Юля я приняв рішеніє. Я ухожу. Ненадо сльоз. Мене не астанавіть. Я прідупріждав. Мойо тірпєніє закончілось. Я знаю що мене жде луччя жизнь. А ти білобрисий кабан не ржи і пастав шомпанскє назад в холодільнік. Схавай канфеті падло. Не доставай салюти. Ну ти і скатіна Бєлка. Ти шо вже маї чемадани склала? З 5 мінут? Ти ж за 5 мінут даже в кроваті не перевертаєшся. От же мєрзость. Куда ти дзвониш? Яке здається койкомєсто в хостєлі на втором етаже? Ну ти бобер альбінос. Боже при живому котіку таке виробляти. Юля ти бачіш оце? Хрен тобі Бєлка а не мій уход. Недаждеся. Всьо Юля успакойся. І дітей успакой. Я астаюсь. Я не дам цій скатіні наслождатся жизнью без мене. Возьми принеси ше бакал. Вип'єм за моє возврощеніє. Паріж мені того сиру з плєсєнью. Нє Бєлка не того що ти з мусаркі принесла. Це другоє. У смислі нічим не отлічаєця і ваняє одінаково. Ти село неатесане. Госпаді. Як же нелєгко мені приходиться. Як нелєгко. Но я красів, я умьон, я сільон я сногшибатільон. Дон периньйон. Каньйон. Лімон. Ну кароче. Ви поняли.