я все більш ненавиділа що я бачу в дзеркалі, індустрія обкладинок фєшн журналів обвивала мене срібними кайданами, затягувала петлю на моїй шиї. я ненавиділа свої не ідеальні бедра, свою талію яка була більше соломинки, я ненавиділа своє вигорівше руде волосся з порубаним каскадом, фейковий вівієн вествуд гойдався в повній крові ванній, лезо все гостріше входило в шкіру, оминаю судини, щоб не дохнути але заставити себе відчути біль пронизуючий зсередини. я ненавиділа моменти коли мої довгі кінцівки не підгинались в атлетичному русі вигинів, як вся моя вивчена роками і виважена харизма помирала при одному стакані алкоголю, як всі мої дивні звички звивались в середині тіла пекельним шляхом ненависті до себе. голосна весела музика клубів на сотих поверхах розʼїдала барабані перетинки, підборіння падало на коліна в зачиненій кабінці туалету, до поки я не розріжу себе на шматки, до поки алкоголь не промиє мені мізки наскрізь. я ненавиділа бути слабкою та маленькою, ненавиділа бути не харизматичною і не ідеальною, і ще більш хотіла вилетіти з руфтому коли це хтось помічав в блиску в очах, блиску який не сходив все моє блядське життя. я ненавиджу себе за свою слабкість, та як би не намагалась ніяк не могла бути тою безтурботною дівчинкою яку всі так хотіли в мені бачити. я все більш оминала тем чому мене ніколи не обирали, чому всі завжди мене покидають і чому ж я так хочу своєї крові на підлозі. я не знаю.