А тепер трішки реалізму.Ми всі радіємо черговим "500 пропущеним від Мами" на московії.І правильно радіємо.Але не варто вдавати, що відповідь не прилетить.Прилетить.Ракетами.Дронами.КАБами.Усім тим залізяччям, яким імперія намагається компенсувати відсутність мізків і совісті.І прилетить По наших містах.По підприємствах.По будинках.По школах.По дитячих садках.Так було, так є, і, на жаль, так ще буде.Але є одна принципова різниця.Для нас ця війна — питання життя і смерті.Для них — питання величі, понтів і телевізійних галюцинацій про імперію.Ми воюємо за право жити.Вони воюють за право командувати чужими життями.Тому навіть коли нам важче, ми все одно сильніші.Бо людина, яка бореться за свій дім, завжди витриваліша за того, хто прийшов його грабувати.Ми вже дійшли до точки, коли українські безпілотники впливають на порядок денний самітів НАТО і G7.Коли світ змушений враховувати український фактор.Коли навіть ті, хто хотів би домовитися через нашу голову, змушені переглядати свої розклади.Так, попереду ще багато болю.Але вперше за довгий час імперія не диктує правила гри.Вона вже змушена на них реагувати.І це дуже добра новина.