Обманула я вас вчора. Так поривалася дочитати "Братство персня", а фактично навіть до входу в Морію не дочитала, бо трилер, який я мляво слухала вже третій день, раптом так пожвавився, що я просто мусила його закінчити. В результаті цілий вечір вишивала під нього, а коли втомилися очі - тинялася по хаті з ліхтарем і шукала, що ще треба зробити, бо просто сидіти й слухати я не можу. Результат: трилер дочитано, в хаті все зроблено, Марусія здивована.Не подумайте, що він якийсь там видатний і геніальний, ні, це просто хороший трилер про доброго сім'янина/громадянина, який у вільний час вбиває жінок, а одну чомусь (насправді через багатий словниковий запас) не вбив і тримає в халабуді. Я колись багато читала про серійних вбивць, але потім перейшла на сімейно-психологічні. Тепер і вони мені набридли, і, можливо, тому цей так сподобався.Там немає жодних кривавих подробиць (ну не більше, ніж у звичайному детективі), жахи здебільшого психологічні. У психологію в автора виходить місцями непогано.З подивом дізналася, коли відмічала книжку на Гудрідз, що є український переклад (з подивом, бо наскільки пам'ятаю — ніде про неї не читала в наших блогерів, а обрала її в бібліотеці методом випадкового тиця).В цілому — рекомендую. А сама переходжу до наступної, на яку підійшла черга, — The Loneliness of Sonia and Sunny by Kiran Desai. Мені дуже, дуже сподобалася її попередня книжка The Inheritance of Loss, і ця вже встигла сподобатися за ті 20 хвилин, що послухала за кавою. От що мріяла б я перекласти. Це не настільки висока полиця, щоб не злетіти, і це дуже, дуже хороша література. Ну то мрії, а поки що треба закінчити перекладати свій трилер, док серіал про моделей і док фільм про рок-групу, щоб в новому році з чистою совістю вже братися за Толкіна.