В Москві музей історії ГУЛАГу вирішили перетворити на музей пам'яті, присвячений жертвам "геноциду радянського народу вчиненого нацистами під час Великої Вітчизняної війни". Власне, сам музей ГУЛАГу не працює від листопада 2024 р. Його тоді закрили через порушення пожежної безпеки (не смійтеся). Тепер - вирішили. Упевнений, в московському "Музеї пам'яті" будуть цілі відділення присвячені "жертвам українських нацистів" - тобто руху ОУН-УПА. І про жертв "Литовських нацистів" та "Латиських нацистів" - тобто лісових братів. І про "фінських нацистів" - обов'язково, пофіг що не фіни вломилися в совок, а навпаки. І "кримськотатарських нацистів" - недаремно ж виселили? І "польських нацистів" - не забудуть же діяльність Армії Крайової у Західній Білорусі. А от про Катинь там не буде. І про Биківню не буде. І про Харківський лісопарк. І про репресії у Західній Україні у 1939-1941 рр. Про Голодомор - й поготів. Москва знову переписує історію - під лекала сталінсько-брежневського совка. Що це означає? Тільки одне. Де забувають про ГУЛАГ - постає ГУЛАГ. Москва думає що вона псує мвйбутнє нам. Але наше майбутнє буде дивовижне. А їхнє - ні. Я гарно пам'ятаю часи коли з совка тікали на Захід, а не навпаки. ГУЛАГ здатен зламати багато доль. Він не здатен створити ефективне суспільство. Тільки рабовласницьке. І ще ГУЛАГ стабільно перемелює своїх творців. Доведено історією.
Як мені це подобається! Любима українська телеведуча Скабеєвої Наталка Мосейчук вже бачить "майбутніх Міндічів, Рокет, Сизигмундів" - але упритул не бачить Міндічів, Рокет та Сизигмундів нинішніх. Не бачить так само, як не бачить того чиїм діловим партнером був Міндіч протягом багатьох років, хто гостював у квартирі Міндіча, і хто призначав Сизигмундів, Алі-Бабів та інших персонажів. Наталка Мосейчук, бачте, щиро переймається за наївного недосвідченого генерала Залужного, якого топить його оточення. Вдумайтеся! За генерала! Який пройшов всі щаблі від курсанта до головнокомандувача. За генерала, який командував батальйоном, бригадою, військами оперативного командування, збройними силами України! Генерал не кривлявся зі сцени і не генерував дебілізуючий гумор. Генерал не тішив Януковича з Медведєвим у сауні. Генерал вирішував питання забезпечення своїх частин житлом, харчами, технікою, паливом тощо. Генерал воював, чорт забирай! Але Мосейчук - переймається. Цинічно і лицемірно. Типово, по-зеленому.
На колишнього лідера сепаратистів ДНР Пашу Губарєва в Таганському суді Москви склали протокол "за дискредитацію російської армії". Якщо далі так піде, Паша має всі шанси обжити камеру по сусідству з Гіркіним - надовго. Причина відома. Після того, як на Донбас замість клоунів-сепаратистів прийшли серйозні дяді з Кремля, Пашу викинули звідусіль і все що йому лишається це потрохи тявкати в інтернеті. Але в російському інтернеті можна дотявкатися. Губарєв вже не раз заявляв про величезні втрати окупантів в Україні і про те шо війну треба завершувати. І не тільки. От і наздогнало. Сподіваюся - не востаннє. Взагалі, до сказу цікаво спостерігати за долями сепарів зразка часів АТО. Гіркін - сидить. Командир банди "Спарта" (після Мотороли) "Воха", пропагандист Татарський і найманець "Іспанець" - від'їхали на страшний суд. Пропагандист Полинков - заарештований за дезертирство. Пропагандист Альохін - у списку іноагентів. Нарешті (моє улюблене) - сепаратистка Татьяна Монтян перебуває в списку терористів та екстремистів. Дещо краще виглядає колишній МММшик Пушилін, хоча очевидно - тримають його як зіц-голову Фунта, аби з часом на нього списати всі провали російської адміністрації. Мав шанси присісти цього літа - через ситуацію з водою. Але зорі зійшлися інакше. Ну, всьому свій час. Все просто. Коли Москва розпалювала війну - їй у великій кількості були потрібні клоуни, здатні волати про імперію, "єдіную Русь" та про подібну лапотну маячню. Коли ж прийшли серйозні дяді - клоуни більше нікому не потрібні. Клоунів позбуваються.
У Зеленського і Ко щось дуже почало підгорати від того, що я наголосила на потребі відновлення суб'єктності парламенту, і закликала громадян України вимагати від своїх депутатів робити те, що ПОТРІБНО для ДЕРЖАВИ, а не для зеленого кодла.Для слуг це, бачте, майже державний переворот. Скоро такими темпами заклик до слуг ходити на роботу також буде вважатися державним переворотом...По-перше, нагадаю, що джерелом влади в Україні є народ. Ст. 5 Конституції України. Книга є у вільному доступі в кожній державній інституції та кожній бібліотеці. Нешановні слуги, вчіть основи.По-друге, якщо ви вважаєте, що вас обрали і надали повноваження, щоб ви: - відправляли "двушку на москву"; - крали сотні мільйонів на енергетиці, в той час як тисячі українців мусили виживати без опалення, світла і води; - організовували дерибан на закупівлях для ЗСУ; - знищували антикорупційні органи, щоб прикрити найближче оточення презедента; - зривали спецоперації із затримання московських військових злочинців на догоду кремлю; - сприяли московському вторгненню своєю агресивною НЕПІДГОТОВКОЮ до оборони; - зупиняли ракетну програму, яка дозволила б нам успішно бити московитів; - знущалися з ВПО; - тиснули на підприємців; - зливали мільярди на марафонну пропаганду і відбілювання зрадників, замість вкладення цих коштів у Сили Оборони; - організовували велике крадівництво на дорогах;- крали на побудові фортифікацій; - покривали корупціонерів, злодіїв і зрадників, бо вони "свої, служебні"; - і цей список можна ще дуже продовжувати - ТО ВИ ДУЖЕ ПОМИЛЯЄТЕСЯ! Кожен представник влади має бути ПІДЗВІТНИЙ своїм виборцям і загалом громадянам України. І виконувати свої обов"язки згідно з законом і волею народу.І вам, зелене плем"я, ще доведеться відповідати і за державну зраду, і за Баканова, і за Єрмака, і за Міндіча, і за Галущенка, і за Наумова, і за розгул опзж, і за транзит московської нафти, який ви щось ніяк не можете перекрити, і за медіакілерство, і за відключені канали, і за те, що для вас основним ворогом є Європейська Солідарність, а не путін.... і цей список теж можна продовжувати ще довго...Товариство, а що скажете ви?
Дуже дивне соцопитування. Понад 75% українців переконані у московському повторному нападі навіть у разі підписання мирної угоди. АЛЕ водночас 38,3% вважають, що заради підписання угоди можна поступитись курсом на членство в НАТО🤯Натрапила на отаке соцопитування, проведене Центром Разумкова на замовлення Київського Безпекового Форуму з 31 січня по 4 лютого 2026 року.📌75,2% українців переконані, що московія знову нападе після підписання миру. Це найвищий показник за весь період спостережень.📌69,6% не вірять, що агресія припиниться навіть у разі виходу ЗСУ з Донбасу▪️69,6% переконані, що московія продовжить агресію;▪️19,6% вважають, що це могло б зупинити війну 🤯▪️10,8% не визначилися.📌Мінімальні умови для мирної угоди:▪️33,2% — такою умовою вважають звільнення територій у кордонах 1991 року;▪️25,5% — повернення до лінії станом на 24 лютого 2022 року;▪️23,5% — фіксація по лінії фронту;▪️3,7% — повний вихід ЗСУ з чотирьох областей у межах їх адмінкордонів.📌Чим українці не готові поступатися?▪️73,3% — не можна поступатися економічним відновленням;▪️73,1% — гарантіями безпеки;▪️72% — відповідальністю московії за воєнні злочини;▪️69,3% — репараціями;▪️62,7% — контролем над Донбасом.📌Щодо євроатлантичного курсуЩодо євроатлантичної інтеграції думки розділилися майже порівну. 47,9% вважають, що не можна поступитися курсом України на членство в ЄС, тоді як 40,2% допускають такий компроміс. Стосовно НАТО: 48,6% не готові поступитися цим курсом, 38,3% – готові розглянути такий варіант.Фактично маємо парадокс. Люди одночасно не довіряють московії, але частково готові віддати те, що є інструментом захисту від неї.Напрошується логічний висновок, що у суспільстві бракує чіткої комунікації про причини війни. Московія напала не через членство України в ЄС чи НАТО. Україна не була членом жодного з цих союзів у 2014 році і не була у 2022 році. Причина – не формальний статус, а сам факт незалежного існування держави і її рух поза сферою контролю кремля. Це і є наслідки марафонного мислення: ура-ура, переможемо, не поступимось, московитам не віримо, але «НАТО, як єдина можлива гарантія безпеки?» - та не треба....https://ksf.openukraine.org/categories/news/75percent-ukrayinciv-vvazhayut-sho-rosiya-znovu-napade-na-ukrayinu-pislya-pidpisannya-miru
Друзі… ох.Маємо зізнатися.Ми показуємо вам не все.Не всі рукостискання. Не всі усмішки. Не всі ті “дякуємо”, сказані трохи хрипким голосом на вітрі.Багато чого лишається за лаштунками дописів — між передачею техніки і дорогою назад, між коротким “тримайтеся” і міцним “обіймаю”.Але сьогодні ми хоча б спробуємо передати вам це —ці емоції.Ці щирі усмішки.Ці впевнені 👍 від військових.І те світло в очах, яке з’являється, коли вони розуміють: про них пам’ятають.Кожен такий “лайк” на фото — це не просто жест.Це знак: допомога доїхала. Працює. Рятує. 💙💛Ми — лише ланка в ланцюгу підтримки.Ми тільки передаємо.На фронт — вашу допомогу.Назад — їхню вдячність.І повірте, вона важить більше за будь-які слова.Бо за кожною передачею стоїте ви.За кожним фото з піднятим великим пальцем — ваш донат.За кожною усмішкою — ваша небайдужість.Дякуємо, що ви — той тил, який не підводить.Дякуємо, що тримаєте стрій разом із нами.Працюємо далі. Передаємо далі. Перемагаємо разом. ✊🔥ДОПОМОГА ЗСУ:ТІЛЬКИ ДЛЯ ПРИВАТ 245169330539480845 (Антоніна Бузіло)Для ІНШИХ банків:5375411218951692 (Антоніна Бузіло)Інші реквізити 💳
Мені так сумно було читати допис жінки з Харкова, яка психічно і фізично не витримує у місті під обстрілами і з відключенням комунікацій. І так само сумно читати коментарі і перепости під тим дописом.Концентрований біль, щедро розведений присутністю ботів і провокаторів. Я б хотіла вірити, що вже у 26му році ми нарешті зрозуміли, що тимчасово виїхати з одного міста в Україні і переїхати у інше. Або виїхати за кордон на якийсь час і повернутися. Або не повернутися і сидіти в очікуванні - це ніяка не "зрада". Називати це зрадою так само дивно, як називати будь-яку роботу людей у тилу "фронтом". Але це не заважає декому плодити культурні, економічні чи релігійні "фронти". От та "зрада" - зворотний бік медалі таких "фронтів".Точно що хочеться сказати - попустіться, менше пафосу, ви ж не ШІ. Зараз вимушено мігрує величезна кількість людей. Бази у Карпатах забиті жителями Харкова, Одеси чи Запоріжжя. І нікому на думку не спадає сказати цим людям в очі, що вони якимось чином зрадили своє місто.Якщо вийде вирватися у спокійнішу область, виспатися, побути у тиші і теплі хоч тиждень, це вже величезна допомога власному психічному здоров'ю. І от дивне спостереження, у нас суспільство розділилося на тих, хто мовчки бере і робе, не питаючи нічийого дозволу, і на тих, хто істерить у соцмережах. Реальне і віртуальне життя все більше розходяться.
Моя донька повезла своїх учнів на три дні у Вінницю, у державний архів, щоб їх там ознайомили з архівними пошуками, складанням родоводів і генеалогією. Зараз мені хтось напише, що канєєєєєшно, не кожен вчитель так зможе. Звісно що не кожен, Марія Воротило у нас взагалі єдина і неповторна. Але Марія також зробила дещо, доступне практично кожному вчителю в Україні. Вона показала дітям ксерокопії реальної розстрільної справи свого пра-пра-діда. Дала почитати протоколи допитів, розповіла про долю всієї родини - тобто зробила так, щоб репресії 37го року для цих старшокласників отримали цілком конкретне обличчя і прізвище. У кожній школі можна виконати такий пошуковий проект. Можна принести справи родичів або справи жителів певного містечка чи села. Наприклад, у селі нашого дідуся свого часу розстріляли чоловіка, який написав листа Сталіну. У листі він поскаржився на порушення у колгоспі, на якісь несправедливості у розрахунках трудоднів. Підписав конверт своїм іменем і прізвищем і відправив поштою. Його забрали буквально за пару днів, так і загинув. Для чого це все? Тому що шкільні підручники з історії ХХ століття жахливі. По одному реченню на неп і продрозверстку, дуже побіжно про репресії. Все нашвидкоруч, нічого не чіпляє. Діти після того виростають і розказують нам про "вкусноє мароженоє", бо про морозиво їм у коротких відео донесли у соцмережах, а про розстріли за прізвище чи класове походження - ні. Я особисто вважаю, що це свідома диверсія, комусь дуже потрібно, щоб наші діти виростали безпам'ятними. Цьому можуть протидіяти лише свідомі батьки і вчителі.
ЧОГО ХОЧЕ БУДАНОВ? Стаття на «Українській правді» «Генерал в Офісі» про перші кроки нового голови ОПУ Кирила Буданова, викликала украй неоднозначну реакцію навіть серед прихильників влади. Фразу «Біля президента завжди є людина, яка йому пи*дить, що всі навколо вороги. Раніше цим займався Андрій Борисович, зараз – Литвин» процитувала Скабеєва, чим викликала гучне обурення серед прихильників Зеленського. У статті справді згадувалося, що радник президента по комунікаціям Дмитро Литвин регулярно вдуває у вуха Зеленського тези, мовляв, навколо всі вороги і всі мріють повернути Зеленського назад у КВК, бажано в самодіяльності якоїсь з буцегарень. У цьому нема нічого дивного. Литвин колись заявляв що Україні вигідно розпустити армію, а ще колись він нахвалював Януковича. Відомо також що Литвин щиро і безкомпромісно ненавидить Петра Порошенка і всіх хто наважується критикувати Зеленського. Яка параноя панує в голові Зеленського з таким радником по комунікаціям, здогадатися не важко. Але не про Литвина мова. Стаття на УП по суті малює безрадісну картину. Буданов за місяць перебування на посаді ніяк не змінив кадровий склад ОПУ, взагалі не контактував з Верховною радою і вкрай нечасто буває в Україні. У статті прямо говориться, що основна задача Буданова – переговори із Заходом. Мовляв, саме для цього Зеленський його й призначив. Взагалі, у статті повідомлено, що крім Литвина, з відставкою Єрмака різко зріс вплив Олега Татарова – ще одного діяча часів Януковича. У той час як Буданов… займається взагалі не своєю роботою. Якось постійно лишається поза увагою той факт, що і Єрмак, і Буданов ведуть переговори від імені президента України, не маючи на те жодних повноважень, крім (можливо, але не факт) наказу президента. Бо керівник офісу президента не має законних підстав займатися зовнішньою політикою. Керівник ОПУ має гострити для президента олівці, забезпечувати кавою і керувати прибиральницями та кур’єрами. Те, що за Зеленського керівник ОПУ перетворився на такого собі «віце-президента», говорить в першу чергу про слабкість самого Зеленського, який постійно передає частину повноважень своєму офіс-менеджеру. Цікаво, а чому не якомусь електрику зі штату ОПУ? В таких умовах складається враження, що Зеленський використовує Буданова, аби його коштом підняти свій власний рейтинг. Бо Буданов не зможе підписати ніякого документу з представниками Заходу – повноваження підписувати такі документи має лише президент. Тобто, виходить так. Якщо Буданов домовиться – лаври здобуде Зеленський. А якщо Буданов не домовиться – його викинить з ганьбою, звинувативши у всіх смертних гріхах. І тим Зеленський позбудеться одного з конкурентів на виборах, опитування стабільно малюють Буданову доволі високий рейтинг. То правда, Буданов старий знайомець Марії Левченко – особистої секретарки Зеленського з часів «Кварталу». Але кидати старих знайомців для Зеленського – норма, згадаймо долю Богдана, Рябошапки та Ваганяна. Проте. Чи розуміє все це сам Буданов? Я думаю – розуміє. Буданов все ж таки довго керував одною з найпотужніших українських спецслужб – Головним управлінням розвідки Міноборони. Він точно орієнтується в розкладах внутрішньої політики і знає про Зеленського багато такого, про що давно забув сам Зеленський. Тоді чому ж Буданов погодився на таку невдячну роль? На мою думку, причина в тому, що Буданов справді бажає перйти у велику політику, але не завдяки Зеленському, а всупереч. Буданов діє як досвідчений розвідник – тихо і непомітно. Не міняє кадри, а вербує їх. Заміна кадрів станеться пізніше. Приблизно так на посадах голови ФСБ та прем’єра Росії діяв колись Владімір Путін. Якщо це припущення вірне, Зеленському треба боятися не опозиції, а як раз таки Буданова. Бо за якийсь час Зеленський має всі шанси перетворитися на іграшку в руках свого голови ОПУ, та таку, що часи Єрмака йому здаватимуться санаторієм. Чого насправді хоче Буданов – дізнаємося невдовзі.
Росія воює не лише з фронтом.Вона воює з життям.З нашим звичним способом життя.З бізнесом, який працює.З людьми, які будують, виробляють, торгують, платять податки.Зі світлом у вікнах.З теплом у домівках.З відчуттям, що завтра — можливе.Удари по складах, по логістиці (сьогодні знищили логістичний центр "Рошен" в Якотині), по енергетиці — це не "'військові цілі".Це спроба повернути нас у темряву, де немає праці, немає планів, немає гідності — лише виживання і страх.Це бажання зробити так, щоб ми перестали жити, а лише трималися.Але тут вони знову помиляються.Бо українці — не про комфорт, який можна відібрати одним ударом.Ми — про сенс, який не вимикається разом зі світлом.Про працю, яка відновлюється.Про бізнес, який піднімається з попелу.Про людей, які вміють жити навіть тоді, коли все проти них.Світло можуть вимкнути.Електрику — пошкодити.Склади — спалити.Але ми тримаємося не за дроти.Ми тримаємося одне за одного.І поки це так — у них немає шансів.Ми вистоїмо.Ми відбудуємо.І ми ще ввімкнемо світло — не тільки в домівках, а й у майбутньому.
TGLIST.COM.UA
