❣️ДАРУЄМО КНИГУ «ГЕМІНҐВЕЙ НІЧОГО НЕ ЗНАЄ»умови участі: ▫️ підписка на канали ANASSTEP та КНИЖКОВИЙ КЛУБ| РЕЦЕНЗІЇ 📚;▫️ залиште один + в коментарях під оригінальним дописом на каналі anasstep;▫️ перешліть цей допис книголюбу.Ця книга короткої прози — свідчення солдата про досвід великої війни. Віра на фронті, братерство між військовими, страх і надія, смерть і Любов. Автор пропрацьовує власні травматичні спогади, але текст може стати психотерапією не лише для нього, а й для читачів.Автор говорить про себе, переповідає реальність та сни, але передовсім фіксує життя на межі. Розповідає про людей великої Любові, на яких все й тримається. Тут обʼявляється Господь Окопний, починається Найновіший Завіт, стає опорою українська культура в рюкзаку, а визнані метри воєнної літератури не витримують випробування реальністю. Їм про нас, українців, нічого не відомо. Про себе можемо говорити тільки ми, бо на Східному фронті все змінилось. І Артур Дронь говорить про це відверто і прямо. Як говорять ті, які були на межі. І повернулися.
Кількість переможців: 1Дата закінчення: 17.03.2026 20:00
Зараз читаю “Я пробачаю тобі: свобода дарувати прощення”.Книжка невелика за обсягом (трохи більше 300 сторінок). Думала подужаю її за 2-3 дні, але помилилась. Ось вже тиждень, а я ще тут. Читаю повільно, бо є над чим подумати.Long story short.Є 4 типа поведінки в темі пробачення. Перші два — деструктивні для постраждалої сторони. Останні два — життєздатні в довготривалій перспективі.1️⃣Відмова пробачати2️⃣Дешеве прощення3️⃣Прийняття 4️⃣Справжнє пробачення📌Відмова пробачати — це така собі абідка на все життя. Ми всі переживали стадії “я це тобі ніколи не пробачу!", проте емоції вщухать. Довго в стадії гніву та образи знаходитися емоційно важко. Фактично, це як розколупувати свою ж рану. Постраждала сторона ніяк не може “відпустити” кривдника і цим тільки шкодить собі.📌Дешеве пробачення — те, чому нас вчать всі біблії та “бестселери нью-йорк таймс”. Чомусь вважається, що робити щось має саме жертва: зрозуміти, прийняти, пробачити і (як прояв святості) пробачити агресора. А що робить кривдник? Нічого! Добре, якщо він взагалі буркне один раз “вибач”. Дешеве пробачення — це незаслужене пробачення. Пробачення, яке “треба” дати, бо “ми хороші люди”. А під ним все одно залишається купа болю та непроговорених тем.#книжкові_рецензії ⬇️⬇️⬇️
“Що з тобою сталося” Опра Вінфрі❤️🩹Що як замінити питання “що з тобою не так?” на “що з тобою сталося?”.Це всього лише зміна формулювання, але вона несе в собі зовсім інший зміст.Автори книги доводять — ми не зламані, не деструктивні, не дивні. Вся річ в структурі нашого мозку. Ранні переживання (навіть внутрішньоутробні!) значно сильніше впливають на нас, ніж прийнято вважати. Це вщент розбиває уявлення людей, які відтягують розлучення “щоб діти підросли” не розуміючи, що саме в період до двох років своєю поведінкою фактично створюють фундамент реакцій дитини та впливають на її подальше доросле життя.У книзі є цікавий вислів “посттравматична мудрість”. Бо все це звісно цікаво, але що робити тим, чиє дитинство було далеко не ідеальне? Сама Опра Вінфрі яскравий тому приклад: батьки нею не цікавились, вона жила з бабусею, яка лупцювала її. Згодом вона завагітніла від ґвалтівника в (14 років!). Проте всі ми знаємо Опру нині — найпопулярніша в світі телеведуча, міліонерка. Тобто… насилля — не вирок?“Що з тобою сталося” — це життєствердна книга, що базується на наукових дослідженнях мозку дитини від доктора Брюса Перрі та безлічі життєвих історій людей, які попри травму будуть своє краще життя.#книжкові_рецензії
“Людина в пошуках справжнього сенсу” Віктор Франкл🌱У лютому особливо хотілося життєствердної літератури.Чи то затяжна зима так вплинула, чи то моє сприйняття потребувало винятків із правил.Тихих у своєму героїзмі, але ВИНЯТКІВ, чорт забирай.Так зі мною (нарешті) стався Віктор Франкл — “Людина у пошуках справжнього сенсу”.Всесвіт знає, що я “танцювала” навколо цієї книги довго. Бо чула лише схвальні відгуки, її рекомендували буквально всі.Та чомусь я відкладала її. Думала, що там буде багато про Голокост, концтабори, війну, смерть. Живемо в такий час, що хоч у книжках хочеться спокою…О, як я помилялась🥺Хоч автор і пройшов чотири концтабори, він не випрошую жалості у своїй легендарній книзі. Цей віденський психотерапевт, що започаткував новий виток в психології (логотерапію — “лого” від слова сенс) і тут мислить як професіонал.Я думаю, ця книга взагалі не стільки про концтабір, скільки про людей — нас із вами.Концтабір — це крайня межа людського існування. Але навіть тут (замисліться над цим!) навіть тут у людини є вибір. Заради чого жити? Яку мету переслідувати? Піддатися обставинам, стати твариною в людському вигляді? Або зберегти гідність?“Людина не уповні обумовлена і обмежена, радше обмежує себе самостійно, вирішуючи піддатися обставинам чи протистояти їм. Іншими словами, людина є незалежною в остаточному сенсі. Людина не просто існує, але завжди вирішує, яким буде її існування, ким вона стане наступної миті”
Дуже рекомендую, якщо ви потребуєте сильної мотиваційної історії або проживаєте складні життєві обставини прямо зараз.#книжкові_рецензії
Якби вчора всі не вітали з першим днем весни, я би навіть не знала, що вже весна🙍♀️Маленька язичниця в мені, яка живе по сонцю та природним циклам, радіє і тішиться.Але Ксенія-книголюб прийшла до вас сьогодні в стрічку, щоб подушнити про прочитане за зиму🤓🧐Well well, це не був продуктивний сезон. Та оскільки я перестала міряти книги кількістю (KPI тепер на якості засвоєного🙂) — вважаю, це були чудові книжки.У грудні була спроба читати “Таємну кімнату” Роулінг (було загострення різдвяного настрою🌲), але спроба гучно провалилась. Зате я насолодилась “Вівці цілі” моєї коханої Євгенії Кузнєцової. Ловіть рецензію на неї, хто не читав❤️У січні я була на воркейшені в Іспанії, де дочитала “Східне тіло, західний дух” Анодея Джудіт. Моя щира рекомендація всім, хто хоче нарешті розібратися в чакрах і покращити якість життя. Тут є рецензія на книгу.У лютому мене потягнуло на мотиваційні біографічні книги❤️🔥 Тому зі мною сталися “Сам в океані” Слави Курілова (ось рецензія — вчора ділилася) та “Людина в пошуках справжнього сенсу” Віктора Франкла. А ще я (finally!) подужала “Майбутню історію України” — рецензію можна знайти тут.Весну починаю з психологічних книжок. Тому stay tuned, панове-книголюби📚🔥Діліться, що ви читали?Що зараз читаєте?
“Сам в океані” Слава Курілов🌊Всі чули цю фразу: “часом обставини сильніші за людину”.З цим можна було б 100% погодитися, якби в історії не було винятків. Нарваних, сміливих, десь наївних мрійників і повстанців, які не згодні на компроміси.“Сам в океані” — це реальна історія океанографа, йога, водолаза і неймовірно глибокої людини Слави Курілова. Він з дитинства марив морем і хотів побачити світ. Проте йому (як і мільйонам інших) не пощастило народитися у СРСР. “Залізна завіса” перекрила доступ до виїзду (йому назавжди відмовили лишати СРСР у складі експедицій — вважали “ненадійним”).Не маючи жодних ілюзій щодо своєї батьківщини, він вирішує тікати. Але як?Купує квиток в один кінець на лайнер, що пересікає екватор (і не заходить в жодний іноземний порт — щоб не втекли!) і… стрибає у відкритий океан!😦Три доби цей сміливий чоловік провів в океані — без компасу, без лодки (чи бодай дощечки за яку можна вхопитись!), без їжі та води, без надії на порятунок. І вижив!Взагалі, ця історія гідна голівудського фільму, в це важко повірити. Проте життя цікавіше за вигадані сценарії.Для мене “Сам в океані” — це торжество духу над обставинами. Нагадування, що ми “капітани своєї долі”. Що навіть у безвиході є вихід.Особливо вразили роздуми автора щодо його стрибка з лайнера посеред ночі в океан: “успіх був би і у разі смерті”.10/10 — моя щира рекомендація🔥#книжкові_рецензії
“Майбутня історія України”🇺🇦Якщо є довгобуд, то ця книга — довгочитун. Бо не знаю, як інакше назвати книгу на 700 сторінок, яку я читала місяців сім😐Я люблю історичні книжки, але, знаєте: інколи книгу хочеться відкласти до стану (мені це дійсно цікаво зараз) ніж читати в стані (я маю дочитати, чого б мені це не коштувало).“Майбутня історія України” — це дуже незвичний формат історії, де Україну розглядають в контексті світової історії. Тобто, в кожній історичній добі (Королівство Русь, козацтво, незалежність) є пояснення, що саме зараз відбувається у світі. Таким чином, читач не випадає із контексту. Врешті, Україна — це не острів. Як виявилось, навіть збагачення (а потім крах економіки) Португалії та Іспанії через завоювання Південної Америки та золото, привезене до Європи, вплинуло на наші землі.Інша особливість цієї “Майбутньої історії” — вона зачіпає нинішню війну. Отже, це супер новітня історія України, яка дає більше контексту та причинно наслідкових зв’язків.З того, що не сподобалося — дуже багато суб’єктивізму. Якщо не сприймати цю книгу як винятково історичну інтерпретацію, а як роздуми кількох істориків — тоді ще може бути.Книги немає в паперовому форматі. Я читала в електронці (якщо вам потрібне посилання — дайте знати в коментарях). #книжкові_рецензії
Питання: хтось читав книгу “Важливі роки” Мег Джей?Суть книжки в тому, що роки від 20 до 30 є критично важливими, і в цей час треба багато всього встигнути.Були часи, коли я і таке читала (ех, часи пошуку свого літературного смаку). І весь час мене не покидала думка: то я — що? Вже не встигла?А читала я цю книжку (на секундочку) в свої 24!Моя основна претензія до таких книжок — стигматизація віку, як такого.Ось у тебе є 10 років (від 20 до 30) — давай напружуйся, час не резиновий!Якщо ви жінка, то тут десь в чат має зайти внутрішній критик і тихенько нагадати (голосом мами), що непогано було б уже народити. І нічого, що в тебе 2 роботи, навчання і тривожний розлад.Я ок з тим, що є поняття віку. Врешті, ми всі старіємо — це факт.Я не ок з тим, що всіх намагаються засунути в одну рамку, загальноприйнятий шаблон.Ми, люди, дуууже різні. І книжки подібні до “Важливих років” ніби акцентують увагу на “упущених можливостях”.Врешті, хто цільова аудиторія цієї книжки? Люди від 19 до 29? А далі всьо?Якщо читали — поділіться своєю думкою в коментарях.І взагалі, що ви думаєте про подібні посібники, що вчать “жити життя”?
Розповідь про чакри і те, як вчасно я прочитала книгу “Східне тіло, Західний дух” Анодеї Джудіт (based on my real story😀)Прийшла я в тату салон оновлювати старе татуювання. Слово за слово, розговорилися з майстринею за тату з символізмом чакр. З її досвіду, пелюстки лотоса в татуюваннях (що символізують певні чакри) її клієнти роблять невеликі за розміром. Як правило - це маленькі делікатні тату. Правда це чи ні, але є здогадка, що люди набивають ту чакру, яку хочуть в собі розвинути.Попліткували трохи про це, і я порадила їй книгу Анодеї Джудіт в українському перекладі. Тату майстер білоруска, але сказала, що українську добре розуміє і хоче купити паперовий примірник в українському книжковому магазині у Вроцлаві (приводжу до вас клієнтів, рєбята😀)Тут же замовляю таксі, і мені трапляється говіркий водій. Розуміючи, що говорити я не сильно прагну (і просто щоб від мене відстали) кажу водієві:"Виглядає, що у вас дуже збалансована п'ята горлова чакра"."Так - вішудха!" - запалюються очі у водія.Ну чи треба казати, що всю дорогу ми тільки чакри й обговорювали😀Це я до чого - прочитайте “Східне тіло, Західний дух” Анодеї Джудіт (ось моя рецензія).Смол токи про погоду - це вже позавчорашній день😉
Навчила себе новій звичці.Коли все несеться у житті, автоматично вмикається режим “треба на вчора”.Дуже важливо тут зупинитися. Як правило, це в нас говорить тривога, а не реальна необхідність на вчора.Вдих. Видих.Заземлитися дуже допомагають книги про вічне.Для когось — це книги про віру. Для когось — філософія (стоїцизм в наші дні знову актуальний).Я на початку війни читала книги Мирослава Дочинця. І от зараз знову перечитую його нотатки зі слів Андрія Ворона “Многії літа. Благії літа”.Чоловік, який прожив 104 роки. Застав розпад кількох імперій. Був у засланні в Сибіру. Але зберіг людяність, доброту, шанобливе ставлення до всього живого на землі.Ця людина щось та знає про це життя, правда?Тут збережу кілька цитат із книги. Впевнена, для когось саме в ці дні вона може стати еліксиром для душі.________🌿 “Не йди проти течії. Не витрачай марно сили, коли відчуваєш, що все йде проти тебе. Це не твій час. Краще перечекати. Хто йде проти обставин, робиться рабом їх. А хто скоряється їм, стає їх паном. Від помилки і лиха тебе завжди попередить щось або хтось. Тільки умій це розпізнати і не бери на сміх”🌿 “Чим старішими стають люди, котрі живуть духовним життям, тим яснішає їх розум і свідомість. Невігласи з роками тупіють ще більше”🌿 “Не сперечайся, не нав’язуй свою думку. Нехай це роблять дурні”🌿 “Ніколи не бийте дітей і не кричіть на них. Інакше з них виростуть раби”.#книжкові_рецензії
TGLIST.COM.UA
