Книжковий дворф | Семіозис»✍🏻 Сью БеркСпочатку здається, що це історія про колоністів, я...

📖 «Семіозис»✍🏻 Сью БеркСпочатку здається, що це історія про колоністів, які втекли із Землі, виснаженої війнами, хворобами та людською жадібністю, аби побудувати мирне суспільство на новій планеті. Але дуже швидко стає зрозуміло, що люди тут не головний вид. І навіть не найрозумніший.Мені страшенно сподобалось, як роман показує ціле століття життя колонії через різні покоління. Перше покоління — це ще люди Землі, які живуть спогадами про старий світ і намагаються контролювати все навколо через правила, страх і дисципліну. Вони буквально прилетіли на нову планету, котру назвали Пакс, із мрією про мир, але дуже швидко виявляється, що навіть на іншій планеті люди тягнуть за собою старі конфлікти, боротьбу за владу і недовіру. І це одна з найсильніших тем книги: війна не закінчується просто тому, що ти змінив локацію.Далі покоління змінюються, і це дуже цікаво. Народжені вже на новій планеті діти починають бачити світ зовсім інакше. Для них ця планета — дім, а не «нова колонія». Вони менше бояться чужого й більше хочуть зрозуміти його. Через це в книзі постійно виникає конфлікт між старими уявленнями про виживання і новими способами співіснування. Тут є революції, вбивства, внутрішні конфлікти, війна з іншими видами, боротьба поколінь і дуже багато тем про те, як формується суспільство буквально з нуля.І окремо — Стівленд. Господи, який же він шикарний персонаж. Розумний бамбук, на хвилиночку. Причому не як милий «інопланетний друг», радше як істота з чужою, сіруватою логікою. Він допомагає людям, рятує їх, вчиться з ними співіснувати — і одночасно маніпулює ними, експериментує, використовує їх як інструменти екосистеми. У нього сіра мораль у найкращому сенсі цього слова. Ти ніколи до кінця не впевнений: він справді турбується про людей чи просто вирощує собі корисний вид. І саме це робить його живим. Мені дуже сподобалось, що книга не ділить усе на добро і зло. Війна як природний наслідок страху, території, нерозуміння і боротьби за виживання. Екосистема не має людської моралі. Вона просто існує. І або ти навчишся бути її частиною, або вона тебе пережує і виплюне, майже буквально)У цієї книги є специфічна структура — кожне покоління отримує свого героя, і через це не всі персонажі встигають розкритися повністю. Мені дуже зайшло це відчуття історії, яке викликало відчуття, ніби читаєш хроніку виживання цілого виду. Хоча, чому «ніби», так воно і є, власне Якби попросили розповісти коротко, про що «Семіозис», я б відповіла, що він про співіснування. Про те, що колонізація ніколи не буває і не буде доброю справою. І про те, що найцікавішим персонаж у книзі може бути маніпулятивний бамбук із комплексом бога.Чекаю на продовження. І, впевнена, що перечитуватиму цю історію ще не раз. Видавництво Lobster 🦞