Прочитала в пості Book Pleasure, як вона в дитинстві діставала дорослих вимогами читати їй Мері Поппінс. Мері Поппінс я теж дуже любила, але в мене її не було. Прочитала один раз років в шість — книжку позичила в сусідів по корпусу в пансіонаті, і далі мріяла перечитати, але не було де. А коли прийшов відповідний том Дитячої всесвітки, я вже була завелика й замала одночасно :)

А діставала я маму Персеєм і Андромедою. Була в нас звідкись підшивка дитячого додатку до "Ніви" за 1914 р., і там переказ міфу, не пам'ятаю вже чий, і от його я обожнювала. Була водночас закохана в Персея і грала його роль, коли розігрувала міф. А ще в мене чомусь залишилося враження, що коли Персей повернувся з головою Медузи, Полідект бенкетував у бомбосховищі. Звідки — невідомо. Можливо, там було яке-небудь слово на кшталт "укрився", "захисток"? А бомбосховище було в бабусі в будинку, збудованому одразу після війни, тоді робили справжні, з двома виходами, з вентиляцією тощо, а оскільки війни не було, то там проводили зібрання мешканців і дитячі самодіяльні концерти, тому я і знала таке слово.
На щастя для мами, читати я навчилася рано і далі насолоджувалася Персеєм самостійно. А зараз в усій тій історії співчуття в мене викликає тільки Медуза, як у кожної нормальної людини.