секонд хенд мрій. сидіти в холодних аудиторіях прокурених запахом важкої долі студентів факультету фєшн дизайну. мистецтво кравців. мрія мого життя в оплаті сотні баксів за нудні лекції та проколоті пальці швейною машинкою, стрічка сантиметру овиває шию на кшталт чокеру, різноманіття ґудзиків палітри кольору жіночої чорної білизни, гострих контурів шовку і ніжних околиць перлів, мрія яка ніколи так і не здійсниться. моя роль була по ту іншу сторону камери в обріях яскравого спалаху, моя роль була манекеном а не митцем. я була полотном коли руки повʼязувала позаду червона нитка долі — моделі. мій сценарій був бути гарним личиком, подорожуючи світом я ковтала життя як в найстрашнішу спрагу, прагнучи побачити і осягнути весь аспект пристрасті. живучи життя мрії я мріяла зовсім про інше. я хотіла бути звичайним cool shit студентом університету мистецтв, хотіла осягнути буденність кропіткої праці шляху до професії яка палала з дитинства.я жадала знати як це йти на пари в аутфіті з секонду зробленого власними руками, як це сидіти на парах з голкою в руках, я хотіла знати чи зможу я жити життя звичайних людей, коли бачила весь світ під собою.