Обидва мої діди пройшли Другу Світову війну. Обидва служили в Червоній армії. Обидва у травні 1945 року раділи через закінчення війни, але... Один - прямував до фільтраційного табору НКВД, тому що був військовополоненим і в'язнем концтабору. Мусив проходити принизливі перевірки аби не загриміти до табору ГУЛАГу. Пощастило. Не потрапив. Але роками мусив жити з тавром - військовополонений. Ще й концтабір... Другий був авіамеханіком і після завершення війни не був демобілізований. Ані в 45-му, ані в 46-му, ані... Лише у 1950-му йому вдалося піти на дембель. Теж пощастило. Були люди, яким дембельнутися вдалося лише після смерті Сталіна. Жоден з моїх дідусів терпіти не міг згадувати ту війну. Зараз очевидно - чому. Вони не дожили до дня коли російські ракети упали на українські міста. Але я здогадуюся, що вони сказали б. Москва просторікує про перемогу над нацизмом - і водночас стріляє в мирних українців, звинувачуючи у нацизмі їх. У 1945 році завершилася страшна війна яка забрала десятки мільйонів життів. Але нацизм не був переможений. Нацизм відстворився у нащадків сталіністів. А ми мусимо їх зупинити. Вибору ми не маємо.
Уявіть собі державу, яка пʼятий рік 12-річноі війни воює за життя. У цій державі військові щодня тримають фронт. Платять здоров’ям, нервами, молодістю, іноді — всім. Але за ці роки їхні виплати так і не були нормально проіндексовані. Долар уже майже по 45. Війна в країні. Ціни ростуть. Але грошей для індексації військовим, як завжди, немає. Зате гроші знаходяться на «чекінг», «єбакінг» і ще десятки красивих програм, після яких у країні стає більше презентацій, але не снарядів, дронів і справедливості. Ми пʼятий рік говоримо одну просту річ: військовий збір має йти військовим. Не на політичні забаганки і не на чергову програму з гарною назвою і сумнівним сенсом. А саме туди, куди люди і думають, що він іде, коли платять його із зарплати: на тих, хто захищає Україну. І лише зараз є перший результат. Бюджетний комітет нарешті рекомендував ухвалити законопроєкт, який спрямовує кошти військового збору до спеціального фонду — на виплати військовослужбовцям. Це понад 200 мільярдів гривень щороку. 200 мільярдів, які мають працювати не на піар влади, а на армію. Голосування — наступного тижня. І тут уже не буде красивих пояснень. Буде простий тест: хто за армію — голосує за, хто за популізм — викручується. Український парламент має нарешті стати на бік військових. Бо в країні, яка воює, пріоритети мають бути не в презентаціях і не в гарних програмах з кінцівкою «інг». Спочатку — Армія. Потім — усе інше.📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter
Від самого ранку сиджу в інтернеті. Де завгодно. В полі. На полігоні. На вулиці. Звісно працює не ідеально, але переписуватися і перекидати координи через МілЧат цілком вистачає.І тут дізнаюся. Москва сьогодні сиділа без інтернету. Тобто - от край. Ані гроші зняти. Ані столик в ресторані замовити. От взагалі - глухо.Причина - ми. Бо ми - страшні. Бо ми - можемо. Бо окупанти пригадують собі гайдамаків, що святять ножі. І водночас уявляють як українські БПЛА прилітають до Москви і врізаються - у Спаську башту, у великий кремлівський палац, у будівлю ГУМу... Уявляєте? У них там їхнє найкраще життя, а тут - ми. Ми такі: "Доброго вечора, ми з України". І - штурмгевер у вікно. Сьогодні - всього лише 6 травня. Але вони вже вирубають від інтернету Москву, Пітер. Нам пообіцяли розмазати центр Києва, але в нас інтернет працює. А в них... Ніколи я не думав, що доживу до дня коли Москва панічно боятиметься українців. Але - хай. Хай звикають. Боятися їм доведеться ще дуже довго. Ми - люди прості. Ми не злопам'ятні - ми пам'ять гарну маємо.
Завтра у Венеції розпочинає роботу Бієнале зі скандальним російським павільйоном.Можна лише здогадуватися, які кошти були вкладені росіянами на підкуп організаторів, якщо павільйон відбувся попри страшні репутаційні втрати. Попри те, що 71 делегат Парламентської асамблеї Ради Європи із 29 країн підписали заяву з вимогою не допускати росію до участі у Бієнале.Європейська комісія зупинила грант у розмірі 2 млн євро для фонду Biennale di Venezia.Міжнародне журі Бієнале подало у відставку у повному складі, щоправда вони протестують і проти росії, і проти допуску Ізраїлю. Також були численні заяви і хвиля обурення у самій Італії, але повторюсь - фінансові вливання, тиск і шантаж росіян виявилися переконливішими. Це щоб ми не забували, що наш ворог досі має величезні ресурси та зв'язки у Європі на всіх рівнях. Тим часом українці розпочали свою протестну акцію. Дошки оголошень і стенди у Венеції заклеєні афішами з альтернативною програмою фестивалю: виставками, творчими зустрічами і презентаціями, які могли б провести українські митці. Могли б, якби їх не убила росія. На кожній такій афіші написано, що подія скасована, бо автора убили росіяни. І це дуже зворушливо і щемко, привертає увагу і звичайних людей, і преси. Звісно, ця ініціатива буде у новинах. Україна також матиме свій національний павільйон, який цього року називається "Гарантії безпеки". Вся експозиція будується довкола скульптури оленя, яка висітиме у повітрі. Раніше ця скульптура стояла у Покровську на місці демонтованого радянського реактивного літака, колишнього носія ядерної зброї. Збою Україна віддала, і тепер змушена відмахуватися від російських бомб папірцями з гарантіями.
Це дивовижно. Зеленський впровадив санкції проти Андрія Богдана - першого голови офісу Зеленського. Тобто вдумайтеся. Зеленський впровадив санкції проти людини, яка зробила його президентом! Завдяки указу про санкції ми знаємо тепер що президентом України Зеленський став завдяки: "соратникові та партнеру підсанкційного Віктора Медведчука Богдана Пукіша, російського бізнесмена, ключового менеджера підсанкційної платіжної системи А7А5, яку використовують для обходу санкцій, Алана Кірюхіна, функціонерів-пропагандистів олімпійського спорту РФ Станіслава Позднякова та Михайла Маміашвілі". Якщо ця особа привела Зеленського до влади, то доречне питання - а хто такий сам колишній працівник каналу дружини Медведчука Зеленський, фільми якого досі крутять в Росії і платять цому за це роялті? Історія - просто комедія. Богдан так ненавидів Порошенка, що кинувся робити президентом Зеленського. І от тепер Зеленський відправив Богдана під санкції, так само як Порошенка. Але. Порошенко санкції скасує, якщо не в Україні, то через Європейські суди. А от за Богадна я не певен.Ця історія - чудовий привіт всім хто побіг вилизувати Зеленського через любов до довгого карбованця. Вже витерли ноги об Мендель, Разумкова, Гончарука, Рябошапку. Щойно Зеленський підтерся Богданом. З вами, сонечки, буде так само. Зелені не пам'ятають заслуг і не вміють дякувати. Тому коли вас використають замість контрацептива і викинуть - майте мужність не верещати. Хоча, про шо я?
УДАР ПО FIRE POINTУ відповідь на нову хвилю скандалу по плівках Міндича виникла теза: інформаційна атака, що б'є по фірмі "Fire Point", це атака проти всього українського ВПК бо вона вигідна Росії та США (читайте - клятому Трампу). На мою думку, це маніпуляція, при чому маніпуляція доволі неоковирна. Поясню чому. Зразу зауважу. Я не працюю з технікою виробництва FP (хоча не втрачаю надії) і по безпосередніх її ТТХ не скажу нічого - ані поганого, ані гарного. Проте. Говорити про популярність техніки FP серед військових - некоректно, просто тому що військові часто не мають з чого обирати. Що дають - на тому літають. За ближчого знайомства практично у всіх зразків техніки знаходяться вади і недоліки, які комусь сильно не подобаються. Вибір небагатий. Або воюй тим що дають, або діставай сам, а 50-100 тис доларів за апарат (і це далеко не межа) багатьом не по грошах. А від чого залежить, якою конкретно технікою послуговуються ЗСУ? А дуже просто. Що закуповують - на тому і літають. А закуповують часто те, що краще себе подає, тобто продукцію компаній, які мають краще фінансування. У т ч - державне фінансування. Далі. FP відома такими типами бортів. Це дрони-камікадзе літакового типу FP-1 і FP-2 для ударів на короткі і на середні дистанції. Судячи з відгуків - дрони хороші. Але. Це далеко не єдині дрони такого типу які випробляють в Україні. Я точно знаю інших виробників які займаються подібною продукцією. Тобто у цій ніші ми від "атаки на "Fire Point"" ніякої атаки на український ВПК не бачимо й близько. Не бракує інших виробників, і якщо дати тим виробникам державне фінансування... У нас же держфінансування дають не тільки фірмам пов'язаним з Міндічем і Арахамією, правда? Далі. Наразі широко розрекламована робота по українській балістичні ракеті FP-7. І шанувальники ЗЕ вже волають що ця балістика може бути (!!) дешевша за західную. І тому, мовляв, Захід атакує "Fire Point", бо, мовляв, він боїться конкуренції. Все б добре, але навіть самі розробники заявляють що FP-7 існує лише у випробувальних зразках. Перше випробування FP-7 сталося три місяці тому. А від випробувань до серійного зразка - шлях неблизький. Зазнає український ВПК удару, якщо призупиняться роботи по FP-7? А з чого раптом? Україна має вітчизняну серійну ракету "Нептун" біля розробки якої "Fire Point" навіть не ночував. В Україні не бракує інших відомих розробників ракет, які займалися ними десятиріччями. Зрештою, наразі "Fire Point" нічого не заважає продовжувати розробку своїх ракет - інші розробники роблять те саме у набагато складніших умовах. Нарешті, найвідоміший вироб "Fire Point" - крилата ракета FP-5 "Фламінго". Їх, нагадаю обіцяли випускати масово ще до кінця 2025 р. По 200 шт. щомісяця. Тут зразу зауважу. Свого часу я писав, що "Фламінго" існують і що їх запускають. Мій тодішній пост викликав хвилю обурення, мене звинувачували навіть в співпраці з владою. Ну нічого я не можу зробити, якщо певна кількість читачів не сприймає реальність і не усвідомлює що стріляти і влучати - далеко не одне й те саме. Повторюю. Так, "Фламінго" існують. Так, їх запускають по ворогу. А от далі... На ТГ-каналі "Dnipro Osint ⟨ Гарбуз ⟩", порахували всі пуски ракет "Фламінго" що потрапили у відкриті джерела. І от що вийшло. За весь період існування точно підтверджено 23 пуски по ворогу ракет "Фламінго". З них до цілі долетіли лише 6. А в об'єкт прицілювання влучили лише 2. Тобто влучання склало аж 9%. Скільки кажете коштує кожна "Фламінго"? А яку точність демонструють "Нептун" або "Шторм Шедоу"? Кажете, удар по ВПК? Я звісно не втрачаю надії що крім відомих 23 пусків "Фламінго" були ще пара тисяч пусків таємних, серед яких влучання не менше 50%. Але наразі факти - от такі. Будуть інші факти - будуть інші розмови. А тепер повертаємося до питання. Ви удар по ВПК бачите?
ЗЕботва переконує, що плівки Міндіча свідчать, що Зеленський свято вірує у перемогу України - бо садибу собі будує, бачте, в Україні, а не в Іспанії. Відповім на це - Янукович Межигір'я з хонкам и та страусами теж собі будував не біля Ростову. Але жити довелося дещо не в Межигір'ї. Та й Медведчук, на каналі дружини якого працював Зеленський, теж собі садибу будував під Києвом. А он воно як. Взагалі мене дивує оце показне жлобство. Під час війни вони собі будують палаци... Щоби що? Щоб оселитися там після завершення президентства як Ющенко? Так Ющенко не будував собі палаців, Ющенкові для нірвани достатьно пасіки. Вони точно певні, що на тих садибах доведеться смажити шашлики, а не приймати делегації слідчих генпрокуратури? Вони певні, що їм не доведеться терміново виїжджати за кордон, бо в українців до них буде забагато питань? Я б просто зробив. Я б порахував скільки коштує утримувати такі от садиби протягом одного лише року. і порівняв би із задекларованими доходами Чернишова, Андрія та Вови. І поцікавився, на які кошти вони збираються собі забезпечувати життя у цих Версалях та Сан-Сусі криворізького штибу? У Януковича було Межигір'я. У Вови - "Династія". Навіщо?!
«Караван»Караван, як і досі – уперто і важко іде.Брешуть пси безпорадно – втім, як брешуть завжди.Хтось пильнує навколо, а хтось по стежці веде,Хтось розносить для решти, як звістку щасливу - води.Бо в пустелі не варто чекати - ні Божої ласки, ні злив,Що з собою несеш – те твоє. Про що особисто подбав.Ще й но зволь напувати всіх тих, хто втомився і сівПри дорозі безжурно, та щойно чомусь зажадав.П’ють, а потім питають – «куди і навіщо це ви»?«За свободою» - кажеш. – «Жага щоб не вбила вас всіх».Зморщать лоба, здивовано вичавлять – «О? Ти диви?»А у спину вже, кинуть «Ну-ну!» скрізь приглушений сміх.І трясе тебе далі, мов жариш шляхом гопака,Із веселощів – засідки, смерчі, і щільні бої.Ти сидиш між горбів. Не верблюда. Це доля така.Власно, йде караван, щоб розгладити трохи її.Після мінних полів, що розсипали щедро чужі,Прийде черга своїх, що майстерно розставлено скрізь.Крок за кроком. Повільно. Набридне – біжи.Не жалійся. Пустеля і люди байдужі до сліз.Як же іноді хочеться кинути все і лягти.Щоб насипало зверху, як спокій, піщаний бархан…Дідька лисого! Бо якщо взявся тягти,Підеш навіть мерцем, щоб дійшов до мети караван.Ось і знайдено вихід з пустелі до жирних ланів,Караван, наче ніж, прорубав до свободи вікно.Розвертайся. Вертайся. Ти ж начебто так і хотів,Щоб дорогу для інших пробити крізь кров і лайно?Щоб дорога як килим. Без болю і страху щоб йшли,Безтурботні, без крові, із повним запасом води.Що там той караван? Хтось згадає можливо - «були…»Головне, ми нарешті доставили решту сюди.Най так буде. А поки пісок на зубах,Біль бадьорий від всіх нашвидку перев'язаних ран.І надія. Допоки не втрачений шлях,І допоки пустелею йде хоч один караван.Гліб Бабіч, 2022
Помилуйтеся що пишуть на російських пабліках про російську металургію. Металобрухт став непотрібний з простої причини, у російській металургії різко впало виробництво і як наслідок - попит на сировину. А знаєте чому так сталося? Бо по-перше, західні санкції відрізали Росію від фінансування. А по-друге, Китай який "допомагає Росії" як раз допоміг - викинув нафіг Росію з ринків збуту. Гарячий привіт всім кретинам (інакше їх не назву) які мені кілометрами строчили про те як Китай підтримає Москву і про "китайський лендліз". Підтримав. Я за таку "підтримку" двома руками. Я давно писав - Китай Росії не союзник, Китай гріє руки і на нас і на Москві водночас, Росія для Китаю лише ресурсна база, яку вичавлюють і не церемоняться. Але регулярно до мене в коменти набігали альтернативно-обдаровані аби доводити, що Сі і Пу - брати навік і Китай допомагатиме Москві. Допомога на скані. Я щасливий що з певного моменту перестав дискутувати з кретинами. Єдине про що шкодую - про час витрачений марно в суперечках з кретинами протягом багатьох років. Коли ще дискутував. Слухати мене чи ні - обирайте самі. А ж маю повне право обирати на кого витрачати мій час, а на кого ні. Замало маю того часу.
Сьогодні на нашій із Римма Зюбіна презентації на Книжковій Країні яблуку ніде впасти. Люди стояли попід стінами і сиділи у проході. І це надзвичайно приємно, хоч я і розумію, що великою мірою успіх події залежав від присутності моєї прекрасної модераторки. Я завжди пам'ятатиму, що Римма була однією з перших, хто повірив у мене як в авторку. І не просто повірила, а зробила все можливе, щоб підтримати "Доцю".Це був прояв людської безкорисливої доброти, про яку ми теж говорили на зустрічі. Якби хтось сьогодні подивився на Книжкову Країну здаля, та ще без звуку, то був би вражений велелюдним, мирним, спокійним фестивалем, як у старі добрі часи. Щоб зрозуміти, що це фестиваль воєнного стану, треба придивитися ближче. Війна помітна у кількості камуфляжу серед покупців і продавців. У тому, як ми дивимося на дітей. У сирені тривоги, коли всі синхронним рухом виймають телефони. Двійко малюків їдуть на самокатиках, тримаючись за руки, а люди розступаються і проводжають їх розчуленими прглядами. Ну, принаймні у мене були мокрі очі. Олег Гавриш підписує свої казки, не відриваючи слухавку від вуха. Дніпро цілий день бомблять.Звідки ви? - Я з Донецька. - Дружківки. - Луганська. - Євпаторії...Щоразу вони приходять на презентації, і щоразу я пишу в автографах: з вірою у перемогу. Дочекаємося. До зустрічі вдома.Так хочеться нарешті написати книгу після війни. Або навіть не писати, а просто ходити між ятками, купувати книги, пити каву і знати, що все страшне уже позаду. Нічого, колись так і буде.
TGLIST.COM.UA
