Ранок починається не з кави, а з дзвінків друзям: живі? Видихаєш вже з відповідями: не дочекаються, хер їм, а не Київ. Київ для бруднодупих - священний Грааль. Місто-мрія. Колиска всього їхнього "русского мира", звідки все в них починалося ще до боліт. Вони без України - ніхто, орда, здичавша оголтела зграя нелюдів. Ми їх олюднюємо - своєю російською мовою, яка звучить краще і правильніше, ніж їхнє мерзотне аканьє. Нашими звертаннями до чехова, "репін також український", ага, музеями булгакова і пушкіна, в Одесі досі працює, до речі.Це мітка - що це їхнє. Що можна бомбити, знущатися, вбивати, стирати з обличчя землі. Вони так звикли. Як дружину - б'є значить любить.Ви досі тихесенько дивитеся російські серіали з ютубчика замість того, щоб почитати книжку Вікі Амеліної чи Павла Белянського? Вам більше цікаво відмітити "138 років з приїзду антонпаличачехова в Суми"? У вас досі якір путінського друга артемія лебедєва на вулиці як символ Одеси? - Ну так не плачте, що бруднодупі вас так міцно люблять, що бомблять.Ви придурки: культура - це завжди політика. А мистецтво не може без соціуму. Не плачте. Цей текст - не з серії "сама винна" при зґвалтуванні. Це про те, що ми маємо мінятися, що маємо досліджувати і знати своє, маємо в кінці-кінців твердо зрозуміти, що "як раніше" вже ніколи не повернеться. Що ми або українці, або знову російські раби. Ну же.Дякую Збройним Силам України.