Мої враження від другої частини кіно-мюзиклу "Чародійка" (Wicked)Якщо коротко: мені сподобалося, тим більше, що я його дуже чекала після минулорічної першої частини. А ще ховалася від спойлерів, бо це фільм по бродвейському мюзиклу 2003 року, який зробили по книжці 1995 року, яка натхнена оригінальною історією 1900 року «Дивовижний чарівник Країни Оз». Все не так складно, як здається — це додаткова історія про двох відьом (Глінду та Ельфабу), які майже фігують у сюжеті про дівчинку з Канзасу Дороті. Можливо, ви знаєте їх всіх по вкраденій книжці радянського письменника Волкова "Чарівник смарагдового міста".Всесвіту 125 років, фанатів море, всі пісні вже давно залюблені. А я в минулому році, коли прийшла на першу частину (або акт у театрі), то мліла від несподіваних для мене гумору, іронії, сарказму, переплетіння музичних жанрів, неймовірної краси костюмів та декорацій, принца Фієро (мій гілті плежер Джонатан Бейлі), а також чудової хімії між головними героїнями (поп-діви Аріани Гранде та музичної ікони Сінтії Еріво).В першій частині мені сподобалося буквально все. Одне з найкращих кіновражень минулого року, тому очікування від другої частини були високі. Виправдались вони на 4 з 5. Тобто це хороший фільм, мені сподобався, але перша частина залишила після себе відчуття, що це начебно класична голлівудська казочка, але дуже дуже красива, дуже дуже музична, смішна, місцями пародійна на інші голлівудські казочки, а ще намагається нести дійсно важливу для сьогодення історію про дискримінацію, диктатуру та маніпуляції. Якщо в першій частині ми нікуди не поспішали, знайомилися з героями, дуркували, сміялися, співали, закохувалися і лишень в кінці дізнавалися неприємну правду, і додавали екшену. То в другій частині вся іронія, пародія і гуморески зникли. А це робило Чародійку своєрідною серед параду пластикових голлівудських блокбастерів.Так, друга частина більш драматична, доросла та серйозна. Але як тільки герої грають драму, сльози — це перетворюється на пафос і ту саму несправжність, яка тепер вирує в майже кожному фільмі. Подій тут море, в кожного персонажа колізія на колізії, і є враження, що повирізали якісь частини сюжету, бо епізоди наче і не пов'язані з собою.Драматичний кінець і його розв'язка загалом залишають дуже багато питань: де хто був, що робив, чому прийняв такі рішення. Здалося, що за останні 20 хвилин фільму творці вирішили закрити всі сюжетні арки махом, що залишилося після себе дивний присмак обману.Але Чародійка досі один з найяскравіших фільмів року, акторська гра тут на рівні, музичні номери прекрасні. На пісні No Place Like Home (Нема такого місця як дім) мене, безхатьку, розбило на сльози. А на кількох дійсно юмористичних моментах я гигикала як не в себе.Отже, ставлю фільму тверду четвірку і йду далі слухати саундтрек на репіті. P.S. Я взагалі не люблю жанр мюзиклів, але є мої улюблені — з красунчиком Джоном Траволтою "Бріолін" (1978), легендарний "Звуки музики" (1965), містичний з Девідом Боуї "Лабіринт" (1986), провальний "Кішки" (2019) та ось тепер Чародійка.