Григорій Епік народився 17 січня 1901 року в селі Кам’янка поблизу Катеринослава в родині робітника. Закінчив сільську школу, з 1916 року працював конторником у залізничних майстернях. За участь в антигетьманському повстанні був звільнений з роботи. У 1919 році став добровольцем Першого Новомосковського повстанського полку й брав участь у революційних подіях.На початку 1920 року вступив до більшовицької партії, працював у ревкомі Кам’янки, згодом у Полтаві — інструктором політпросвіти, секретарем і головою повітового виконкому.З 1922 року працював у культвідділі окружкому КП(б)У та губкомі комсомолу. У 1924–1926 роках був головним редактором видавництва «Червоний шлях» і ДВУ в Харкові, навчався в Інституті марксизму-ленінізму. З 1933 року повністю присвятив себе творчій роботі.Епік активно долучався до культурно-просвітницького життя, входив до Спілки селянських письменників «Плуг», згодом став членом ВАПЛІТЕ під проводом Миколи Хвильового. У червні 1934 року під час партійної чистки його виключили з КП(б)У, звинувативши в опорі партійній лінії та підтримці «націоналістичних елементів».📝 У творчості письменника виразно простежується духовна еволюція. Серед найважливіших творів — повість «Восени», де показано тип комуніста-переродженця, роман «Без ґрунту», спрямований проти кар’єристів і пристосуванців, роман «Перша весна» (1931), у якому правдиво зображено опір селянства колективізації, а також прокомсомольський роман «Петро Ромен» (1932).⛓ 5 грудня 1934 року Григорія Епіка заарештували за звинуваченням у приналежності до вигаданої націоналістичної терористичної організації разом із Миколою Кулішем, Валер’яном Підмогильним, Євгеном Плужником, Валер’яном Поліщуком та іншими. На відміну від багатьох колег, Епік визнав усі звинувачення. Його лист із покаянням до наркома В. Балицького був публічно зачитаний Постишевим на пленумі Спілки письменників України.Письменника засудили до 10 років ув’язнення й відправили на Соловки. У листах до дружини він демонстрував показну лояльність, повідомляв про роботу над «Соловецькими оповіданнями», які згодом сам знищив, усвідомивши марність спроб врятуватися.У жовтні 1937 року трійка УНКВС Ленінградської області переглянула справу й винесла смертний вирок. 3 листопада 1937 року Григорія Епіка розстріляли в урочищі Сандармох. Родині повідомили неправдиву дату смерті — 28 січня 1942 року.У 1956 році письменника посмертно реабілітували за відсутністю складу злочину#біографія