Цьогорічний Книжковий Арсенал став знаковою культурною подією в умовах воєнного часу.Знадобилися роки дискусій, зміна кураторських команд, щоб нарешті ми побачили те, про шо могли тільки мріяти у далекому 19му році, коли Ветеранський намет на території Арсеналу встановлювали зі скандалом і під охороною добровольців. Сьогодні Збройні сили отримали належне місце у приміщеннях Арсеналу, у кожній залі були великі та гарно оформлені стенди бригад. А також у самій програмі КА, яка була сформована з максимальною повагою до ветеранської літератури та військової тематики. Я бачила, що люди знову скаржилися на черги - щороку одне і те саме, так ніби пропускна спроможність єдиного туалету і воріт від цього збільшиться.Я традиційно не дійшла до кави, але встигла кілька разів пробігти анфіладою Арсеналу, і щоразу серце завмирало від вдячності. Цього року, як на мене, все було правильно.Фото у мене небагато, "авторка у нас працює фото зоною" (С). Але я для вас зробила фото стенду "Білки". Ми починали дружити з видавництвом з того самого 19го року, коли у їхньому активі було всього кілька книжок. Мені здається, "Доця" була другою чи третьою книгою у портфелі "Білки". А тепер подивіться, яка у нас величезна розкладка, і більша частина цих книг написані або військовими, або про військових. Нічого такий шлях для "літератури на любителя", як нас називали сім років тому.