоційність так набридли, що хотілося пропускати з нею діалоги 😭🤍 Містер Беннет. сподобалася його врівноваженість: спокійний, думає і діє без поспіху та галасу. також до вподоби його стосунки з Ліззі.🤍 пара Гардінер. їхнє ставлення до Елізабет таке тепле, що вони не викликали негативних почуттів. вони допомогли сім'ї Беннетів, підтримували. і ще те, як місіс Гардінер зрозуміла, що щось та й коїться між Дарсі і Ліззі >>🤍 атмосфера. люблю оцей вайб 19 століття. і авторці на всі сто вийшло перенести у той час, у маєток Пемберлі, в сад тощо 🫶🏻Оцінка: 5/5 ⭐️#відгук #гордість_і_упередження

мої враження:наче читаєш чийсь особистий щоденник, поділений на кількох людей.я очікувала відчути Францію на всі сто – якісь описи тощо. мені не вистачило самого Парижа. тобто місто описується як похмуре (початок ХХ століття, шо я хочу), усім погано, вони шукають спокою, рівноваги... ⚖ герої прагнуть повноцінного життя, їм не подобається те, що вони мають, бо цього недостатньо...Париж змальовується не як місто кохання, а радше як випробування для мешканців.«все мусить мати кінець» не розумію, чому написано, що цей твір «про українську богему», якщо український народ згадали лише кілька разів 🤨мені сподобалося, що персонажі дуже різні, і майже за кожним було цікаво спостерігати. у них є власні заняття, принципи й свої таргани в голові «я волію, щоб люди самі себе вбивали, ніж бути їх убивцею» на мій подив, читається досить легко. загалом, я можу радити, якщо вам цікаво копатися в психології (повірте, її тут достобіса багато і можна досліджувати кожного героя), якщо ви хочете побачити «непарадний» Париж і якщо ви хочете відкрити для себе інший бік української класики, але не сподівайтесь на хепі енд 🥰#відгук #рівновага

«Бріджертони» сезон 4 досі не можу обрати улюблений сезон, бо кожна історія по-своєму захоплює. я просто обожнюю всесвіт Бріджертонів – їхню сім’ю, атмосферу й сюжет.щодо головної героїні – все ще відчуття, що вона не на всі 100% “потрапляє” зовнішньо, ніби уявлялася трохи інакшою. але пара Бенедикта і Софі все одно подобається.історія Франчески та Джона – це було щось надзвичайне. вони здавалися занадто ідеальними, щоб бути реальними, і саме тому їх було так боляче втрачати 💔 також засмучує напрямок, у якому розвиватимуть її сюжет далі – здається, багато хто очікував іншого.Елоїза – моя улюблениця ще з першого сезону. я дуже сподівалася, що далі буде її історія, але, схоже, фокус змістять (на Франческу і Мікаелу). все одно з нетерпінням чекаю.Гіацинта в цьому сезоні приємно здивувала – за нею стало дуже цікаво спостерігати, а її бал був просто чудовий.і так, дуже не вистачало Дафни. Ентоні з’явився, але хотілося б більше, хоча сезон з ним і Кейт не дуже сподобався#надивилася #відгук #Бріджертони

« "Добре". Безглузде недослово, за яким часто ховаються найтемніші речі» Книга: Ні жива, ні мертва 🩸🖤Автор: Голлі ДжексонВидавництво: #Readberryкількість сторінок: 520час читання: 23.03 – 31.03жанр: #детективний_трилерскорочена анотація:Життя Піппи Фітц-Амобі після резонансного подкасту перетворилося на жах: безсоння, тривога та реальні погрози від невідомого сталкера. Питання «Хто шукатиме тебе, коли ти зникнеш?» стає початком нового розслідування. Піппа підозрює, що її переслідувач пов’язаний із давньою справою серійного вбивці. Чи справжній злочинець опинився у в’язниці шість років тому? мої враження:мені потрібен був час, аби написати відгук, який буде вміщати усе те, що я хотіла сказати протягом читання і нічого не забути.саме ця частина змусила мене боятися, співчувати, посміхатися, сумувати, переживати (ну ви зрозуміли). незліченну кількість емоцій вона в мене викликала і дуже пишаюсь, що все таки взялася за цю серію.📍я була трохи в шоці від сюжету, хоча і вгадувала деякі його елементи (спойлер: наприклад, в мене було два варіанти щодо того, хто стоїть за спостереженням Піп і один був правильний; також було зрозуміло, що Піп підставить Макса в скоєному; ну і деякі незначні моменти)📍сподобалося, що персонажі розкрилися по-новому, але не Піп... мабуть, це буде вважатися спойлером, тому: її моральний стан від початку книги до кінця все більше погіршувався. я коли прочитала на початку, що вона почала приймати наркотики, мала обличчя "😧". але ще більше вбив момент, коли Раві про це дізнався 💔 звичайно, що на такий стан повпливало багацько факторів з її життя і коли я згадую, що вона лише підліток..стає ще гірше.хто читає відгук без спойлерів: було шкода Піп через події минулого. те, що пережила вона і ворогу не побажаєш. звичайно, що це вплине на психологічний стан, цього варто було очікувати, було її щиро шкода.плюсик в карму авторці, що показала реальний стан і хід подій, який зумовлений цим станом. бо іноді прописують так, наче персонаж оговтався дуже швидко, наче і не розуміючи, що з ним коїлось щось дійсно погане.«Урятувати себе, щоб урятувати себе» вона володіє неймовірним інтелектом, що іноді здавалося прям занадто. знати багато і вміти розслідувати на стільки складні і небезпечні справи – різне. і вона зіткнулася з величезною небезпекою. знову ж, коли розслідуєш чужу справу - це одне, а коли "про себе" – зовсім інше.📍друзі. цей фактор серії мені найбільше сподобався, якщо не враховувати події першої частини (коли далеко в минулому збили людину і брехня про алібі Сала). і дуже мило було, коли Піп назвала Кару і Наомі сестрами 🥹 (це вже з третьої). взагалі дружба усіх персонажів мені до вподоби: Джеймі, Раві, Коннор, Кара, Наомі і Піп – справді ніколи не залишать в біді і без зайвих пояснень допоможуть.також дружба Піп і Бекки. я спочатку здивувалася, що вони почали добре спілкуватися, але, все ж таки, дуже рада. 📍стосунки Піп + Раві. я в захваті від їхньої пари. все почалося не з хорошого (так скажемо) і впродовж усіх частин були проблеми, які вони вирішували разом. «сержантка» ❤️‍🩹. але реально, те як вони все робили разом: розслідували, допомагали розслабитися і переключити думки в інше русло, будь-що б трапилося – вони разом. 📍Раві (чому в реакціях є лише червоний прапорець, а зеленого немає) дуже сподобався мені і коли в кінці було розставання..я думала, що заплачу тут і зараз. але я бачила спойлер, що все буде добре, тож нє 😁📍поліціянт Гокінс. довбонути об стіну мало. як можна не повірити в те, що переслідують Піп, враховуючи, що вона медійна особистість і багато кому перейшла дорогу. до тебе звернулися і це, як мінімум, твій обов'язок прийняти справу. якщо чесно, я думала, що він в чомусь замішаний і щось приховує..📍Енді Белл. вона переслідує з першої частини. мені стало її щиро шкода, як не було в жодній з частин. вона дізналася правду і хотіла врятувати себе і сестру (Бекку), але, на жаль, все пішло не так, як планувалося.взагалі, про цю книгу/серію можна говорити дуже довго, це я ще коротко хвхвОцінка: 5/5 ⭐️#відгук #голліджексон #сторінки_натхнення

Книга: Хороша дівчинка, зіпсована кров 🩸Автор: Голлі Джексон Видавництво: Раноккількість сторінок: 410час читання: 22.03 – 23.03жанр: #детективний_трилерскорочена анотація:Піппа Фіц-Амобі розслідує нову справу, попри обіцянку зав’язати з детективами. Коли зникає її друг, а поліція бездіє, Піппа використовує свій подкаст, щоб знайти його мої враження:я в захваті від цієї серії. Голлі Джексон пише просто, захоплююче, інтригуюче. я прочитала книгу за два дні, (на другий залишалося сторінок 80)як завжди, я не вгадала злочинця/винного. дуже переживала за головних героїв. іноді я думала, що Піп пришелепкувата і її варто кудись відвезти і зачинити в кімнаті 😁(я досі так думаю)❗️зі спойлерами:я дуже переживала за Джеймса і сподівалася, що він живий все таки. я думала так: якщо в першій померли, в другій - не повинні 😁 і дуже шкода було Стенлі Форбса. не дивлячись на минуле, він хотів прожити життя насичено. і також шкода Піп з її моральним станом в кінці книги 🥲Оцінка: 5/5 ⭐️#голліджексон #відгук

в її умінні любити не було нічого штучного, хоч слово "любов" було найулюбленішим її жартом Книга: МістоАвтор: Валер'ян Підмогильнийкількість сторінок: 243час читання: 01.03 — 18.03жанр: урбаністичний #романанотація: перший урбаністичний роман в українській літературі, з новими героями, проблематикою та манерою оповіді. автор описав селянську українську молодь, яка у 20-х роках минулого сторіччя тисячами потягнулась у міста здобувати таку недосяжну колись науку. урбаністичний роман – це великий епічний твір, у якому місто є не просто місцем дії, а повноцінним персонажем, що формує характер, психологію та долю людини. на відміну від творів про село, тут у центрі уваги – динамічний міський простір, його технологічні, культурні та економічні процесимої враження:як я вже казала, продовжую знайомитися з книгами українських авторів: як із сучасними, так і з минулих століть.у вересні читала "Невеличка драма" Підмогильного. мені вона сподобалася, тож вирішила взяти почитати інший твір цього ж автора + він буде на нмт.читалися обидві книги непросто: багато описів (якщо буде діалог на півсторінки з десяти-двадцяти сторінок описів - пощастило), мова не те, щоб складна, але я навіть порівнювати не буду із сучасною художньою літературою.я ставила високі очікування на "місто", бо чула багатенько позитивних відгуків, де наголошували, що треба кожному прочитати цей роман. мені подобалися події на початку-середині твору. те, що головний герой зміг досягти вершин: видавати свої твори, стати відомим, завести впливових знайомих, стосунки (хоч і не завжди здавалися мені вдалими, але ж були). стосунки з Зоською мені зайшли 50/50. так, вона любила, щоб за нею доглядали, піклувалися, водили в різні хороші місця, хоч це коштувало і не малих грошей,але я думаю, що вона все таки кохала Степана, якою б вона не була. трохи підбішувала своєю поведінкою, але, в принципі, мені сподобався її образ.❗️зі спойлерами:для мене було таким шоком смерть Зоськи, що навіть не описати словами. я буквально сиділа от так 😧. я ще й вранці це читала, перед тим як збиратися до ліцею. до кінця ще не прокинулася, а тут таке«щороку приходитиму до тебе, коли цвіте земля. ти вмерла для всіх, але не для мене» Оцінка: 4/5 ⭐️ (хоча спочатку поставила 3/5, але змінила думку)#відгук #місто #підмогильний

варто мені заплющити очі — й одразу починають програватися спогади, повертаючи мене до самого початку Книга: Сем на зв'язку 📲Автор: Дастін ТаоВидавництво: віваткількість сторінок: 377час читання: 01.02 — 28.02жанр: #романскорочена анотація:Сімнадцятирічна Джулі планувала майбутнє з коханим — переїзд, коледж, літо в Японії. Але Сем помирає, і всі її плани руйнуються.Намагаючись впоратися з болем, Джулі уникає похорону та намагається стерти спогади про нього. Та одного дня вона телефонує на номер Сема, щоб просто почути його голосову пошту… і він відповідає.Дівчина отримує шанс сказати «прощавай». Але що більше вона чує його голос, то важче стає відпустити мої враження:я навіть не намагалася не закинути цю історію, коли взялася за "не озирайся і мовчи". можливо, саме через це я читала її місяць, але тим самим книга видалася гірше, ніж я того очікувала.задум хороший, але реалізація не зовсім вдалася. наче і все супер: емоції, які намагається передати автор; флешбеки з минулого, досить таке щасливе підліткове кохання і я справді в нього повірила. але потім мені почало набридати. ❗️далі зі спойлерами:я не розуміла сенсу дзвінків між Джулі та Семом. "попрощатися". але мені здається, що це більше травмує чи що.., звісно смерть не менше, але все ж. ще для мене було дивним, що от так випадковим чином Джулі набрала Сема і він узяв слухавку. звичайно, що людина в такому стану, в якому опинилася Джулі, могла зробити будь-що і данний випадок найкращий із можливих, але все так випадково складається, що тріішки не віриться.+ мені було незрозуміло чому Джулі не приходили повідомлення весь час, поки вони розмовляли з Семом. можливо, це саме я не зрозуміла тогоя плакала впродовж книги 2-3 рази. враховуючи, що я досить таки сентиментальна людина і всі події виправдовують мої сльози, то ще нормально. але я і посміхалася також, особливо, коли описувалися моменти з минулого + мені сподобалася дружба. імена не назву, я їх вже забула 😁Оцінка: 3.5/5 ⭐️#відгук #семназвязку #дастінтао #віват