Login Sign Up
Advert
Your ad spot
Reserve this exclusive slot for the selected period.
Buy advertising →
Telegram community logo - Книжковий клуб | Рецензії📚
Added 06 Dec 2025

Книжковий клуб | Рецензії📚

@book_club_review
Number of subscribers: 3 342
Photos: 211
Videos: 15
Links: 36
Description:
Терапія читанням♥️ На нові книжки авторці💁🏻‍♀️: https://send.monobank.ua/jar/9X7wkTgthC Авторка: @ksu_cherniaieva

👥 Number of subscribers

3 342
Average/Day:: +30
Average/Week:: +139
Average/Month:: +107

👁️ Average views per message

651
Average/Day:: 757
Average/Week:: 521
ERR: 19.48%

📊 Messages per Day

1
Last day: 0
Week average: 0.1
Average per day: 1

Status change history

Officially not confirmed 2025-12-06

Wall

Telegram statistics channel

📌 Категорія — Найкраще про відносини з сім’єю“Гаряче молоко” Дебора Леві та “Чи жива мати?” Вігдіс Йорт❤️‍🩹Ці дві книги справили на мене таке враження, що я не змогла обрати щось одне. Обидві — про відносини дорослої дочки з родиною. Передусім — з мамою. На жаль, жодної з них поки немає в українському перекладі (сподіваюсь, справа часу). На “Гаряче молоко” цього року навіть вийшов фільм з неймовірною Еммою Маккі (фанати “Sex Education” — ви чули?). Якщо читаєте англійською та любите копатися в напружених родинних зв’язках — це must read.Тут рецензія на “Гаряче молоко”, а тут — на “Чи жива мати?”.📌 Категорія — Найкращий історичний роман“Сад Гетсиманський” Іван Багряний та “Прибутні люди” Василя Захарченка🤎“Сад Гетсиманський” — книга, яка вже стала класикою. Історія про боротьбу людини проти системи. Головний герой тікає з заслання і знову потрапляє в нове коло тортур. Не знаю, чи правильно сказати, що ця книга лише про сталінський терор. Для мене вона про силу духу, силу особистості. Коли читала “Сад Гетсиманський” навіть фізично важко себе почувала. Ніби проживала все на собі. Але — о боги — як я рада, що ця книга існує! Я на 100% впевнена, що її має прочитати КОЖЕН українець. Тут писала на неї рецензію.“Прибутні люди” — книга, що чимось схожа за формою. На фоні великий голод 1946-1947 років. А в центрі — хлопець, що дорослішає, пізнає світ, закохується, розчаровується, боїться і все одно робить. Така щемка розповідь про родину, про те, як голод змушував людей переселятися. В моменті, де всі “східняки”, яких загнали в колгоспи, поїхали на Західну, я тамувала подих. Через кілька десятків років люди так само масово повалять у машинах та потягах на Захід — але вже через війну.Тут моя щира рецензія.
Не можу почати з “мене часто запитують…”, але й втриматися теж не можу😃Ви не просили, але ось вам — мої книжкові підсумки 2025📚🧐📌Категорія — Найкращий жіночий романSorrow and Bliss, Meg Mason🖤Тонкий британський гумор на зовсім не веселу тему. Головна героїня живе з психічним розладом (який у книзі красномовно позначений як “__” — підставте своє). І встигає закохатися, розлучитися, працювати на дивних роботах, знайти кохання всього життя. Я місцями хіхікала та змахувала сльози, коли читала. Ось тут написала рецензію на цей шедевр.📌Категорія — Найкращий роман про людяність“Веди свій плуг понад кістками мертвих”, Ольга ТокарчукМоя улюблена книжка цієї неймовірно талановитої письменниці, моєї улюбленої польки і лауреатки Нобелівської премії. Токарчук через дивнувату (м’яко кажучи) головну героїню ставить ребром питання, які людство соромиться ставити. Наприклад, чому вбивство людини — злочин, а вбивство тварини — привід сфотографуватися з трупом і хизуватися в товаристві мисливців? Must read для прихильників Токарчук і не тільки. Тут писала рецензію.📌Категорія — найкращий суч укр літ 2025"Солодка Даруся", Марія МатіосДля мене запізніле безумовне відкриття — “Солодка Даруся”, Марії Матіос.Як талановито авторка грає в книзі з метафорою голосу! Головна героїня німа (або робить вигляд, що німа), бо говорити — не можна. Скільки таких, як вона — дітей і дорослих — хто пережив страшні злочини радянської влади. А потім заради виживання — мовчать десятиліттями. Тонка, складна та особлива книга для мене. Рецензію на неї писала тут.To be continued…
“Спитайте Мієчку” Євгенії Кузнєцової 🌿Є книги, які читаються не заради сюжету, а заради відчуття дому — зі всіма його теплими, незручними, смішними й болючими кутами. “Спитайте Мієчку” — саме така.Це дебют, з якого почалася моя любов до стилю Євгенії Кузнєцової. Її письмо — це ніжність, що трохи кусається; турбота, яка злегка душить; і родинна любов, яка ніколи не буває стерильною чи гладенькою. Навпаки — вона пахне кропом, бабусиними страхами, маминими зауваженнями і дитячою впертістю.Події розгортаються в українському селі, влітку. Дві дорослі сестри “тікають” від дорослого життя — сім’ї, хлопця, роботи, зобов’язень — до бабусиної хати. Тут час ніби зупинився. Тут завжди зрозуміють і смачно нагодують. Тут не треба нічого пояснювати. Такий собі портал в дитинство в колі найрідніших людей.Якщо літо — це маленьке життя, то вони живуть його на повну. Але життя поза межами цієї теплої ванни дає про себе знати. І ось вже нові виклики, сімейні протиріччя та любов, які все одно всіх об’єднує.У цій книзі немає гучних поворотів сюжету. Натомість є життя — ніжне й колюче, дрібне й велике одночасно. Кузнєцова майстерно передає те, як працює українська родина: із любов’ю, яка норовить проковтнути тебе живцем; з порадами, які ніхто не просив. І водночас — зі справжньою, впертою ніжністю, яка проростає крізь усі непорозуміння.Якщо ви шукаєте щось камерне, щире й дуже українське — ця історія залишиться з вами надовго.#книжкові_рецензії
Маю зізнатися — я люблю Туреччину🌊Була в цій країні кілька разів до повномасштабної війни в якості туристки, а сама війна закинула мене туди аж на 2 роки. І саме в одній із десятків турецьких книгарень я відкрила для себе найвідомішого у світі турецького письменника, лауреата Нобелівської премії з літератури — Орхана Памука🤎Цієї зими хочеться грітися спогадами про його книги. Проте Памук не такий простий, як може видатися на перший погляд. Його проза меланхолійна, поетична й філософська. Тільки турок може так безжально і водночас з такою любов’ю писати про свою батьківщину, пам’ять, ідентичність і самотність.Зібрала кілька цитат з його найвідоміших книг у перекладі.🖤“Любов — це бажання, щоб тебе бачили так, як ти сам себе бачиш.”🖤“Справжня самотність — це коли ти серед людей, які не бачать тебе таким, яким ти себе відчуваєш.”🖤“Стамбул — це не місто, яке дивиться на море. Це місто, яке дивиться в себе.”🖤“Люди не вірять у Бога, тому що бояться смерті. Вони вірять, бо бояться життя без сенсу.”🖤“Справжня свобода — це коли не потрібно робити вигляд, що тобі байдуже.”#книжкові_цитати
«Mating in Captivity» Естер Перель 🔥(18+)Це не книжка про секс. Це книжка про напругу між любов’ю та бажанням, про глибоку близькість, яка часом... гасить пристрасть.Психотерапевтка Естер Перель працює з парами по всьому світу й чесно говорить про те, про що ми часто мовчимо:📍Чому в довготривалих стосунках зникає бажання?📍Чому навіть кохання не гарантує сексуального задоволення?📍І чи можливо знову бажати того, кого ми давно «знаємо напам’ять»?Авторка не дає чарівних рішень. Але вона точно допоможе інакше подивитись на моногамію, близькість, еротику і власні внутрішні конфлікти.Моє знайомство с Естер почалося з її популярного виступу на TED, а далі - дивилась її інтерв'ю, слухала її подкаст - Where Should We Begin? (це терапевтична сесія реальних людей). Вона поліглотка - знає 9(!) мов, а також завжди дивиться в корінь проблеми. Адже проблеми в парі (незалежно від національності та менталітету, мови та віросповідання) - дуже часто не в сексі. Вони значно глибше. І секс - лише симптом непроговорених питань👀Це must-read для тих, хто в парі вже не перший рік. І для тих, хто хоче побудувати інтимність — без самопожертви.Якщо тобі близькі теми тіла, емоцій, автономії в любові — це твоя книга🤍#книжкові_рецензії