Флобер чудове снодійне. Поки що я не визначилася, читала я "Мадам Боварі" чи ні. Мабуть, так, бо деякі фрази і сцени здаються знайомими.
Я взагалі не люблю французьку літературу, за кількома видатними винятками (і перший серед них Пруст). Японських письменників я розумію краще, чи мені так здається. Якийсь абсолютно чужий для мене менталітет. У Франції я була, здається, тільки раз, і від живих французів теж було враження трохи інопланетян.

Але будемо долати. З перших (або не перших, якщо вже читала) вражень: Флобер за 20-30 років до початку ери кінематографа пише абсолютно кінематографічно, і я маю на увазі не те, що він опише вам кожен ґудзик і кожну калюжу, які потрапили (хочеться одразу сказати — "в кадр"), а те, що воно в цілому побудовано як сценарій. Хоча нам описують, що думають і почувають герої, але можна все це прибрати й залишити мізансцени і кадри. Великі черевики Елоїзи, картуз маленького Шарля, Шарль з Еммою розмовляють надворі на фермі її батька, погляди пані Боварі-старшої й Емми — такі речі.

Зате "Грибних справ підмайстра" мене розбудила і збадьорила :) (я читаю її на ніч в кіндлі). Поки що бачу абсолютно оригінальний світ, цікавих героїв, КОТИКА. Насправді я б, мабуть, почала читати Катерину Корнієнко ще з "Дивокровців", але в мене виникли проблеми з неймінгом персонажів :) Підкреслюю: не в авторки проблеми, проблеми в мене, не змогла я читати книжку, де головну героїню звуть Коханнячко :( Доця мені теж не дуже, але от вже з'ясувалося, що вона Явдоха, ура. Книжка грубезна, 600 сторінок, тому читатиму, мабуть, довго, але з задоволенням.

Також дослуховую Culpability Брюса Голсінґера, яка мені спочатку дуже подобалася, а тепер пішла кудись не туди, але має ще 37 хвилин, щоб виправитися :)