«Непрохані поради для вбивць від Віри Вон» Джессі СутантоМоя оцінка: 4 з 5Комфортний детектив із класним гумором і затишною атмосферою. Авторка дуже вдало розкрила персонажів, їхні характери та зв’язок із жертвою, тому кожен із них виглядав живим і цікавим.Справу розслідує Віра Вон — власниця чайної, в якій знаходять труп. Це така класична бабуся, яка завжди знає, як буде краще для всіх, і часто її турбота виглядає доволі нав’язливою як щодо рідного сина, так і щодо інших героїв книги. Але попри це Віра часто викликала у мене посмішку та якесь тепле відчуття дому. Саме вона стала для мене найбільшою родзинкою цієї історії.Кожен герой має власну життєву історію та свої проблемні моменти, а Віра допомагає їм подивитися на ситуацію під іншим кутом і підштовхує до пошуку рішень. Мені сподобалося, що за детективною лінією тут ховається ще й історія про стосунки, підтримку та людські переживання.Детективна складова теж не розчарувала. Авторка поступово підкидає нові деталі й підозрюваних, тому до самого фіналу є певні сумніви щодо того, що насправді сталося. Фінал для мене виявився цікавим, тож книгою я залишилася задоволена.
«Шлях ріки» Шеллі РідМоя оцінка: 4 з 5Історія про дорослішання, втрати, страх, силу людського духу та перше справжнє кохання. Читати її було дуже щемко, місцями боляче, місцями несправедливо, а інколи хотілося просто заплющити очі й повірити, що доля подарує героям інший фінал. Але у життя на все свої плани. Головна героїня, Вікторія Неш, у сімнадцять років випадково знайомиться з Вілом. Ця зустріч стає переломним моментом у її житті, але книга значно глибша за звичайну історію кохання. Насамперед це розповідь про шлях самої Вікторії — про випробування, які їй довелося пройти, про втрати, що змінили її назавжди, і про силу, яку вона знаходила в собі навіть тоді, коли здавалося, що все втрачено.Трансформація героїні дуже сильна в цій історії. Через ранню втрату матері Вікторії довелося подорослішати набагато швидше за своїх однолітків. Більшість її рішень зрілі та виважені, але є й ті, які вона робила за покликом серця. Авторка добре описала життя родини Нешів, їхню працю в персиковому саду, що здається, ніби відчуваєш аромат стиглих персиків через сторінки. Природа, річка та маленьке містечко стають повноцінними героями цієї історії.У фіналі у мене були очі на мокрому місці.
«Усі персонажі вигадані. Або ні» Юлія ЛабаМоя оцінка: 3 з 5Все так добре починалося, а потім перетворилося на суцільну драму, і, як на мене, цього було занадто. Книга мене втомила й, на жаль, не зачепила. Мені здалося, що авторка додала всі можливі драматичні та тригерні теми, аби хоч щось точно зачепило читача «за живе». Тут і аб’юзивні стосунки, і зрада, і брехня, і складні сімейні взаємини, і втрата близьких людей, і минуле кохання, і драма, яку можна було б вирішити однією розмовою.Головна героїня Ліна йде з аб’юзивних стосунків і намагається будувати своє життя з чистого аркуша. І все було б нічого, якби на горизонті не з’явився інший чоловік. Для мене головна героїня так і не зрозуміла себе, не усвідомила своєї цінності та важливості як окремої особистості. Хотілося співпереживати їй і зрозуміти її, але в мене не вийшло.А от що справді сподобалося — це дружні стосунки та підтримка. Наступну книгу про одну з персонажок я точно читатиму, незважаючи на те, що ця книга мене не зачепила.
«У Марго фінансові проблеми» Руфі ТорпМояоцінка: 2 з 5Відверто кажучи, це абсолютно не моя книга. Мені було зовсім нецікаво занурюватися у світ OnlyFans та читати про те, наскільки це креативна, захоплива й мало не мистецька робота. У якийсь момент у мене навіть виникло відчуття, що авторка надто старанно намагається показати цю сферу виключно через призму свободи, самовираження та успіху.Як на мене, історія дуже романтизує й ідеалізує цю діяльність, майже повністю оминаючи всі складні, неоднозначні та неприємні моменти, які точно існують у такій роботі. Через це книга здалася мені однобокою.Також мені абсолютно не сподобалися постійні переходи від першої особи до третьої. Це дуже збивало та відволікало. Багато вставок від третьої особи були занадто філософськими.Багато запитань та суперечливих вражень залишив по собі фінал. Я буквально мучила цю книгу два тижні й дочитала її лише тому, що вона була вибрана для обговорення в моєму книжковому клубі. Інакше, я б точно її не дочитала.Із невеликих плюсів для мене в цій історії — це трансформація головної героїні, її поступове переосмислення себе та свого життя. Також сподобалися окремі роздуми про материнство, втому, жіночі ролі та пошук себе поза звичними очікуваннями суспільства. Тільки за це я і поставила книзі 2 бали.
«Буремний перевал» Емілі Бронте Моя оцінка: 4 з 5Вперше я цю книгу читала десь в 17 років, зараз в 29 перечитувала для обговорення в своєму книжковому клубі. На хвилі нової екранізації, всі знову повернулися до цієї історії і ми не стали винятком.Цікаво, як сильно змінюється сприйняття книги з віком. У підліткові роки ця історія здавалася трагічним і великим коханням. Тепер же воно виглядає значно складнішим — радше нездоровим, одержимим і руйнівним. Герої більше не сприймаються як люди, що просто йдуть за своїми почуттями. Навпаки — часто вони діють цілком усвідомлено, приймаючи рішення, які завдають болю іншим.Все так само захопливо спостерігати за героями та їхнім шляхом, у якому дедалі більше темряви. І найцікавіше те, що цю темряву вони створюють самі. Саме через це книга здається такою похмурою. Загалом це історія, у якій для мене немає по-справжньому позитивних персонажів. Тут більше про людські слабкості, гордість, помилки та наслідки, які вони залишають після себе. І єдина надія залишається на наступне покоління, яке може побудувати інше життя.
«Солодка крамничка другого шансу» Ханна ЛіннМоя оцінка: 4 з 5Дуже щира й тепла історія про другий шанс, про життя після зради та пошук себе справжньої. Книга нагадує, що навіть після найболючіших падінь життя може повернути у зовсім інший, кращий бік.Головна героїня, Голлі, мріяла про успішну кар’єру, щасливу сім’ю та власний будинок і впевнено рухалася до цього. Але одного дня її світ руйнується — вона застає свого нареченого з іншою. Усе, що здавалося стабільним і правильним, в одну мить втрачає сенс. Саме тому повернення додому стає для неї початком нового етапу. А випадкова зустріч із першою роботодавицею відкриває двері до змін, яких вона навіть не очікувала.Голлі починає все з нуля. На її шляху є сумніви, помилки, не ті люди, втома й невпевненість у собі. І це робить історію живою — у ній легко впізнати себе. Але крок за кроком вона вчиться довіряти собі, відпускати минуле й не боятися нових можливостей.Окремо хочеться відзначити атмосферу книги — затишну, трохи солодку (як і сама крамничка), з нотками надії та віри в добро. Це хороша книга, щоб на мить відволіктися від важких подій у житті, заспокоїтись і нагадати собі: навіть якщо здається, що все втрачено — попереду може чекати щось значно краще.
Що ж, сталося перше книжкове розчарування в цьому році 🥲🌚І це книга — «Врозтіч»Ірини ВиговськоїМоя оцінка: 2 з 5Цю книжку мені було важко оцінювати, бо я знаю, що в ній є автобіографічні моменти. А я ніколи не оцінюю чиєсь реальне життя або вибори. Тому мій відгук буде лише про те, що я прочитала в книжці. Я не оцінюю особистий досвід авторки, який вона вклала в цю історію.Книжка мені взагалі не сподобалася. Для мене вона була сирою і дуже виснажливою емоційно. Двічі я думала припинити прослуховування, бо просто не могла більше слухати. Але довгі піші прогулянки Варшавою в пошуках квартири дали цій історії шанс — і я таки її дослухала.Тож, що мені не сподобалося:🫠 Головна героїня Зера. У мене склалося враження, що вона не існує як окрема особистість. Вона ніби розчиняється в чоловіках. І без чоловіків просто не може. Немає внутрішнього стрижня, немає спроби зрозуміти себе поза стосунками. 🗣️Діалоги, як на мене були прям награні, а часом дуже пласкі. В житті так не говорять. ✂️Дуже багато описів абсолютно безсенсових подій. Їх можна було б скоротити або взагалі прибрати.🔄 Циклічність історії. Ті самі ситуації, ті самі помилки, але без висновків.🙃 Кардинальні зміни ролей виглядали дивно: спочатку «так не можна,», а потім — «ця жінка істеричка», бо так зручніше пояснити власні дії та виправдати себе.👶🏻 Окремо засмутила тема дітей. Вони ніби є, але радше як фон. Мені здавалося, що вони просто існують десь поруч, без уваги й тепла. І це було дуже сумно. Краще вже не торкатися цієї теми, ніж робити її такою поверховою.💁🏻♀️ Дружба в книжці також виглядала дивно й фрагментарно. Спочатку підтримка, близькість, а потім — довга пауза без пояснень. Мені не вистачило розвитку й ясності.Я розумію, що в житті жінки можуть переживати подібне і тому ця історія можн комусь відгукнутися, але це абсолютно не моя історія. Замість співпереживання я відчувала роздратування й втому. Після прослуховування залишилося багато запитань і мало відповідей.
«Річка золотих кісток» А.К. МалфордМоя оцінка: 3 з 5Завдяки цій книзі я згадала чому я перестала читати роментезі. І я, до речі, люблю цей жанр. Просто в якийсь момент з’явилося відчуття, що більшість історій пишуться за одним і тим самим шаблоном популярних фентезі циклів — змінюються лише імена та світи.Навіть не дивлячись на це, щось все ж таки має чіпляти — цікаві герої, продуманий світ, емоційна напруга або несподівані сюжетні повороти — тут я не знайшла нічого, що змусило б мене по-справжньому зануритися в історію.Кожен поворот був очікуваним, кожен герой — очевидним. А вкінці було стільки сексуальних сцен, що аж занадто. Через кожні пару сторінок в будь-яких місцях та моментах. Під час читання я не раз ловила себе на думці «десь я це вже бачила». Книга часто викликала бажання закотити очі або поділитися з подругою черговим «це ж було вже». Для подібних історій точно потрібен певний настрій, але навіть у такому випадку хочеться хоча б якихось цікавих поворотів та подій, яких тут я для себе не знайшла.У підсумку для мене світ, герої та події залишилися надто очевидними — ніби відкрита книга, в якій усе зрозуміло з перших сторінок.
«Толіки. Про тих, хто перемотував касету олівцем» Юлія МакМоя оцінка: 4 з 5Дуже мені сподобалася ця книга. Вона наче огорнула мене своїм теплом і на якийсь час повернула в дитинство. У ті моменти, коли ми з братом і сестрами їздили до бабусі в село й вигадували собі купу розваг.Під час прослуховування я часто ловила себе на усмішці. І ще на думці, що дуже не хочу, щоб ця історія закінчувалася. Вона виявилася такою щирою, душевною і близькою мені емоційно.Ірка (Грубисько) та її брати — це історія про дорослішання, про пошук себе і про те саме дитинство в селі, сповнене пригод. Все це сплелося для мене в дуже щиру історію, яку я прожила разом з героями і викликало нотки ностальгії за своїм дитинством в селі.У моєї бабусі було чотири сестри, тож на свята в селі збиралося дуже багато людей, а для нас, дітей, це означало безкінечні розваги. Кукурудзяні поля, втечі від чупакабри та «гробарів», стрибки через багнюку і, звісно, падіння прямо в неї. Ця книга нагадала мені про стільки простих, але дуже теплих моментів із дитинства.Єдине, що іноді трохи вибивало мене з історії — це діалоги. Вони здавалися мені трохи неправдоподібними або надто «дорослими» для дітей. За це і зняла бал, але в загальному враження від книги залишилися дуже позитивними.Якщо у вас теж було дитинство в селі у бабусі і хочеться хоча б на трохи повернутися в ті часи, дуже раджу прочитати цю книгу.
«Нерухомість» Анна Грувер Моя оцінка: 3 з 5Перше моє знайомство з творчістю Анна Грувер, і враження вийшли дуже суперечливими. Тому розкладу по пунктах, що мені відгукнулося, а що — ні.Сподобалося:✍🏼Манера авторки.Читалося легко, навіть попри складні й важкі теми, які порушує авторка.🙇🏻♀️Образ Миші. Головна героїня викликає різні емоції — від співчуття до роздратування. Але її внутрішній стан, спосіб мислення, сприйняття світу добре зчитуються з тексту. Так, до неї в мене багато запитань, але, як то кажуть, ми читаємо і не засуджуємо.📖 Атмосфера книги.Авторці вдалося дуже точно передати внутрішню невпевненість та сумніви героїнь. У тексті відчувається гнітюча, навіть депресивна атмосфера. Часом історія здається важкою — не через події, а через емоційний фон, у якому перебувають персонажки.✈️Тема еміграції.Інтерв’ю з людьми з різних верств суспільства в еміграції були для мене цікавими. В них багато живого, впізнаваного й болючого.😭Лінія домашнього насилля.Ця сюжетна лінія була для мене найсильнішою. Вона тримала увагу, викликала емоції, а фінал цієї історії справді здивував.Не сподобалося:🫣Дві сюжетні лінії, які не склалися в одне ціле.Історії двох жінок ніби перетнулися, але для мене так і не стали цілісною картиною. Це виглядало як дві окремі історії, які випадково опинилися в одній книжці. Я розумію задум у фіналі, але емоційно в мене вони не зійшлися.😔Недопрацьованість головної героїні.Мені не вистачило її минулого. У певних моментах я не розуміла її рішень, а тому не могла повністю перейнятися її виборами. Так, очевидно, що у неї була дитяча травма, але хотілося б глибшого і всебічного розкриття.😨Виправдовування чоловічої поведінки війною.Теза про те, що «в його місто прийшла війна і забрала у нього дім», звучить неодноразово — і в доречних, і в недоречних моментах.☹️Лінія з викриттям одного з чоловічих персонажів.Мені вона здалася зайвою. І без додаткових пояснень було зрозуміло, що це за людина і що головна героїня не вміє вибирати чоловіків. Тому ця частина історії взагалі не зіграла для мене. 🤔Фінал.Як на мене, вийшов трошки сумбурним. У підсумку я поставила книжці 3 з 5. У ній є сильні теми й цікаві персонажі, але для мене в цій історії залишилося багато недоліків і запитань без відповідей.
TGLIST.COM.UA
