Є два види болю.І коли ми говоримо «мені ок»з будь-якої причини зазвичай ми живемо в одному з них.І, до речі, в одному з них ти живеш просто зараз.Перший той, до якого звикають.Він фоновий.Його можна не помічати. Можна «робити вигляд». З ним можна жити.Пам’ятаєш?«Стерпиться злюбиться»,«Бог терпів і нам велів»і всі ці гасла.Це коли ти ніби й не в пеклі,але й не живеш.Ти терпиш роботу, після якої хочеться впасти обличчям у подушку і кричати.З таким болем ми живемо в стосунках, де ми як олія і вода: можемо перемішуватися, але не поєднуємося.У такому болі ми зазвичай усе відкладаємо: розмови, рішення, дії.Вдень ми функціонуюча машина.Увечері без сил залипаємо в стрічці.Вночі відчуваємо приплив енергії, з’являється легке бажання щось змінити(«зранку почну нове життя»),а зранку — знову те саме. І по колу.Головна пастка цього виду болю ми дуже повільно об нього стираємося.А є інший біль.Він прямий і жорсткий.Незвичний. Некомфортний.Це біль, коли ми наважуємося відрубати, завершити стару схему.Коли розриваємо набридле коло.Коли виходимо з ролі жертви.Коли відтинаємо все, що тягне вниз.Він дуже неприємний.Але після нього ти раптом знову починаєш відчувати себе живим.З’являється ясність.Зібраність.Ми знову повертаємося в тіло.Знову знаємо, чого хочемо.Відчуваємо, куди йти далі.Проблема в тому, що більшість людей не вміють правильно проживати цей біль.Вони або тікають назад,або ламаються,або знову пірнають у старе тому що всередині немає опори, немає відчуття:«я встою, я ВИЖИВУ».Чому так?Тіло вимкнене.Нервова система перевантажена.Свідомість живе в сильній тривозі та глибокій фоновій втомі.І без відновлення чутливостібудь-які рішення перетворюються на істерики або відкати.Тому з 09.01 по 11.01ми три дні будемо практикувати практику,яка максимально м’яко і швидко повертає в тіло, вибудовує опору і пробуджує чутливість.Руйнує броню і дає енергію для свіжих, сильних рішень.Повертає до життя.👇👇👇https://academy108.com/online-retryt-qigong-2026