Літературний куточок 📖

Формула спорідненої душіЧесно, мені бракує слів, щоб передати всі емоції, які відчувала під час читання. Це було щось настільки чарівне, затишне і водночас химерно-захопливе, що я ловила себе на думці, що не проти читати цю історію, якщо тут буде і 700, і 1000 сторінок😊Без зайвого пафосу, без перевантаження, але з тією магією, яка робить книгу живою. Написано легко і плавно, наче не читаю, а пролітаю між рядків. І хочеться ще, ще, ще…А персонажі… ну КАЙФ 🦔 не лише головні, а усі👩‍🦰 Кожен змушує або посміхнутись, або трохи розсердитись, або навіть переживати. Я в захваті, яка ж краса😢І, звісно, троп «від ворогів до коханців»… моя слабкість😁Тут він поданий настільки класно і легко, що в кожному погляді, кожній репліці відчувається іскорка. Так, тут є трохи драми, але вона не притягнута за вуха, щоб щось було, а навпаки, підігріває інтерес. І реально до останньої сторінки хочеться знати, як же все вирішиться😊Ця історія, як смачний десерт із вишенькою зверху: солодка, спокуслива і залишає приємний післясмак❤️Якщо ви шукаєте книгу, що подарує емоції, змусить усміхатись, мріяти і закохатись, «Формула спорідненої душі» саме те, що треба. Я точно рекомендую ❤️🙂#читаєморазом

Я довго відкладала цю книгу. «Вище неба» стояла на полиці і чекала свого часу. І хоч усі навколо тільки хвалили, я не наважувалася взяти її до рук.Мабуть, лякала кількість сторінок. А може, ще більше, що вона не виправдає моїх очікувань ❤️Але! Коли я нарешті відкрила першу сторінку… все. Зворотного шляху не було.«Вище неба» - це книга, яку потрібно прочитати. Вона мені сподобалася від початку й до самого кінця: від перших діалогів і фліртових моментів до розв’язки, яка залишає після себе повний емоційний шторм. Наче фільм дивилась, а може і грала головну роль😐 Ну а шо.Я проживала кожну сторінку. Так, герої не ідеальні. У кожного свій біль, свої слабкості й перемоги. Протягом історії вони ростуть, помиляються, змінюються, і за цим хочеться спостерігати. І ЗА ЦИМ ЦІКАВО СПОСТЕРІГАТИ 🦔І написано просто чудово. Легко, яскраво, без жодної затягнутої сцени. Хоч книга й обʼємна, але читається на одному диханні. Я буквально проковтнула її за два дні. Їсти не готувала, пилосос не вмикала 🙂Читати наступні частини точно буду. А вам, якщо ще не читали, щиро рекомендую❤️🙂Бо ця історія справді варта уваги.#читаєморазом

Бачили новеньке передзамовлення від BookChef?🌸Про цю історію мені розповідала подружка, а я довіряю її смаку на всі 100%. Тож тепер дуже хочу і собі цю книгу.Так, цікаво. Так, інтригує. Так, гарно. Але… ціна 713 по передзамовленню і 750 без. Одним словом «кусюча», особливо якщо знати, що це лише перша частина🦔А ось тут анотація, щоб ви теж зацікавились↗️1945 рік. Клер Рендалл, колишня військова медсестра, щойно повернулася з війни та возз’єдналася зі своїм чоловіком у другий медовий місяць, коли пройшла повз стоячий камінь в одному з давніх кіл, що розкидані по всій території Британських островів. Раптом вона стає Сассенах — «чужоземкою» — у Шотландії, розідраній війною та набігами на прикордонні клани, у році Господньому... 1743. Відкинута назад у часі силами, яких вона не може зрозуміти, Клер потрапляє в інтриги вождів та шпигунів, які можуть загрожувати її життю та розбити їй серце. Бо тут Джеймс Фрейзер, галантний молодий шотландський воїн, який виявляє їй настільки абсолютне кохання, що Клер стає жінкою, яка розривається між вірністю й бажанням — і між двома абсолютно різними чоловіками у двох непримиренних життях.

«Хімія кохання» або це було так погано, що аж добре🙂Знаєте, бувають такі книги, від яких неможливо відірватися, не тому, що цікаво, а тому що дуже хочеться дійти до фіналу і зрозуміти, чи може стати ще гірше. От це якраз той випадок🐈‍⬛Для мене ця історія відправляється у топ поганенького, бо ну… погано так, що навіть муха б не сіла😐І все одно, всупереч здоровому глузду, я читала далі, бо іноді навіть така катастрофа має свою чарівність.Заманила мене, звісно, анотація. Вона виглядала так добре… Я чекала історію, де буде багато флірту, жарти, іронія, фіктивні стосунки і класичне поєднання розумної, харизматичної дівчини й багатого сина маминої подруги, який і рибку зловити зможе, і на катері покатає😱Але, здається, хтось переплутав хімію з фізикою, бо нічого не зреагувало. Пу-пу-пу.Герої пласкі. Вогника немає. Діалоги тупі, як от, наприклад:— Я як кетчуп, мене люблять всі. Ні глибини, ні розвитку, ні бодай краплі адекватності дорослої людини.Я ловила себе на думці, що читаю не історію, а чернетку, де все написано з відчуттям «ну хай буде». І попри розчарування, в якийсь момент я просто здалась і почала сміятись. І не тому, що смішно, а тому, що все настільки абсурдно і краще вже не буде.Тож так. Ця історія точно не моя. І радити її не буду.Але якщо вам раптом хочеться подивитись, як виглядає кохання без реакції, герої без хімії і діалоги без сенсу… спробуйте🦔#читаєморазом

Сьогодні коротенький відгук на «Будинок із приколами». Старенька комедія від Disney з вайбом, коли страшно ні, весело і цікаво 🍺Фільм сімейний, легкий, трохи безглуздий, але саме в цьому його шарм. Гумор без вульгарності, а атмосфера настільки чарівна, що ніби потрапляєш у старий замок де є: скрипучі двері, таємничі картини, туман, що повзе сходами… і ще щось, що одразу додає магії🎃Сюжет простенький, Джим і Сара Еверс, як завжди, занурюються з головою в роботу. Навіть на річницю весілля пара разом із дітьми вирушає до старовинного маєтку, щоб оцінити його з думки рієлтора. Через ускладнення погодних умов сім'ї доводиться залишитися в будівлі з ночівлею. Компанію їм складе дворецький Ремзлі та власник маєтку містер Грейсі, якому Сара нагадує загиблу наречену. І все було б нічого, але хтось з них привид. Чудовий варіант, щоб розслабитись, посміятись і відчути ту саму легкість старого кіно. А кіно дійсно вже старе з досвідом😱На один вечір – ідеально. Весело, атмосферно, з вайбом 90-х. Обов'язково до перегляду з чимось смачненьким❤️Рекомендую👀🌟#кіноразом

ПУ-ПУ-ПУ🔥«Наречена», або як я не могла відірватись від історії.Ця книга змусила відкласти всі справи й жадібно хапати кожну сторінку. Я реально відчувала, як вона тягне мене в свої обійми, і я вже нічого не могла з цим зробити. І не хотіла ❤️🙂Це кайф. І я не перебільшую.Тут хімія між героями така вибухова, що іскри летять просто з книги. Діалоги смачні, пікантні, іронічні. Сюжетні повороти, як грім серед ясного неба. А сцени… ну що тут сказати: гарячі, смачні й такі, від яких хочеться підняти брову й зробити вигляд, що дихаєш рівно, але всередині кричиш: «О БОЖЕ, ЩЕ»Мені подобалося абсолютно все:❤️від першої зустрічі з вампірами до останнього рядка з вовками;❤️від деталей у світі до найменшого погляду між героями;❤️від легкості до того, як історія ковзає крізь пальці, але залишає всередині полум’я і бажання читати і не зупинятись.Найприємніше, що тут немає бажання перескочити жоден абзац. Навпаки, мені хотілося перечитати деякі моменти ще раз, щоб смакувати ними, як улюбленим десертом або бутербродом з ковбаскою 😈І давайте чесно, Гейзелвуд пише саме для мене. Інакше кажучи, це моє. Її стиль це те, від чого реально «виносить». Моя книжкова любов, мій вайб, моє задоволення😱Жалкую лише про одне, що не прочитала «Наречену» раніше. Але знаєте, у цьому теж є своя магія. Бо книжки знаходять нас саме тоді, коли ми найбільше готові до них. І ця історія накрила мене у найкращий момент.Вердикт: 100 із 100🔥Я сміялася, я червоніла, я зачитувалася до ночі, я насолоджувалась.І знаєте що? Якщо ви ще не читали, навіть не думайте, просто беріться. Бо «Наречена» це не книга, це справжнє задоволення😊#читаєморазом

Перетнувши межу😱Романтична історія, схожа на смачний десерт, приємно, солодко, але якщо його занадто багато, враження трохи псується.Це звичайна книга, яку сміливо можна додати у список «зелених прапорців». Сподобалось, що тут не було емоційних гойдалок і надуманих страждань. Адже ми вже звикли, що після світлих моментів обов’язково стається щось погане. А тут все пройшло спокійно, без нервів і зайвої драми. Це було ок. Але…😐Я не відчула вогнику. Хімії між героями не побачила, а сюжет і фінал виявились дуже передбачуваними. Пу-пу-пу.Обожнюю описи й цікаві думки, але тут цього було забагато. Склалось враження, що авторка хотіла занурити в історію з головою, але мені зовсім не цікаво читати, як хтось пішов у душ, взяв рушник, намазався кремом, розчесав волосся, відкрив шафу… втомились? От і я теж❤️🙂Місцями занадто солодко. А ще деякі питання, які з’являлись у процесі читання, так і лишились без відповідей. Було дуже цікаво дізнатись про змагання, але декілька вкинутих термінів і все… ні для чого, ні для кого, ні з чим його їсти 😢Для мене ця історія на один раз та не з тих, які хочеться рекомендувати.P.S. І я все ще думаю, а чи варто читати іншу книгу цієї авторки? Чи ризик знову розчаруватись надто великий? 😐#читаєморазом

«Вбивство на Перунів день» точно входить до мого топу класнючих книг, які я прочитала цієї осені❤️🙂Це детектив з елементами містики:📍таємниці й нерозкриті?вбивства📍ізольована місцина з дивними людьми📍стародавні традиціїЧитаючи історію, можна на всі сто відсотків зануритися у все, що відбувається. У цікаве та таємниче розслідування, де реальність та містика переплітаються так, що вже не зрозуміло, що ж насправді коїться у цьому маленькому селі. В селі де кожен мешканець може виявитися і жертвою, і вбивцею, і…Головні герої цікаві, з болем і травмами, секретами й пошуком себе. Дуже добре прописана їхня взаємодія та саме розслідування. Атмосфера закритої місцевості без зв’язку й з безліччю таємниць додає напруги. А ще тут є ті самі «ВАУ» повороти, яких не очікуєш😧 ну я точно не очікувала😱Читається легко та швидко, все динамічно, без зайвих описів чи розтягнутих думок. Це саме та книга, яку хочеться брати в руки восени, тихими вечорами чи у дощову погоду. Атмосфера топчик😐Точно підійде для любителів детективів і загадок❤️Моя рекомендація, дуже сподобалось❤️🔥#читаєморазом

Засмага від Хлої Мішель ГовартПро перше кохання, юність і прийняття себе❤️Ця книга не про динаміку, не про шалені моменти чи постійні діалоги. Вона про щось інше. Про тишу. Про внутрішні пошуки. Про інтимні думки, які звучать так, ніби читаєш особистий щоденник. В ній тернистий і болючий шлях до розуміння простих, але надзвичайно важливих речей: що не потрібно бути «правильним» для когось. Потрібно бути вірним собі. І саме тоді приходить полегшення, тепло й справжні емоції❤️🙂Події розгортаються у 90-х в маленькому консервативному містечку, де, здавалось би, не відбувається нічого. Але саме там дівчина закохується у свою подругу. Це почуття стає водночас її руйнацією і зціленням. Бо у світі, де ЦЕ кохання вважають «постидним і неправильним», воно єдине справжнє і живе.Мене ця історія трохи зруйнувала, потім подарувала надію, знову кинула у вир емоційної нестабільності й зрештою залишила краплинку віри в краще. Вона була болючою і ніжною, сумною і радісною, але від першої до останньої сторінки по справжньому правдивою❤️❤️❤️Це чудово написана книга про дорослішання, пошуки себе, боротьбу з правилами суспільства і спроби навчитися приймати власні бажання та відчуття.Вона залишає в серці щось дуже важливе😊 Рекомендую ❤️#читаєморазом #Лабораторія

Побачила цікаву для себе (а, можливо, і для вас) історію. Спершу мене, звісно, привабила яскрава обкладинка, але й анотація виявилася дуже інтригуючою🙂«Переродження Джун Ферров»Джун Ферров із маленького гірського містечка Джаспер у штаті Північна Кароліна чекає на свою долю. Жінки роду Ферров славляться квітковою фермою і таємничим прокляттям, яке переслідує їх. Божевілля спіткало всіх жінок у цій родині, скільки їх пам’ятали. Так одного дня Сюзанна Ферров зникла, а маленька Джун залишилася з бабусею. Рік тому дівчина почала бачити й чути нетутешні речі: таємничі двері, що з’являються нізвідки, слабкий шум вітру, голос, що кличе її на ім’я. Вона завжди знала, що має статися. «Воно прийшло по мою бабусю, мою маму, а тепер і по мене». Після смерті бабусі Джун знаходить загадкові підказки про те, куди зникла її мати. Минуло кілька десятиліть, тож питань більше, ніж відповідей. Чи можуть двері, які вона колись вважала марою, бути відповіддю, яку вона так довго шукала? Коли вони з’являються наступного разу, Джун зважується переступити поріг і вирушає в подорож, що змінить її минуле й майбутнє.