ГОЛОБУЦЬКИЙ | Сьогодні помер Герой України з 8 січня 2019-го Михайло Денисенко – від...

Сьогодні помер Герой України з 8 січня 2019-го Михайло Денисенко – відомий також як патріарх РПЦвУ (кодова назва «УПЦ КП») Філарет, «почесний патріарх ПЦУ» з 2018-го і «агент КГБ Антонов». Він два місяці як відзначив 97 років – прожив достатньо. Денисенко – представник цікавого феномену «люди, народжені в Україні, які працювали в Україні проти України на Кремль, а потім стали лідерами бодай частини українців». І це доволі поширений феномен, варто визнати. Щось в українцях формує потяг саме до таких лідерів. Дивний вибір, скажімо так. Але вже як є - історичних прикладів маємо достатньо. Той же Денисенко: прекрасна для донецького сільського хлопця кар’єра в церковній ієрархії за часів СССР. Відповідно, він просто зобов’язаний був мати звання в КГБ – такі речі не пускались в Союзі на самоплин і не лишались без наджорсткого контролю від системи. Тобто, все точно не обійшлось вербуванням і наданням псевдо «Антонов». Він ціле життя був вбудований в московську ієрархію, московські кар’єрні змагання і інтриги. В 90-му році, як хто забув, балотувався на голову РПЦ – тобто, розраховував сісти на крісло, де зараз сидить Кірілл Ґундяєв. Не вдалось – то ретельно облаштував під себе крісло в Києві, подбав про закріплення права самостійного управління (це не автономія і не автокефалія – просто обсяг власних повноважень поза постійним узгодженням з Москвою). А загалом став, здається, першим народженим в Україні очільником Київського патріархату за понад 200 років московської окупації. З іншого боку, був проти томосу про автокефалію української церкви - вважав, що той "несправжній - то греки всього лиш загребли до рук величезну українську паству", а РПЦвУ ліквідувати неможливо, доки він є Патріархом там. Проте Філарет все ж погодився на обрання Патріархом ПЦУ Епіфанія... Але організував собор, який відмовився від томосу. І попри все це десятиліттями лишався духовним лідером мільйонів українців. Їхнім щирим вибором.Однак випадок, повторюсь, не унікальний. Зараз ми маємо президента, який до свого президентства відверто, публічно висміював все українське, навіть прямо знущався і демонстрував зневагу і до держави Україна, і до українців, і до всього українського. А зараз саме ця людина – символ українського спротиву для десятків мільйонів і говорить українською мовою. Ось така в нас Україна. Неоднозначна і змінновекторна. Добре, що хоч Медведчук – ще один український діяч, який відкрито працював на Москву і зневажав українське, будуючи кар'єру і заробітки в Україні - як був гівном в радянські часи, так залишається гівном до цих пір.