Книжковий дворф | Сталевий алхімік» 1-4 томи✍🏻🎨 Хірому АракаваНе знаю, чи можна вже «Ста...

📖 «Сталевий алхімік» 1-4 томи✍🏻🎨 Хірому АракаваНе знаю, чи можна вже «Сталевий алхімік» назвати класикою, та я певна, що кожен другий або чув, або читав, або дивився аніме. Ну, мені б так хотілось. Це той тип тайтлу, який спочатку подається як пригодницька історія про двох братів, потім surpriseeer, тема втрати, провини й того, на що персонажі здатні заради «неможливого»Перші чотири томи прочитала під ряд. І мені страшенно сподобалось, як Хірому Аракава балансує між гумором, місцями абсурдною мальовкою Еда і абсолютно моторошними сюжетними моментами. Причому це виглядає дуже органічно, бо просто світ тут такий. У ньому люди можуть сперечатись через зріст Едварда, а через кілька сторінок ти вже читаєш про людську трансмутацію, війну або експерименти над дітьми. Ну хіба ж не життєво? Я не про експерименти) а про життя, де вночі ховаєшся від ракет-щахедів а вдень ідеш робити роботу і говорити на різні теми.Мені сподобалось те, що алхімія не романтизована. Вона не має вигляд звичайної красивої магії . Навпаки. Чим більше дізнаєшся про державних алхіміків, філософський камінь і військову систему Аместріса, тим більше вся ця система смердить кров’юАрка в Ліорі, у першому томі, мені сподобалась, і достатньо зачепила, щоб зʼявилось бажання читати далі, і пізнати цей світ. Розе бісяча, та її можна зрозуміти, як на мене. Людина просто хватається за шанс повернути близьку людину, надто дорогими, фанатичними цінами. І це ж, на правду, перегукується з самими братами Елріками, які теж полізли в заборонене через втрату рідної людини. Взагалі трагедія Еда й Ала працює прекрасно саме тому, що вона постійно присутня десь фономДалі Аракава не жене сюжет, вона дозволяє цим сценам оживати. І через це моменти із химерами вже не виглядає дешевим екшном. Це просто огида. Чиста. Людська. І таким чином легко стикаються рамки між вигаданим і реальністюОдин з моїх улюблених типажів персонажів — Шрам. Це той самий чувак, який хоче «ламати» владу. І класно, що на ранньому етапі видно, що за ним стоїть величезна ненависть до системи після винищення ішваланців. І чим далі, тим сильніше починаєш розуміти, що в цьому світі майже немає абсолютно чистих людей. Що теж круто, бо показує різні боки особистостей.Далі все активніше авторка розкручує тему філософського каменя. І оце відкриття, те, з чого саме він створюється, дещо змінює весь тон історії. Бо тепер мета братів більше не виглядає героїчною пригодою. Радше купа психологічно-людських дилем, які відбуваються на тлі змінних пригод і нових персонажів.Мені дуже зайшла атмосфера. Місцями вона майже горорна. Душі, прикріплені до броні, експерименти на людях, дивні охоронці, і це все приводить до думки, що справа не в самих алхіміках, а, все ж в державі яка дозволяє відбуватися страшним речамЩо до братів. Ал, на відміну від Еда, часто здається “спокійнішим”, але саме його криза ідентичності в цих томах чіпляє чи не найбільше. Момент, де він починає сумніватись у власних спогадах і навіть у тому, чи він узагалі справжній — це дуже болюча штука.«Сталевий алхімік» — це історія про провину, людську жадібність, втрату і спробу будь-якою ціною повернути те, що вже втрачено. І мені дуже подобається, що манґа тримає напругу і має кілька шарів інтриги. Тут майже кожен персонаж щось тягне за собою: війну, травми, амбіції, помилки або фанатичну віру у “вище благо”.Звісно що я продовжу читати. Колись, можливо, і подивлюсь аніме. Та наразі цей тайтл в моєму серці займає одну з топ-5 позицій «скла» у манзіВидавництво Наша ідея 🌟