Березовий сік

Дуже коротко про три українські альбоми останніх місяців розповім. Не факт, що вам сподобається те, що я про них думаю…Дебютник київської фьюжн банди Bah-Bah Genesis під назвою L’eau Nouvelle був би дійсно непоганим, якщо б не мав вокалу і лірики. Композиції Bah-Bah Genesis написали не сильно складні, але доволі липучі на слух. Все доволі рухливе, приємне, літне. Але голос тупо не дотягує до цього рівня. Десь першу половину альбому вокалістка старається йти в ногу з акомпанементом, а на другій вже тупо вибивається і починає максимально дратувати текстами і акцентом, який звучить, ніби кожен раз слухача бʼють в потилицю.Bah-Bah Genesis — 1715Село Близнюків останній раз слухав альбомом у 2023 році, тобто пару повноформатників пропустив. Не знаю, що було на них, який вектор розвитку, але Пляж мені в цілому сподобався. Найбільше — за рахунок еклектики. Медчестер, постпанк, тріпхоп, дрімпоп, навіть вдала пародія на Boards Of Canada є. Присутній ще і ембіент, але це найгірша частина релізу — 12 хвилин абстрактної тривоги. На щастя, цим шматком альбом закривають, тож можна сміливо пропускати його.Cело Близнюків — ДопомогаІз Покруч ситуація склалася приблизно така сама, що і з Bah-Bah Genesis. Музично ПКРЧ Голосними мені нормальний. Проте тексти і вокал — не моє абсолютно. Хоча ні, з голосом я ще можу змиритися. От лірика мене прям з себе виводить. Структура пісень не сама проста тут. І це не погано, навіть цікаво, круто що у нас таке роблять. Але білі вірші — це мука. ПКРЧ Голосними вимагає в два рази більше концентрації уваги — що музично, що сенсово. Треба слідкувати за крутими поворотами і різкими змінами, а я на такий підписатися не готовий зараз.Покруч — Велкам

Про три нові альбоми коротко розповім.Шафл Spotify підкинув мені дебютник канадської банди Bye Parula — Something Out Of Nothing. Однієї пісні, Kissburn, цілком достатньо, щоб виправдати витрачений час на прослуховування. Tame Impala музично + The Temper Trap вокально. Я коли послухав, то подумав, що хлопці з Австралії, бо так схоже на тутешній саунд. Втім, лише цей трек вартий уваги на платівці. Решта — хоч і мелодійний, але до противного жалісний фольк-поп, від якого хочеться скрутити собі вʼязи. Залишається здогадуватися, як ідея цієї психоделічної гармати взагалі прийшла їм в голову.Bye Parula — KissburnЩе один дебютник, а саме британського гурту Overpass, точно зайде запеклим фанатам бритпопу, оскільки ця музика повністю сконструйована на тропах жанру. Вокал, як у Inhaler, мелодії, як у Coldplay, емоції, як у Suede, перегрузи, як у Oasis. Я чемно 30 з копійками хвилин прослухав і забув.Overpass — Is This Real?Новий альбом Лори Міш, сестри Тома Міша...Не знаю, як це назвати. Красивий? Я от слухаю Lithic і він не викликає в мене жодної емоції. Все таке повітряне і неземне, а голос Лори оксамитом додає хоча б якоїсь ваги цьому матеріалу. Якщо б і його не було, то певно можна заснути. Мені подобається, що вона себе шукає, проводить композиторські експерименти, але оцей вайб на кшталт «закрийте очі та уявіть себе водою» — не моя історія взагалі.Laura Misch — Scrolls

Провів вихідні із альбомом Вінса Стейплза і хочу сказати, що Cry Baby — річ хороша. Субʼєктивно відчувається, що Вінс без особливих зусиль вириває перемогу на полі, де грають Дженезіс Овусу та Yves Tumor. Якщо ці двоє енергійні, але час від часу завалюються в химерне мистецтво, то Стейплз в лобову валить простенький, але дуже кетчі рок. Можливо, час від часу Cry Baby здаватиметься занадто простим — це не супер мудрьона в контексті мелодій музика, але вона качає, пульсує, змушує відбивати ритм. Але і підвивертів тут, власне, не треба, оскільки ця музика — лише сосуд, який Стейплз наповнює по вінця спостереженнями за сучасністю і декламує їх прямо, без намагань загорнути у метафори, які зрозумілі одному лише автору. Як, наприклад, один британський гурт в одній нордичній країні. Це, до речі, той рідкісний момент, коли людина постаралася і зробила роботу збалансованою. Де музика не переважає сенсові навантаження і навпаки. Виходить такий собі контраст — слухати весело-прикольно, а розуміти страшно і больно. Втім, зупинитися неможливо і хочеться заходити ще на одне-два кола.https://www.youtube.com/watch?v=97S5ETaoOx4

Коротко про три альбоми, які вийшли сьогодні.Secret soundtrack to Backrooms was revealed…Зізнаюся, що це було моє перше предметне прослуховування Boards Of Canada в житті. І його можна назвати вдалим, як ви можете зрозуміти зі вступу. Inferno своїми композиціями — зацикленими, натягнутими від напруги — ніби заманює слухача в тривожний зашморг. Тутешня музика нагадує мелодії, які грають, коли висиш на лінії в очікування зʼєднання з оператором. Вони завжди кріпові, а через свою паскудну якість здається, що вони грають з пекла. Кожен раз, коли таке чую, то думаю про кошмар — посеред ночі я прокидаюся від цих звуків, але не можу знайти їхнього джерела, поки вони стають все гучнішими.Те, що цього тижня вийшли новий альбом Boards Of Canada та жахастик Backrooms можна вважати збігом, який придумали на небесах. Обидва мають атмосферу незатишну, але таку, що засмоктує і їй складно чинити опір. Обидва створюють відчуття нескінченності. Обидва викликають дрижаки в певних моментах. Bласне, кіно — це моральне інферно, а Boards Of Canada — його unexpected score. Ну, і вплив Severence у треку нижче теж можна почути.Boards Of Canada — The Word Becomes FleshЩодо Пола МакКартні, то я навіть не знаю, що і написати. Людину, яка придумала і надихнула всю сучасну музику, що ми маємо, складно критикувати. Це дійсно той випадок, коли вона може записувати все, що захоче, а їй за це нічого не буде. Ось і Сер вирішив дати, як каже інтро треку одного українського гурту, «старого-доброго року». Це так прикольно, як попередній McCartney III, але й не зовсім катастрофічно. Скоріше, що ностальгічно. Мені таке від музики зараз не треба, але більшості піде за милу душу. Втім, чудово бачити МакКартні в хорошій формі. На високих нотах майже 84 роки даються взнаки, але решта — тепла і приємна, хоч нічого нового тут ви і не почуєте.Paul McCartney — Home To Us Ну, і про Iceage останніми. Для мене це гурт-парадокс. Вони ніби і є finest european rock export, але новий альбом For Love Of Grace & The Hereafter підтвердив мою думку — так, вони могли б бути чимось більшим, якщо б трошки довше сиділи над своїми піснями. У пацанів все топово з вступами і приспівами. Але куплети та бріджі — нескладний жах, прослуховування якого дратує. Поки доберешся до найсмачніших частин «пісні», то вже нічого і слухати не захочеться.Iceage — Tender Blades

Про три нові альбоми коротко.Перший за шість років сольник Еда ОʼБраєна, гітариста Radiohead, попри доволі кріповий артворк, вийшов не таким вже і страшним. Я чудово памʼятаю його дебютник Earth, який прекрасно заземлив мене в часи ковіду. Повертаючись до нього зараз, хочеться з нього повільні перебивочні номери повикидати, хоча тоді вони мені подобалися. А от Blue Morpho вийшов цікавішим. Тут значно менше перебивок і більше масштабу в композиціях, які віддають флером Бразилії. Іноді хід думок в контексті музики схожий на Earth, але без намагання в глибоку комплексність. Тут все доволі зрозуміло, дуже красиво, хоч іноді і нуднувато. Але за аутро на 4.5 хвилини у фінальному треку готовий це пробачити.Ed O’Brien — ObrigadoКласний альбомчик вийшов у Дуа Салех. Of Earth & Wires має цікаву музику, топовий продакшен і кілька чудових появ Бон Івера. Настільки чудових, що краще за останні два альбоми. Це такий собі хрусткий неосоул, який не чіпляється за якусь одну мелодійну ідею і веде її до кінця, а досліджує коротенько кожну з 11 на релізі. Це плюс, оскільки Дуа знають, як робити чіпкі пісні. Але і мінус водночас, бо хочеться більш притомної тривалості, а не ледве-ледве двох хвилин.Dua Saleh — Keep AwayА от Кевін Морбі cильно розчаруав. Чим він мені подобався, так це тим, що міг на одному альбомі поєднати як і сильні, бадьорі пісні, так і баладні. А цей вийшов повністю ліричним і навіть продакшен Аарона Десснер йому не допомагає. Монструозні за тривалістю, одноманітні пісні про малу батьківщину Морбі. Це можна вважати магнум опусом у зізнанні в любові до рідного краю. І чимось цікавим, якби це було вперше, але ні. Плюс відверто втомило, коли майже з кожного артиста Десснер робить кальку The National.Kevin Morby — Badlands

У цей сонячний день розповім вам про три нових іноземні альбоми, бо щось пару тижнів цього не робив.Мені подобається напрям, в якому рухається зараз Little Simz. Але ще більше подобається напрям, у якому вона рухається між альбомами — робить абсолютно несерйозне, але комерційне, веселе і качове музло. Іпішка Sugar Girl як раз підходить під цей опис. Ніби чорнова і недбала, але під цею копицею нойзових ефектів ховається хижість, колючість і бажання вкусити. Cімбі запросто могла б рвати жанрових конкурентів, якби хотіла, але ми всі знаємо, чому вона надає перевагу. Little Simz — That’s a No NoЯкщо продовжувати про шум, то варто згадати і про новий альбом Lip Critic — Theft World. Це ультимативний звуковий розйоб. Але у цьому випадку не знаю, чи можна це вважати за комплімент. Зараз здам трошки назад. Два роки тому дізнався про цей гурт, пробував слухати реліз Hex Dealer — і щось взагалі не витримав цього тиску. Цього разу Lip Critic трошки поспокійніше, що дає можливість пролізти через ці звукові хащі, ніби складені з робіт Clark та Oneothrix Point Never, і скласти про них якесь враження. А враження таке, що я на діджитал заводі, який ось-ось розиплеться на біти. Що мене найбільш дивує тут, то це вокал. Це варвево мелодекламує нудотний, високий голос з інтонаціями, як у Yard Act чи Dry Cleaning. І це створює в якомусь сенсі комічний ефект. Місцями слухати цікаво, але загалом не обовʼязково.Lip Critic — TalonІ на останок найлегше, про що можна розповісти сьогодні — перший за бог знає скільки років альбом Marmozets. Найлегше, тому що і розповідати нема чого. Дуже радий, що гурт зібрався і вийшов з анабіозу, але з анабіозу не вийшов їхній саунд. В 2026 таке випускати якось дивно. Co.War.Dice. не поганий, а просто ніякий. Нового не пропонує, дещиця експерименту, яка тут є, не дуже і тупо ламає динаміку релізу, яка і без того ледь тримається серед цих повільних «тягни» та швидких «штовхай». Єдине, що дійсно сподобалося — несвідомий омаж на Late Of The Pier в треку нижче.Marmozets — Cut Back

На честь Дня вишиванки — про три нові українські альбоми коротко.Тільки лінивий не порівняв новий альбом Hliborob із Morphine. Ці думки небезпідставні. Багато чого в Начувайся чутно від звуку культового гурту Марка Сендмена. З іншого боку, Hliborob більш мʼязисті, нахмурені та ударні, але й приставучі мелодії мають. Вони прості, але сильно клеються до вух. Єдиний нюанс, що тут є — тексти. Десь вони дуже хороші, а десь підхід до лірики відчувається доволі недбалим. При чому як хороші, так і погані моменти текстів можуть проявлятися протягом однієї пісні кілька разів. Але в цілому — на диво впевнений дебют, який можна вже завтра буде послухати на презентації в київському Mezzanine.Hliborob — ГадДалі — Hyphen Dash. I Was Afraid Of Stone Rooms відчувається логічним і необхідним продовженням дискографії для цього гурту. Джеми, імпровізації стали з очевидних причин їхньою сильною стороною. А після кількох років роботи над Late — допилюванням, кристалізацією, поліруванням — треба було просто побринчати, постукати, поклацати собі на радість і забути. Але забути вже не вийде, бо результатом цієї радості став I Was Afraid Of Stone Rooms. Всеосяжний і ні про що водночас. Із впевненим кроком, але без пункту призначення. Музика, яка може бути і присутня, і відсутня. Підходить і для фону, і для вдумливого прослуховування. Це ні добре, ні погано. Просто сам факт існування такого шматка роботи — класно само по собі.Hyphen Dash — IWASR XЗакриєм все це діло новинкою від Ziferblat, яка викликала у мене доволі суперечливі враження. З одного боку, Меланхолія дуже добра з точки зору музики. Всі арт/прог атрибути є, але тепер в межах тривалості поп-пісень (3 хв). Через це альбом відчувається full action packed. Багато класних рішень і цікавих деталей, що пруть потоком. Але лірика катастрофічна і всі композиційні здобутки зводить на нуль. Чим далі в ліс — тим більше тексти не тримаються купи, втрачають train of thought, банально «крошаться», а місцями викликають пекучий крінж. Рефлексія щодо власних переживань — база створення пісень, але іноді треба вмикати внутрішній фільтр і розуміти, про що говорити, а про що ні. Це я про «Так зʼявилася пісня». Мало того, що це дивно, так ще й і недоречно в цей час. Але Ромео і Джульєтта дійсно хіт, тут сперечатися нема про що.Циферблат — Ромео і Джульєтта

В неділю потрапив на фільм-концерт Біллі Айліш в 3D. Стосовно нього у мене виникло лише два питання. Перше — навіщо там аж цілий Джеймс Кемерон, коли, в цілому, з цим кіно Айліш могла впоратися і сама. Я не жартую. На початку фільму показана нарізка підготовки до виступу. Вона весь креативний процес контролює від «а» до «я». Зокрема, є епізод, де вона вирішує, де і як встановити камери. І, чесно кажучи, для всього цього Кемерон взагалі не потрібен.Друге питання — 3D. З усіх технологій, які придумали для більшої імерсивності в кінотеатрі, цю намагаються максимально оживити. Хоч формально 3D мертве, вже майже нікому не цікаво і не може запропонувати чогось нового. Тому слоган про «reinvent the concert experience» трошки бреше, мʼяко кажучи. Час від часу я знімав окуляри, щоб подивитися, які саме частини картинки були зробили в 3D, і не те, щоб побачив прям багато змін. Хотілося б хоч трошки якоїсь лабуди, заради якої 3D і створили. Всякі там деталькі, які вилітають на глядача, чи хоча б Біллі Айліш, яка тягнеться до тебе рукою.Щодо структури, то чергувати пісні із лаштунками — клас. Всі оці вокальні ворм апи, перевʼязки ніг, щоб запобігти травмам, демонстрація того, як побудовано шоу, зізнання, що поїздка в машині з концерту — це єдиний момент дня, коли вона може вдихнути свіже повітря. З іншого боку, я б хотів більше такого внутряка. Не те, щоб на Біллі мені не хотілося дивитися. Навпаки, тепер дужче хочеться відвідати концерт. Просто тут у мене навіть сумніву не було, що шоу буде драйвовим, чуттєвим, вражаючим. А от як всі гвинтики складаються в машину і що для цього робиться…Але то таке.Втім, подивитися таке в кіно дійсно варто. Це не переосмислення досвіду, але все одно видовищно. Тож сходіть, якщо буде вільна годинка.https://www.youtube.com/watch?v=9ElURjcuWLQ

Може ви вже чули про Blue Dot Fever. А якщо ні, то ось. Blue Dot Fever називають нову «епідемію», яка вірує серед артистів на кшталт Post Malone, The Pussycat Dolls чи Зейна Маліка. Вона полягає у низьких продажах квитків на їхні концерти в США, а назву свою «епідемія» бере від синього кольору вільних місць під час купівлі на сайті Ticketmaster.Причин низькім продажам багато. Ticketmaster з промоутером Live Nation поставили дуже високий прайс. У аудиторії знизилася купівельна спроможність та імпульсивне придбання можуть дозволити собі далеко не всі. Крім цього, арени чи стадіони бронюють ті артисти, які вже не давно не збирають такої кількості людей. Ну, і фундаментальна причина — різноманітних музикантів в дорозі зараз настільки багато, що люди знаходять собі дешевші та цікавіші альтернативи.Як це все пояснюють самі музики? Лише The Pussycat Dolls відверто сказали, що продажі в США сміховинні, а от в Європі все по плану йде. У Зейна раптом виявилися проблеми зі здоровʼям. Post Malone скасував половину третину стадіонних гастролей із Jelly Roll, бо нібито вирішив доробити нової музики, про яку, звісно, ніхто його не просив.В цілому, ситуація не дивує. Пості вже сім років не має хорошого альбому з 100% хітами, а майбутній The Eternal Buzz — подвійний реліз із 40 треками в сумі — виглядає якимось дамп дропінгом, в якому навіть гіпотетично не хочеться копирсатися. Зейн по інерції щось продає й абсолютно не цікавий аудиторії 1D, яку давно перетащив на себе Гаррі Стайлз. А The Pussycat Dolls...ну, хз, реюніон рівня фестивалю Покоління на ВДНГ.Найвлучніший висновок всього цього зробили у Твіттері, а кількома місяцями раніше в інтервʼю зробив Святослав Вакарчук — кількість monthly listeners на стрімінгах ніколи не дорівнюватиме кількості проданих квитків на твій концерт.https://www.thetimes.com/us/news-today/article/blue-dot-fever-what-is-it-meaning-bd98hc300

«Ми раді виступити на сцені Докер Пабу!», — кажуть The Black Keys. «Але ж ви самі на неї вийшли!», — кажемо ми.Ось десь так звучить їхній новий альбом Peaches!. Ніби ти на джем вечері в умовному Докері, де якісь діди лабають безкінечні варіації блюзових стандартів, у тебе в руках — терпиме пиво, а співрозмовника поруч доводиться перекрикувати, нахилившись біля вуха.Цікаво от що. Перше — це плюс-мінус схоже на те, з чого Ауербах і Карні почали. Але різниця лише у так званому additude. Тоді вони були бомжами, яких ніхто не знав, і вони були голодними — як і буквально, так і до створення і виконання подібної музики. Зараз же це звучить більше, як хобі багатих людей, скільки б вони не робили брудний звук і наскільки б гівняними інструментами не користувалися.Друге — при цьому Peaches! притомний альбом. В цій варіації The Black Keys звучать на диво непогано. Можливо тому, що зрозуміли — гараж рок більше не new sexy і не те, щоб сильно цікавить людей, як у минулу декаду. Тому дует відірвався на повну. Хітів нема, сенсовий зміст пісень майже однаковий, але все це звучить ненавʼязливо, розважально і, як для дідів, по-молодецьки.Прям переслуховувати Peaches! — це навряд, але якщо десь хтось захоче увімкнути — зупиняти не буду.https://youtu.be/cwaMYysndLs?si=6EbezB11hBHLOkBk