Здраствуйте студія, здраствуйте відущій, мене звати Снєжана Бєлка- Сю і я пришла сюда розказказать вам пра сваю сім'ю, а канкрєтшіше про мать. Прийомну. Що Юль? Що ненада? А в цей чорний пакет з АТБ мене нада засовувать? Нада? Ну і позоритись нада до конця. Вобщім така історія. Я жила на уліце. Жизнь да була сложна во многом но щасліва. Встрєчі, муткі разборкі перестрелкі, 15 суток, льогкі дєньгі. Плотно сиділа на сахарі канешно. Але хто без гріха. Ну і начала до мене захачувать одна бєлобриса. Почала мене разводити своїми сказками і трубачьками. Тіпа глянь які ми пахожі. Я тебе патіряла колись. Ти моя третя дочь. Ну я сночала не вірила. Думала може алкашка яка і її бєлка так держе. Але по німножку по німножку втерлась в довєрія і я сама не поняла , як очутилася на хаті. Нє на хаті всьо є . 2 стула, кровать, духовка. Що ше нада вроді. Но начялись мінуса. Во первих там живе сірий ужасний махнатий хвостатий домовой. Я просто упісююсь од страха як воно ходе по хаті. Ну я всяке відала у жизні. Но ходячого воротніка од шуби не бачила. Потом почалось насіліє. Вони зочєм то всі мились і якогось милого рішили що я тоже должна. А я нічого їм не далжна! Нічого я вам не далжна! Їсти їду невазможно. Не протухше, не з мусаркі, не украдене в катов. Кати нам не кєнти - напомінаю. Просто атстайняк. Ну і не знаю как ми дакатились, але як начялась моя любіма пагода оця кали можна міняти цвєт шерсті з бландінкі на пріятний глубокій сіро карічневий ця мать... тяжело вигаварівать... придумала оце позорисько. Студія я вас спрашую хіба так можна паступать з дочерью? Куда служби опєки дивляться? Де мер Василькова? Почему це питання не винесене на сесію? Сильно много вапросов. Сильно мало отвєтов.