В 58-сторінковому листі, відправленому Веллсом на студію «Юніверсал» після того, як там вирішили перемонтувати його картину "Touch of Evil", декілька сторінок були присвячені усього одному моменту: режисер обурювався, що студія вставила у фільм короткий діалог між героями, в якому чоловік просить жінку зачинити двері в кімнаті готелю. Мабуть, це красномовніше за все описує підхід Веллса. Його фільми — не місце для незначного, пересічного. Деталі для нього важливі так само, як його власний погляд в амплуа актора, що дивиться на нас крізь екран, або прощання Марлен Дітріх, яка йде у далечінь ночі.В якомусь сенсі, «деталей», як свого роду дрібниць, у нього й немає. Усе суттєве, повнокровне й дихає широтою та величчю задуму. У його роботі на пікових точках співпадає кожен аспект кіномистецтва: від техніки та поетичності матеріалу до філософії кіно, його ідеї.Попри визнання й славу, яку Веллс заслужено отримав одразу, він залишався Автором — тим, хто творить відповідно до власного задуму. Він самостійно продюсував свої фільми, жертвував власними гонорарами заради повного контролю над виробництвом, що, своєю чергою, призводило до проблем із фінансуванням і до конфліктів в індустрії. І тому, попри потужний спадок, Веллс залишив по собі багато незавершених проєктів.З річницею, майстре.