Навчила себе новій звичці.Коли все несеться у житті, автоматично вмикається режим “треба на вчора”.Дуже важливо тут зупинитися. Як правило, це в нас говорить тривога, а не реальна необхідність на вчора.Вдих. Видих.Заземлитися дуже допомагають книги про вічне.Для когось — це книги про віру. Для когось — філософія (стоїцизм в наші дні знову актуальний).Я на початку війни читала книги Мирослава Дочинця. І от зараз знову перечитую його нотатки зі слів Андрія Ворона “Многії літа. Благії літа”.Чоловік, який прожив 104 роки. Застав розпад кількох імперій. Був у засланні в Сибіру. Але зберіг людяність, доброту, шанобливе ставлення до всього живого на землі.Ця людина щось та знає про це життя, правда?Тут збережу кілька цитат із книги. Впевнена, для когось саме в ці дні вона може стати еліксиром для душі.________🌿 “Не йди проти течії. Не витрачай марно сили, коли відчуваєш, що все йде проти тебе. Це не твій час. Краще перечекати. Хто йде проти обставин, робиться рабом їх. А хто скоряється їм, стає їх паном. Від помилки і лиха тебе завжди попередить щось або хтось. Тільки умій це розпізнати і не бери на сміх”🌿 “Чим старішими стають люди, котрі живуть духовним життям, тим яснішає їх розум і свідомість. Невігласи з роками тупіють ще більше”🌿 “Не сперечайся, не нав’язуй свою думку. Нехай це роблять дурні”🌿 “Ніколи не бийте дітей і не кричіть на них. Інакше з них виростуть раби”.#книжкові_рецензії