Знову тривога розбудила котів, а коти мене (здається, вони вирішили, що це тепер сигнал до годування), тому я вже поснідала, попила каву і готова вам розповідати, що #дочитала і #читаю.

"Джулія" в підсумку виявилася начебто про те ж, про що "1984" (треба, треба перечитати), хоча фінал інший і пояснення подій і мотивації теж трохи інші: надії нема :) У цьому варіанті нема її тому, що з якими б шляхетними намірами люди не починали революцію, зрештою всі перетворяться на драконів блаблабла. You don't say (та ти шо).
Тим не менше читати цікаво, написано добре, перекладено Натою Гриценко, підозрюю, ще краще, ніж написано, тому в цілому рекомендую.

Три мушкетери все ще воюють і збираються до Констанції, як довоюють. Джон як його там (Фелтон?), якому зять міледі доручив її стерегти, от-от поведеться на її розповіді про мальчиків в трусіках і випустить її. От не пам'ятаю, чи вона його вбила з вдячності, чи він сам себе вбив, усвідомівши, що йолоп, але пам'ятаю, що було щось там сумне і в дитинстві я переживала.

У Winds of War Дурна Наталі досі опирається всім спробам евакуювати її з палаючої Варшави. До речі, мені дуже подобається, як Вук поміщає героїв у ключові моменти/локації історії (в сенсі history, а не сюжету), і це не виглядає штучно, ну принаймні для мене.
Наприклад, в дилогії про родину Генрі, в якій Вітри війни (можна вже так називатиму? задовбалася перемикати розкладки, у мене їх чотири стоїть) є першою частиною, головний герой Віктор Генрі військовий моряк, але на початку книжки його призначають військовим аташе в посольстві США в Берліні, якраз вчасно, щоб він познайомився з Гітлером, поспілкувався з нацистськими військовими тощо ще до початку війни. А коли буде треба (наскільки пам'ятаю, ще до Перл-Гарбора), його призначать на корабель, і його ПОВ пересунеться в нову гущавину подій.
А син Віктора Браян на початку тусить в Італії, щоб трохи показати нам, а шо там в Муссоліні, але вчасно закохується в Бісячу Наталі й пхається за нею в Польщу якраз перед 1 вересня — таким чином маємо два ПОВи там.
Донька Віктора Медлін працює в ЗМІ в Нью-Йорку, поки що показує нам контраст між Варшавою у вогні й мирним 1 вересня в США, де про війну, звісно, всі чули, але й коктейлі самі себе не вип'ють. Чесно кажучи, не пам'ятаю, що там буде з нею далі, бо вона не дуже цікава, але щось важливе нам таки через неї покажуть.

Хоча це пост скоріш про обожнюваного Вука, але для порядку обкладинку прикріплюю від Джулії :)