Telegram statistics channel - @boikovoice

Усі шаленіють від Матвія Пономаренка та кожен місяць розповідають про те, що ось-ось кудись піде Микола Шапаренко.Й раніше говорив, й зараз ще більше підтверджень стало, що три гравці, які наразі будуть найбільш цікаві європейським скаутам - це Володимир Бражко, Тарас Михавко та Костянтин Вівчаренко.Бражко отримав можливість грати в найкращій для нього системі, позиційний футбол точно йому підходить менше, ніж з постійними перехідними фазами. Бігти, боротися та швидко приймати рішення у нього виходить краще, ніж думати та орієнтуватися в ситуаціях, коли команда з мʼячем та без мʼяча.До речі, це теж можна сказати й про Михавка, який в більш простому футболі почуває себе краще.Ще одна спільна негативна риса у них (та у багатьох українських футболістів захисного плану) - вміння відбирати мʼяч. Але в сучасному футболі, на щастя, таке легко маскується.Обоє мають гарний набір якостей, за який клуби з грошима готові будуть платити ті пару десятків мільйонів євро.Вівчаренко, авжеж, не настільки помітний, але у нього теж є набір фізичних якостей та захисних вмінь для фулбека оборонного профайлу. Можливо, хіба не для менш темпових та більш орієнтованих на боротьбу турнірів.Власне, більше за лінком нижче.https://t.me/ukraine_football_analysis/38

Ньюкасл піде в перезавантаження в міжсезоння.Ці три поразки після вильоту з Ліги чемпіонів дають можливість зробити висновок, що не стільки клуб, а ось ця версія команди застрягла в ситуації "а куди ми далі?"Едді Гау все ще гарний тренер для цього клубу та він цілком здатен очолити цей процес побудови нової команди. Але головне питання в тому, чи за декілька років це не призведе до лише такого результату?Два потрапляння в Лігу чемпіонів, трофей - це велике досягнення, але амбіції були більшими. Нехай реалізувати ці амбіції в сучасному світі й неможливо, зважаючи на те, що зараз не 2003-й чи 2009-й.Ньюкасл не став топ-клубом, але у цьому небагато провини Гау, тому що від самого початку клуб пішов іншим шляхом до цієї мети. Шляхом, який не веде до цієї мети.Треба було переплачувати за зіркових футболістів, викидати великі гроші на зарплати, робити купу помилок. Треба було робити такі підписання, які робив братній Аль-Хіляль. Хоча таке в АПЛ вже й не можна робити, зважаючи на усі правила.Александер Ісак влітку показав, що Ньюкасл - не топ-клуб й близько.Після цього сезону зміни будуть масовими. Не просто неможливо утримати Гордона, Тоналі, Бруно Гімарайнса, але й навіщо, якщо вони захочуть піти.І що далі?Літо буде для Ньюкасла дуже важливим.

Шахтар цього разу якнайкраще був готовий до ЛНЗ, але саме черкаська команда була сценаристом цього матчу.Головним завданням команди Турана в цьому матчі було знайти спосіб розбивати потужний захисний блок команди Пономарьова та при цьому бути готовими до швидких переходів суперника.Важливим фактором системи стало розташування гравців в формації 3-4-2-1 у фазі володіння. Назарина займав місце поміж Бондарем та Марлоном, що дозволяла як шукати шляхи для просування мʼяча, так і створювало ситуацію 3 в 2 під час можливих швидких переходів ЛНЗ. І в другому таймі це працювало ідеально.Другим моментом, який теж запрацював тільки в другому таймі був хаотичний рух інших гравців. Хіба тільки Педро Енріке мав чітку позицію, тоді як особливо Бондаренко з Педріньйо, Аллісон та Еґіналду мали бути в постійному русі, шукати простір та звільняти зони, в які мали забігати інші партнери. Коли вище почав грати Конопля, коли замість Педріньйо (9 вдалих дій за 45 хвилин матчу) на полі зʼявився Очеретько, це почало краще працювати.Окрім того, авжеж, покращення сталися через те, що ЛНЗ почав грати в другому таймі зовсім по-іншому. Черкасці безумовно здивували суперника своєю агресивною грою, як сказав сам Пономарьов, з позиції сили, в першому таймі. Мова йшла не стільки про пресинг, а про контрпресинг, велику кількість гравців у зонах боротьби за другий мʼяч на половині суперника. Завдяки цьому та грі на стандартах господарі створювали шалений тиск на футболістів Шахтаря, що призвело до двох забитих голів.Після перерви господарі почали діяти зовсім по-іншому, закрившись у своєму традиційному низькому блоці.Чи могло бути по-іншому? Пономарьов теж трохи дав відповідь на це питання, коли сказав, що у Шахтаря дуже якісні гравці на лаві запасних. Тобто, головний тренер очевидячки не вірив, що його стартовий склад зможе зіграти на тому ж рівні інтенсивності та не вірив, що є гравці, перш за все, в середині поля та на фланги, хто може вийти на заміну.Ще один момент із першого тайму, який міг змусити Пономарьова відмовитися від такого проактивного футболу стосується якраз другого пункту плану Шахтаря на цей матч, який саме через цю гру ЛНЗ став основним фактором: довгі передачі на Траоре.Шахтар точно хотів грати коротко та в позиційний футбол, але брав до уваги те, що варто швидко грати вперед, створюючи ситуації один в один, де у Аллісона, Еґіналду та Траоре є перевага над своїми суперниками. Це не ситуації 1 в 3/4, що виникали після перерви.Грубо кажучи, висновок такий: саме через бажання ЛНЗ в першому таймі був відкритий футбол та все закінчилося 2:2, саме через бажання ЛНЗ позиційний футбол проти автобуса в другому таймі та все закінчилося 0:0.І хоча після цього матчу багато знову говорять про ЛНЗ, їхній технічний директор Каюк взагалі оголосив команду учасником боротьби за титул (але тоді ж треба було перемагати в цьому матчі), все ж варто відзначати і Шахтар. Якби Педріньйо та Аллісон не зіграли настільки невдало, якби Бондаренко хоч раз пробив по воротах як слід, тоді ми б говорили про контроль гри з боку Шахтаря.На скрінах порівняння дій команд в першому таймі загалом та особисто дій гравця ЛНЗ Олександра Драмбаєва.

Ігор Костюк тричі на прес-конференції сказав, що Динамо провело якісний матч проти Металіста-1925. Це одночасно і правда, і не зовсім правда.Його слова не дуже сприйняли одразу після закінчення поєдинку, тому що завжди запамʼятовується останнє та емоційний фон зазвичай дуже впливає на це сприйняття. Якраз остання третина гри дає привід говорити, що вищезгадані слова Костюка не зовсім правда. І це не був якийсь незначний період, а цілі 30 хвилин після моменту Михайленка, за які Динамо не створило жодного моменту, пропустило та знову не створило жодного моменту.Загалом матч проти Металіста-1925 за своїм сценарієм нагадував осінні поєдинки команди Олександра Шовковського, коли план А є, він непогано працює, але забити не вдається, після чого потрібно робити якісь зміни, шукати інші варіанти, а цей пошук призводить тільки до погіршення ситуації.Якщо говорити про перші 60 хвилин, то виходило багато чого. Будь-який тренер, якщо не скаже цього привселюдно, то може сказати в роздягальні, або ж принаймні подумає: треба просто реалізовувати моменти.Хоча Динамо й програло Металісту-1925 з тим рахунком, що й Карпатам, але це був зовсім інший поєдинок. У тренерському штабі киян зробили висновок стосовно декількох ключових аспектів гри: підготовка до суперника (а Металіст-1925 значно більш зрозумілий, ніж оновлені Карпати), певні зміни в структурі своєї гри (а це було важливим в матчі проти настільки структурованого суперника), пошук балансу (а Костюк дуже пишається тим, що команда добре грає в захисті, чого не було з Карпатами та було з Металістом-1925) та значно ефективніше використання найкращих якостей тих футболістів, які зараз є в команді, а не просто намагання грати в свій футбол тими, хто в нього грати не може.4. Якщо Ярмоленко й досі залишається найкращим гравцем у складі Динамо, то потрібно створювати зручні умови для нього. Коли поруч з ним в трикутнику грають Коробов та Піхальонок, а на протилежному фланзі заряджені на кроси Вівчаренко та Редушко, то в цьому мало сенсу. Сам Ярмоленко вже не надто мобільний та швидкісний гравець, а тому Тимчик, Михайленко, Волошин, який добре грає поміж лініями, Шапаренко можуть бути його бігунками. Як і в матчі проти Карпат, Ярмоленко знову був найкращим та фактично єдиним, хто стабільно міг забезпечити останній пас. Шапаренко, Волошин, Герреро нагоди не реалізували. Після заміни Ярмоленка Динамо грало жахливо.3. Після того як матч проти Карпат показав, що з трикутником Ярмоленко - Піхальонок - Коробов неможливо грати в омріяний Костюком пресинг, відсутність Піхальонка за наявності Ярмоленка - це обовʼязковий фактор. За такого варіанту, коли Шапаренко був замість Піхальонка нагорі командної роботи, а Михайленко страхував - це працювало зовсім по-іншому. Зрештою, саме помилки Металіста-1925 під час пресинг-дій Динамо стали рушійною силою перших гольових моментів.1-2. Після матчу проти Карпат Костюк говорив, що довелося багато грати флангами, тому що суперник закрив центр. Авжеж, Динамо скористалося проблемами суперника в цій зоні, але також знаходило можливості атакувати через центр завдяки зміщенню Волошина та позиції Шапаренка. Це якраз одночасно і зміни в своїй структурі, і підготовка до суперника. Wyscout взагалі інтерпретує позицію Шапаренка в цьому матчі як нападник, а формацію команди 4-4-2, Волошин за середньою позицією розташовується на одній лінії з Бражком, якщо говорити про вертикальну вісь. І Шапаренко, і Волошин постійно знаходили простір поміж лінією захисту та опорною зоною, яка була ослаблена відсутністю Калюжного. Павлюк не зумів замінити капітана харківʼян, у перші 25 хвилин гарною підмогою для Динамо став Баптістелла, після заміни якого нарешті почалася гра 11 на 11. Також Динамо впоралося з основними загрозами під час захисту, хоча у Металіста-1925 дуже мало можливостей загалом, але Рашицю ліворуч та Крупського праворуч вдалося нейтралізувати.Тобто, дійсно вийшло багато чого, але не перемогти.Підписатися на Telegram УПЛ.ТБ

Поразка Динамо проти Карпат знову дала привід говорити про один важливий момент.Ця команда все ще не зовсім розуміє, як потрібно грати в футбол Ігоря Костюка. Можливо, навіть справедливо буде використати фразу про те, що команді просто бракує потрібних футболістів для футболу Ігоря Костюка.Загальні принципи гри теперішнього Динамо можна сформулювати наступним чином:1. Гра на мʼячі: швидкі переходи вперед, довгі передачі, діагоналі, залучення флангів.2. Гра на мʼячі проти низького блоку: створення передумов для кросів.3. Гра проти мʼяча: високий агресивний пресинг, гра один в один позаду.А тепер розберемо.1. Пономаренко забивав в кожному матчі, але для такого футболу потрібен більш швидкий, динамічний та працьовитий нападник, на якого можна було б зробити довгу передачу та чекати, що він сам з усім впорається. Пономаренко не той, хто може створити гол, отримавши мʼяч за 40 метрів від воріт суперника.На початку своєї роботи ще восени Костюк говорив, що Редушко в складі постійно ще й тому, що він найкраще розуміє, що потрібно робити на полі. Це стосується різних фаз гри, особливо в останній третині (про що буде згодом), але й цих моментів також. На протилежному фланзі є Ярмоленко, який вже давно не в тому віці та не в тому рівні зірковості, щоб отримувати завдання просто бігти в боротьбу, чіплятися за мʼячі та створювати тиск. Інші вінгери Волошин та Кабаєв теж зіпсовані позиційним футболом Шовковського.І головне - ці переходи мають створювати захисники та півзахисники своїми передачами. У захисті гравців з якісним довгим пасом обмаль. В півзахисті є Шапаренко та Піхальонок. Микола все ще не може сприйняти усі перетворення: довгі передачі, кроси, швидка гра вперед після отримання мʼяча, заповнення штрафного майданчика - це ті речі, які протилежні його звичці та, певне, бажанням. Олександр на початку нібито більше відповідав цьому профайлу, але теж його ефективність загалом не надто висока, враховуючи всі фактори в усіх фазах гри.Тому загалом найкращим гравцем Динамо в цей період сезону є Бражко, котрий як і за фізичним станом, так і за своїми характеристиками відповідає тому футболу, в який грає команда. Він знову багато бігає та мало дивиться назад, що не так важливо, він знову має право бити по воротах (після голу з пенальті у ворота Епіцентра Бражко завдав 13 ударів та жодного разу не влучив в площину) та робить прості довгі передачі (7.5 замість приблизно 5 довгих передач в середньому за 90 хвилин на початку року та 18 замість в середньому 15 передач вперед; 15% замість 10% з усіх у Бражка тепер довгі передачі, 40% замість 25% - передачі вперед).Якщо сильно спрощувати, то гра Динамо має виглядати таким чином:- розіграли мʼяч та швидко перевели вперед.- вдалося провести одразу атаку та закінчити ударом;- забрати підбирання та ще раз швидко закінчити атаку ударом;- за допомогою контрпресингу змусити суперника поспішно вибити мʼяч та поборотися в центральній зоні, завдяки чому буде створена умова для позиційної атаки.Ми вже звернули увагу на перший та другий пункт, з яким є проблеми. Третій пункт також не завжди працює, тому що й в цьому моменті команді загалом і в матчі з Карпатами зокрема не вистачало футболістів з певним профайлом. Яка ймовірність того, що коли Коробов чи Біловар буде виконувати довгий пас на Ярмоленка, а на підбиранні буде Піхальонок, що мʼяч опиниться в Динамо? На іншому фланзі ситуація трохи краща, бо Редушко за боротьбу чіпляється, а Шапаренко фізично встигає в зони підбирання, але все ж яка ймовірність, що коли Шапаренко зіграє на підбиранні, що він швидко зіграє вперед?Мабуть, цей план працював би ефективніше, якби замість Шапаренка та Піхальонка грали Яцик та Михайленко.Продовження в наступному дописі на тематичному каналі.

Сергій Ребров не провалив роботу в збірній України. Він не впорався.Це трохи інше все ж, але все одно залишається неприємним. Та, головне, призвело до того, що збірна України не потрапила на Кубок світу.Хоча, якщо хтось скаже провалив, то я особисто сперечатися не буду.Бо сам факт результату не має значення, адже нічого нового не сталося. А ось побудувати команду відверто не вдалося. І не видається таким, що вдасться в майбутньому.Дуже погана фраза, зважаючи на те, що можна зробити висновок, немов у Реброва є майбутнє на чолі збірної України. Мабуть, настав час змін.Тож хочеться декілька слів сказати, припускаючи те, що Ребров залишить збірну України в спокої. Мабуть, мало кому хочеться припускати, що він залишиться.Неодноразово говорив в останніх випусках Єврофутбола та повторю знов: наразі немає передумов говорити про те, шо футбол в Україні піде в іншому напрямку. Позиційний футбол - це те, на основі чого базувався розвиток українського футбол в останні 20 років. Грати по-іншому можна, але для цього треба омолодити Яремчука, викликати Сватка не тільки для перебування в команді та замінити судакових на крушинських.Проблема збірної України не в тому, що її футболісти не здібні грати в позиційний футбол, а в тому, що це не використовувалося. Себто, я зараз не бачу якогось варіанту, що від цього будуть відмовлятися на національному рівні.Як і не бачу варіантів із запрошенням головного тренера з-за кордону. Тому що в контексті збірної, а ще й збірної в теперішніх умовах України важко працювати та неможливо вгадати, що з цього вийде. Власне, приклад Реброва показовий в цьому плані. На початку він видався чудовим варіантом, але не зумів стягнути цієї роботи.Виходячи з цього, у мене є тільки півтора варіанти. Руслан Ротань - це очевидно. Але, зрозуміло, що це малоймовірно, здається.Другий варіант не те, щоб мені подобається, але він досить логічний, якщо продовжувати підтримку того стилю, який намагалися вибудувати в збірній в останнє десятиріччя - Олександр Шовковський. Він пропагував в Динамо позиційний футбол, працював в системі збірної та зараз вільний. Шовковський не з тих, хто створить прекрасну атмосферу в команді, але пригадати всіх тренерів збірної України, то хто з них був душа компанії та перебував у гарних стосунках з футболістами? Але Шовковському треба штаб та Мальдера в цьому штабі, очевидно.Навіщо тоді Шовковський, якщо є Мальдера? Бо хтось має приймати рішення, а італієць завжди був помічником.Якщо не Ротань і не Шовковський, то хто? До речі, тренерів цього стилю також непогано було б виростити.

Унаї Мельгоса повертається на перше місце в списку кандидатів на заміну Сергію Реброву!Хоча це ще треба чекати вечірнього матчу проти Албанії, можливо, там буде таке, що й заміна ніяка не потрібна.А якщо серйозно, то молодіжна збірна перемогла Угорщину після того, як декілька днів тому не змогла обіграти Литву. Перемогла завдяки тому, що в цьому матчі була більш простою та більш зосередженою на тому, щоб перемогти, а не просто показати правильний футбол.Саме тому на позиції нападника вийшов не Степанов, а Пищур, який наразі є більш системним гравцем, маючи при цьому більш очевидні функції для досягнення цілей - забитих голів. Навіси на Пищура були дієвим способом, щоб закінчувати гарно розіграні атаки ударами та голами. Степанов не настільки вмілий в боротьбі в повітрі.Інше спрощення відбулося після повернення на правий фланг Крупського, хоча Гусєв дуже непогано зіграв на позиції правого захисника проти Литви.Третім фактором мали стати індивідуальні якості вінгерів, але тут спрацював тільки один фланг. Редушко без підтримки свого особистого тренера не відчував великої впевненості в собі та не робив тих речей, що в Динамо на початку року. У той же час Синчук ще раз продемонстрував свій потенціал гравця топ-рівня в рамках українського футболу.Краще без оцих, що його дует з Крупським допоміг би й проти Швеції, бо це так не працює, але десь в майбутньому уявити таку співпрацю легко.Для мене ці двоє, а також ще більш юні Редушко й Степанов - це однозначні претенденти на те, щоб вирости в гравців рівня національної команди.Тобто, вони точно не ті, хто здивував, насправді. А ось хто став відкриттям двох матчів, то це Кревсун. Він нарешті розвивається у фізичному плані, чого йому не вистачало раніше, але можна було цілком очікувати на те, що він з тих, хто пізніше фізично розвивається. Явно допоміг повний сезон в другій команді Борусії, де він грав здебільшого проти здорових мужиків в регіональ-лізі. Те, що він грає на позиції правого захисника там, змусило працювати над агресією в захисті та покращенню гри один в один. За інтенсивністю йому може бути складно зробити перехід на високий рівень, але він це готовий компенсувати ось такими моментами як момент з другим голом.Цікаво, де опиниться Кревсун далі, адже його контракт в Дортмунді закінчується. Треба дивитися у бік Данії, Нідерландів, Бельгії.

Георгій Судаков викликає занепокоєння.І не тому, що в його телеграм-каналі останнім часом багато цитат із Біблії.Турбує те, що прямо зараз Судаков опинився в ситуації, коли йому потрібно робити важливий вибір стосовно карʼєри та того, яким чином вона буде розвиватися.Коли Жозе Моурінью сказав, що на позиції центрального атакувального півзахисника потрібно бути більш летальним в останній третині, забивати голи та робити результативні передачі, то в цьому немає нічого нового. Ледь не після кожного матчу збірної в Єврофутболі останні два роки говорив, що хочеться бачити більшого від Судакова в останній третині. Хочеться бачити, щоб Судаков знаходив передачі на нього поміж лініями, а не приходив до опорних півзахисників чи широко розташовувався на лівому фланзі.Моурінью давав свій улюблений приклад Френка Лампарда, але для Судакова більше підійде Бруну Фернандеш. Ось таким має бути центральний атакувальний півзахисник. Він має робити не перший пас, а останній.Що стосується вибору. Судаков гравець з певними характеристиками та чітким профайлом. У сучасному футболі найвищого рівня, де інтенсивність має визначальне значення, він все ще може знайти команду, де його якості будуть затребуваними. В Італії, наприклад. Але це легкий, а тому, зазвичай, хибний шлях. Зрештою, він може розвивати свої базові навички та стати сильним футболістом в своєму профайлі. Чи дочекатися змін. Чи знайти когось, хто побачить в ньому Пірло та переведе на позицію глибинного плеймейкера.Більш складний шлях той, яким Судаков досі не хотів йти. Можна пригадати, кого називали головним заколотником в Шахтарі в короткий період Патріка ван Леувена, який хотів, аби всі бігали та привчав до інтенсивності. Аби бути актуальним завжди, аби бути потрібним більшій кількості клубів, потрібно покращувати те, в чому ти слабший та вчитися робити речі, які тобі не подобаються.Прямо в ці дні, нехай тижні закінчився перспективний футболіст Георгій Судаков, він досягнув всього, що міг досягти завдяки своєму таланту. Наступний крок можна зробити тільки завдяки марудній роботі.

Склад збірної України на матч проти Швеції не був цікавим.Бондар логічніший за Сваток, Зубков - за Гуцуляка. Усі інші позиції начебто були зрозумілими.Тому набагато цікавіше говорити про склад Швеції.Ґрем Поттер таки не зрадив собі та після певного знайомства восени вирішив використовувати 3-4-3. Авжеж, тут не буде якихось інновацій часів Естерсуна чи Брайтона, але вельми цікаво.Перш за все, варто звернути увагу на фланги, звідки буде йти головна загроза попри наявність Йокереса на полі. Цікаво, яким чином будуть намагатися зупинити не стільки вінгерів Еланґу та Нюгрена, скільки вінгбеків Юханссона та Гудмунссона. Обидва дуже атакувального плану футболісти, за якими потрібно уважно слідкувати.В цій формації суперника дуже важливо вдало працювати на флангах в захисті та намагатися створити використати перевагу в центрі.Це буде той день, де потрібно чекати та вимагати більшого від Судакова.Склад Швеції: Нордфельдт - Лагербільке, Гін, Ліндельоф - Юханссон, Аярі, Карлстрьом, Гудмунссон - Нюгрен, Йокерес, Еланґа.

2.5 гравці перемогли в дербі Мадрида, Пеп переграв Артету, початок боротьби за скудетто в Італії?Підбиваємо підсумки вихідних в #Єврофутболі. Фінал Кубка Англійської Ліги, Мадридське дербі, майбутній тренер Атлетика БІльабао, тектонічні зміни в керівництві Борусії Дортмунд, Інтер продовжує втрачати очки і дуже багато чого іншого у свіжому подкасті.***📺ДИВИТИСЯ НА YOUTUBE💸ДИВИТИСЯ НА PATREON 🎧Слухати на Pocket Casts🎧Слухати на Spotify 🎧Слухати на Apple Podcasts***Сьогодні в подкасті:[00:00:00] - Ла Ліга. Мадридське дербі та Вінісіус. Арбелоа продовжує збирати скальпи, Жоан Гарсія герой Барселони, Більбао виграє у Бетіса[00:25:30] - Севілья - Валенсія, і боротба за виживання[00:30:55] - Чемпіонська гонка в Серії А знову жива![00:49:00] - Бундесліга, інтриги мало, чистка в Борусії Дортмунд.[01:00:30] - Кубок Ліги. Манчестер Сіті все одно гірше команда, ніж Арсенал, але знаходить спосіб вигравати матчі. Евертон несеться в єврокубки***Доєднуйтеся до нашого клубу – підтримайте подкаст та отримуйте ексклюзивні випуски.Наш ЮтубНаш патреон💌 @eurofootballpodcast