вишневі сузірʼя в дихальних шляхах. ~ 雪乃、どこにいるの？чай зі спеціями і молоком такого ж теплого кольору софітів місяця на твоїх вилицях. срібне сяйво шовку хвиль під Окінавою, манівцем оминаю твоє запитання в райдужках кольору самого оніксу, торкаючись лишень самим подихом цвіту травневих вишень, цілуючи повітря з твоїх легень, смакуючи присмаком квітів і крові.[ ханахакі ]шурхіт фіранок лоскоче шию на дотик ніжніше за муслінове юката, я даю обіцянку залишитись на кожному сантиметрі його тіла, багровим присмаком тиші в закутках чумацького шляху, бурштинового кольору синців на бедрах від твердого татамі, хитким відлунням спогаду, в липких обіймах прощання, я обіцяю залишиться під шкірою, з егоїстичним шляхом зникаючої молнії в штормову ніч. ловити молнію голими руками, крайній обрій самогубства і шляхетної дурості, стукіт солодкого страху під ребрами ховається за чорними очима небезпечно привабливого красеня, пристрасть котрого давила йому на бронхи ніжними пелюстками сакури.愚かさя оточую себе брамами, потаємними стратегіями шаху і мату збираючи з твоєї шкіри кришталеві фіаніти, допоки твої руки не виводять з ладу всі мої стратегічні цілі, бази даних та карти памʼяті і коли я почину на твоїх колінах під тихий легіт морських таємниць,важкої соломи татамі і твого гарячого тіла майже ефемерного в просторі, ти скажеш мені щось на японській, що я ніколи не зрозумію на певно, щось настільки важке в повітрі і тепле в закінченнях пальців, моторошне своєю ніжністю.десь поміж моїх примарних сновидінь, запаху вишневого цвіту. 行かないで - ikanaide Jun san