📖 «Буремна вись»✍🏻 Емілі Джейн БронтеМої стосунки з класичною літературою доволі складні. Я не з тих людей, які захоплюються книгою зокрема саме тому, що вона написана 150 років тому й пережила кілька поколінь читачів. Мені потрібен контакт із текстом, і далеко не з кожною класикою він трапляється. Цю книгу я взяла тому, що мені сподобались інші книги серії «Мара» від видавництва «Небо», тож Надія була саме на готичну складову історіїУ підсумку, це роман який виявився значно темнішим, жорсткішим і, на диво, цікавішим за мої уявлення про нього Так, тут є Кетрін і Гіткліфф. Є сильний зв’язок між двома людьми, який важко назвати здоровим чи навіть, нормальною любов’ю. Є розлука, шлюб Кетрін з Лінтоном, повернення Гіткліффа й величезна кількість стражданьАле любов тут дуже швидко перетворюється на одержимість, образу й бажання помсти. А от це я обожнюю досліджувати як в літературі так і в кіно/трукрайміГіткліфф — людинка, яку, на правду, дуже легко романтизувати, якщо знати про нього лише поверхово. Хлопчик-сирота, якого забрали в родину, принижували, позбавляли нормального становища, а потім він утратив Кетрін. Звучить як чудова передісторія для трагічного романтичного героя.От тільки дорослий Гіткліфф вирішує не лишити минуле позаду. Він присвячує роки тому, щоб зробити боляче всім, кого вважає винними. І не тільки їм. Нарцисичненько, та?Його помста переходить на наступне покоління.І от це мені сподобалося найбільше. Роман поступово виходить за межі історії Кетрін та Гіткліфа й показує наслідки їхніх рішень для дітей. Люди, які взагалі не були причиною старих конфліктів, отримують у спадок чужу ненависть, образи й сімейний звиздецьЩо до Кетрін — яскрава, сильна, харизматична, але водночас егоїстична й дуже суперечлива. Її рішення мають наслідки, і точно не безневинна жертва великого коханняГіткліф десь місцями може і викликав співчуття, та чим далі, тим складніше його виправдовувати. Він пережив жорстокість — і сам став жорстоким. дещо іронічно, що це саме класичний розвиток зламаних дітей. Вони або стають такими як ті, хто кривдив їх або ж дзеркально інакшими. І от цей хлоп обрав першеЩе атмосфера тут кайфова. Пустки Йоркширу, два маєтки, вітер, холод, самотність, смерть, привиди ну прям максимум готичності. І я? До речі, із задоволенням жила б в таких умовах)І ще одна річ, яка мене приємно здивувала: ця книга зовсім не така романтична, як я очікувала.Я навіть рада, що не знала про неї занадто багато перед читанням. Бо свідомо уникала всіх сестер БронтеА тут кохання є лише однією з частин величезної історії про образу, класову нерівність, приниження, владу, спадок, помсту й те, як легко чужа травма може перетворитися на травму для наступних людейЧи сподобалися мені персонажі? Та ні, господи. Деяким однозначно дорога в терапію. Дуже така довгу.Чи хотіла б я жити в цьому романі? Боже збав. В атмосфері саме — так. Поруч з цими всіма… ну я ж не на стільки пацієнт їх категорії Чи не шкодую, що прочитала? Однозначно не шкодую.Бо в результаті «Буремна вись» стала для мене приємним відкриттям. І, одним із тих випадків, коли класика не змушує мене переконувати себе, що вона класна бо так вже заведено Видавництво Небо 🌟