Навіть найстрашніший кошмар — війна — має своє «після». Відібрані нами фільми у цей день обʼєднані якраз таким «після» Другої світової війни. Проте у кожному з них читається, як всяке «після» невідворотно перетікає у наступне «до»: 0️⃣ Німеччина, рік нульовий / Germania anno zero (1947), реж. Роберто РосселлініDeutschland im Jahre Null.Головна ілюзія — це можливість нуля. Завершене коло, замкнута епоха, забутий кошмар, після яких настає оновлення, відірване від своїх власних витоків та причин. Безнадійна мрія про початок без кінця (чи про завершення початку?) — марення нулем. І протверезляючі руїни як невідворотні свідки (наслідки) забав нещасних дітей із абсолютними початками. 1️⃣ Третя людина / The Third Man (1949), реж. Керол РідКерол Рід показує Відень, який ми не звикли бачити чи уявляти. У «Третій людині» столиця Австрії постає одразу після завершення Другої світової: розтрощений, знекровлений, роздертий на п'ять шматків, покроєний кордонами, блокпостами, під наглядом поліцій чотирьох держав: «Я уявляла звільнення зовсім інакше», — жаліється одна з персонажок.2️⃣ Хіросіма, кохання моє / Hiroshima mon amour (1959), реж. Ален РенеНаціональна японська катастрофа, повʼязана із поразкою у війні та її найбільш болісними слідами — двома знищеними атомними бомбами містами, — перетікає у приватну трагедію французької акторки, яка приїхала до Японії для участі у зйомках кіно, присвяченого подіям кінця Другої світової.3️⃣ Заміжжя Марії Браун / Die Ehe der Maria Braun (1979), реж. Райнер Вернер ФасбіндерЗа Фуко, повоєнна ФРН — перша в історії країна, що не породила власний ринок, а навпаки сама була породжена ним. Фассбіндер явно погоджується.На екрані — Марія Браун, яка провадить життя посеред порожнечі й перемішаних орієнтирів. Розгублена, Марія купує речі, та й сама перетворюється на корисну (успішну) річ. Здається, доля сприяє їй, і очікування про щасливе життя от-от справдяться. Та чи достатньо суми, аби породити сенс?