Священник Анатолій Пустовалов

☦️ 14 січня – пам’ять святителя Василія Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської☘️Блаженний народився в знатній сім’ї благочестивих християн близько 330 року і походив із Кесарії (сучасна територія Туреччини). Навчався юнак у найкращих учителів рідного міста, а завершив здобуття класичної освіти в Афінах, де опанував усі доступні науки. Під час навчання він познайомився зі святим Григорієм Богословом, з яким встановилася найтісніша дружба, що тривала впродовж усього життя святителів.☘️У 357 році праведний Василій повернувся до батьківщини, де незабаром ступив на шлях аскетичного життя. Бажаючи знайти духовного наставника, він відвідав Єгипет, Сирію та Палестину. Наслідуючи приклад самітників, угодник Божий оселився на березі річки.☘️Згодом навколо нього почали гуртуватися ченці. Сюди ж пустинножитель запросив і свого друга - Григорія Богослова. Вони подвизались у суворій стриманості; вивчаючи творіння найдавніших тлумачів Слова Божого. ☘️Коли поширилася аріанська єресь, блаженний Василій повернувся до рідного міста, де в 364 році був висвячений у сан пресвітера. Керуючи церковними справами, він склав чин Літургії, а також писав книги проти єретиків аріан.☘️У віці 40 років його обрали єпископом Кесарійської кафедри. Він прославився своєю святістю, глибоким знанням Святого Письма, великою вченістю, працями на благо церковного миру і єдності. Всі особисті кошти архіпастир жертвував на користь нужденних: будував притулки, лікарні, заснував декілька монастирів. ☘️Серед постійних небезпек святитель Василій підтримував православних, стверджуючи їх віру, закликав до мужності і терпіння. Усе це викликало ненависть до нього єретиків, які часто погрожували йому вигнанням, тортурами та смертю. Сповідник же відповідав їм: «Смерть для мене благодіяння. Вона швидше приведе мене до Спасителя, для Якого живу».☘️Святитель Василій відійшов до Господа взимку 379 року. Він лишив християнам об’ємну літературну спадщину: тлумачення книг Святого Письма, багато богословських трактатів, проповідей та аскетичних повчань.

Преподобний Никодим Святогорець каже: «Даючи собі високу ціну і високо про себе думаючи, природно, зверхньо дивимося ми на інших, засуджуємо їх і зневажаємо, тому що нам здається, що ми далекі від тих вад, яких, як нам здається, не цураються інші». Ми високо про себе думаємо. Нам здається, що ми позбавлені тих недоліків, які є у наших ближніх. Наприклад, людина засуджує алкоголіка і говорить про нього різні гидоти, вважаючи себе вищою, тому що в ній немає цієї пристрасті. Так, можливо, ти не алкоголік, який зловживає спиртним, але ти алкоголік в інших своїх пристрастях і гріхах, які, можливо, ще гірші від цього. Адже той, хто має про себе високе уявлення, винен перед Богом. Людина, яка усвідомлює свої численні недоліки, ніколи не буде засуджувати ближнього. І навпаки, той, хто думає, що він чистий, легко стане засуджувати ближнього, думаючи, що він вільний від конкретного гріха. За логікою, він ніби чистий, але з духовного погляду - ні. Це злочин Божих заповідей. Митрополит Лімасольський Афанасій

У ніч з 6 на 7 січня 2026 року Патріарх Єрусалимський Феофіл звершив різдвяне богослужіння у Віфлеємі.У ніч з 6 на 7 січня 2026 року стародавнє місто Віфлеєм стало центром православного світу. У базиліці Різдва Христового, зведеній над печерою, де народився Спаситель, відбулося урочисте різдвяне богослужіння, яке очолив Блаженніший Патріарх Святого Града Єрусалима і всієї Палестини Феофіл III. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на пресслужбу Єрусалимського Патріархату.Святкування розпочалося напередодні вдень традиційною урочистою процесією. Під дзвони храмів Патріарх прибув на площу Ясел, де його зустрічали тисячі паломників, місцеві християни та представники духовенства. Після цього було звершено богослужіння у храмі Різдва Христового.Головна подія свята — Божественна літургія — розпочалася опівночі. У соборі, який є однією з найдавніших християнських святинь, панувала атмосфера молитовного піднесення. Богослужіння очолив Патріарх Феофіл.Докладніше, відео, фото.

Чи потрібно годувати дітей материнським молоком?З чого починати виховувати дитину? Думки преподобного Паїсія Святогорця:''Виховання дитини починається з вагітності. Якщо вагітна мати турбується та засмучується, то малюк у її утробі теж переживає ці відчуття. А якщо мати молиться і живе духовно, то немовля в її утробі освячується. Тому жінка, будучи вагітною, повинна творити Ісусову молитву, читати щось з Євангелія, співати церковні піснеспіви, не турбуватися душею. Але й близькі теж повинні бути уважними, щоб не засмучувати її. У цьому випадку дитина, яка народилася, буде дитиною освяченою і батькам не доведеться відчувати з нею труднощів - ні поки вона буде маленькою, ні коли підросте. Потім, коли дитина народиться, мати повинна годувати її грудьми – чим довше, тим краще! Материнське молоко дає дітям здоров'я. Живлячись від грудей, немовлята вбирають у себе не тільки молоко: вони вбирають любов, ніжність, втіху, безпеку і таким чином стають людьми із сильним характером. Але, крім того, годування грудьми допомагає і самій матері. Якщо матері не годують своїх дітей грудьми, то в їхньому організмі виникають аномалії і це може призвести до раку та видалення грудей. У колишні часи, якщо в матері було молоко, то вона могла годувати грудьми і свого малюка, і сусідського. Нині ж багатьом матерям важко погодувати грудьми навіть своїх дітей . Мати , яка ледарює і не годує дитину грудьми, передає ''мікроби'' ліні та ледарства і малюку. Мами не годують дітей грудьми, тому діти виростають без втіхи. Хто дасть їм ніжність та любов? Бутилочка з молоком корови? Малята смокчуть соску, одягнену на «крижану», скляну пляшку, і їхнє серце теж заледеніває. А потім, ставши дорослими, вони теж шукають втіху в пляшці - в шинках. Щоб забути свою душевну тривогу, вони починають пити і стають алкоголіками. Якщо діти самі не отримають ніжності, то у них не вистачить її і на те, щоб передати її своїм дітям. Так одне тягне за собою інше. А потім приходять матері і починають просити: ''Помолись, отче! Я втрачаю свою дитину''.