Хочу висловити свою підтримку викладачам та студентам, що боряться проти спроби рейдерського захоплення Національного університету фізичного виховання і спорту України.Матвій Бідний — горе-міністр у справах молоді та спорту — на пару зі своїм родичем та «подельніком» Григорієм Дашутіним, екс-депутатом від «Партії регіонів» та наближеним до родини Віктора Януковича. Дашутін є основним підозрюваним у кримінальній справі щодо співпраці з ВПК Російської Федерації під час війни.Бідний чинить систематичний тиск на викладацький склад, погрожує їм, намагаючись поставити ректором «свою» людину.Навіщо, спитаєте ви?Легко. НУФВіСУ територіально знаходиться в історичному центрі Києва, має спортивні бази та корпуси. Вартість цього майна становить десятки мільйонів доларів.Схема така: Бідний ставить свою людину, доводять будівлі та нерухоме майно до аварійного стану і продають. Думаю, Дашутін вже знайшов покупців на нерухоме майно університету та земельні ділянки.Я навчався в цьому університеті і здобув там фахову освіту, віддав йому п’ять років життя.Люблю свій НУФВСУ! І, як діючий військовий, буду його підтримувати.Прошу звернути увагу як громадськості, так і людей, що можуть позитивно впливати на перебіг цієї боротьби.
Люди обурюються, як так сталось, що Шахеди долетіли до Львова, Франківська, Тернополя. Де ППО? Чому ППО нічого не збивають?А потім ті самі люди лайкають та поширюють сміттєві відео, як чергові напівватні напівбожевільні жінки сумками відбивають у ТЦК чергового того, хто за 12 років війни не знайшов собі нормальний підрозділ, не зробив третю дитину, не нарішав бронь чи відстрочку. І взагалі — вайна внє палітікі. Так ось. Не обурюйтесь. Нестача позицій ППО — це якраз через брак тих самих людей, яких ті кончені тітки якось відбили в ТЦК. Ви підтримуєте, щоб в МВГ ППО не було людей. Ви підтримуєте, щоб не було пілотів, які летять на FPV стримувати мʼясний прорив ворога. Ви підтримуєте те, щоб менше людей вели аеророзвідку, щоб не було кому слухати ворожі рації та розшифровувати розмови, щоб не було кому виставити РЕБ. Щоб не було кому тримати позиції врешті решт. Ви — не підтримуєте армію. Чому тоді скиглите?Ви або не скигліть, або робіть щось.А так, забув, то знову Зеленський винуватий, бо міндіч Чонгар двушка на москву. А ще Оман шашлики. Всі винні, окрім вас самих. І служити повинні всі інші, окрім вас самих.
Сьогодні сиджу в черзі до офтальмолога в Головному військовому клінічному госпіталі. Багато людей жартуємо, обговорюємо цікаві випадки з військового життя, черга дуже велика, і сидимо вже довго.Приходить поважного вигляду, такий з пузіком, пан років 50-ти. Мій сусід зі 114 бригади мені на вухо каже:— Думаю, генерал або полковник.Чоловік виходить від лікаря, і я його запитую в лоб:— Шановний, ви генерал?— Ні, а з чого ви взяли?— Мій колега по вашому вигляду констатував, що,ви носите це, велике почесне звання.— Я полковник, але, можливо, скоро отримаю генерала, — відповідає він.Ми почали теревені з майбутнім генералом про морально-психологічний стан в ЗСУ. Я йому сказав, що раніше був бойовим медиком, а зараз працюю з особовим складом як хорунжий.— Що це таке, хорунжий? В нас є ППП — психологічна підтримка персоналу, а ось це, хорунжий, такого немає.— Розумієте, — відповідаю я, — офіцер ППП за собою має на увазі наявність вищої освіти психолога, так ?— Так, — відповідає майбутній генерал.— А для психолога в армії є окрема посада. Я не психолог, моя робота полягає в дещо іншому: це виховання політичне, історичні приклади, ідеологічна виховна робота. Фронт більш широкий. Як приклад навів хорунжу Школу від Третьої штурмової: проводив полковнику , обовʼязково відвідати її і побачити, що таке якісна робота з особовим складом.Полковник запитав мене:— Є проблема поколінь, тобто людина віком 50 років і 20-річний юнак не можуть однаково сприймати інформацію, ці покоління неможливо обʼєднати!— Можливо, — спокійно відповів я, — є речі, які однаково цінні як для юнака, так і для людини старшого віку, незалежно від країни, раси, релігії, або часу, в якому вона народилась.— Що саме може обʼєднати наші покоління? — всміхнувся полковник.— Нас всіх обʼєднує любов до родини, батьків, дітей, онуків. Ми всі любимо своїх близьких, незалежно від того, скільки нам років і де би ми не були. Колись я бачив фото, затиснуте в руці загиблого бійця, що поклав своє життя в Донецькому аеропорту. Так ось, коли знайшли його тіло, в нього в одній з рук був стиснутий кулак. Коли пальці змогли розтиснути, там побачили фото, на якому була його дружина та троє маленьких дітей. Це те, про що він думав перед смертю…Не встигли ми поговорити з майбутнім генералом, бо він зайшов до лікаря без черги (точніше, його окремо викликали), а ми далі лишилися сидіти ще дві години, аби отримати свою довідку 😆Він вийшов, сказав:— Всього вам найкращого, хлопці.Похлопав мене по плечу і пішов 😆Так і живемо
Якщо ви мешкаєте за кордоном і вирішили мобілізуватися в ЗСУ.Пару днів тому мене набрав товариш моєї юності, ми разом були хуліганами.Виїхав він перед початком великої війни за кордон, там працював, створив родину, є діти, працює, ходить в церкву — одним словом, українець в еміграції.Почалась повномасштабна війна, діти ще зовсім малі — лишився там. Минули роки, ми час від часу спілкувались, він слідкував за моїми пригодами і вирішив, зрештою, долучитись.😂З першої розмови з ним по телефону я зрозумів, що чоловіки, які виїхали до початку 22-го року з України і не повертались, АБСОЛЮТНО відірвані від реальності тієї ситуації, яка наразі склалася в нашій державі.Хто не знає або забув — нагадаю:ми ведемо найкривавішу та наймасштабнішу війну в світі.Жоден світовий конфлікт, який зараз йде в будь-якому куточку світу, навіть приблизно не може зрівнятися з тим, що відбувається тут!Відповідно, це потрібно враховувати дорослому чоловіку призовного віку, коли їдеш сюди.— В мене все добре, я в Дії не свічуся!— Давай так: якщо тобі не світиться, що ти в розшуку, це не означає, що не засвітиться, коли до тебе підійде працівник ТЦК! Якщо тебе заберуть, то витягнути тебе буде вже важче, тому слухай, що потрібно робити!І ви читайте і запам’ятовуйте: 1. Проведіть аналіз підрозділів і виберіть той, в якому ви дійсно хочете проходити службу.• Не керуйтесь рекламними роликами або гучними слоганами — так не працює.Шукайте знайомих, родичів, що вже проходять службу в тому чи іншому підрозділі. Тобто має бути людина (авторитетна), яка буде лобіювати вас перед командуванням і нести за вас відповідальність. 2. Попросіть лист, що засвідчує те, що громадянин такий-то буде дійсно проходити службу в підрозділі такому-то.Вам надішлють скан, ви його роздрукуйте на кольоровому принтері. Друк має бути якісний. Зробіть два примірники: один показуйте, інший тримайте при собі. 3. Домовляйтеся, аби на пункті перетину кордону вас зустрів офіцер супроводу, в ідеалі — машина на військових номерах.Так це працює. Я сам так забирав людей, і ви теж робіть те саме — і буде вам щастя.Воюйте і не кашляйтеВсіх обійняв.
Декілька слів про проєкт «Залізняк аудіокнига».Є диктори, що працюють як волонтери, є ті, що працюють за гроші. Дякую Монобанк за те, що кожного місяця вимагають від мене документи по оплаті послуг. Окреме дякую УТОС за юридичну допомогу в цьому питанні.Я думаю, ви навіть не знаєте, що таке УТОС, і не дай вам Бог опинитися частиною цього товариства)))Довше за все, звісно, працюють волонтери. Вони, як люди, матеріально не зобов’язані, по факту, і не мають дотримуватись якихось «крайніх термінів». Творчі люди — це справжня біда, але їх продукт завжди радує.В перспективі чекайте на дуже потужні твори як від зарубіжних глибин правої консервативної думки, так і від наших фундаторів та сучасників українського націоналізму та мілітаризму. Ще буде декілька сильних книг про питання релігії, стоїчної філософії, військової психології, лідерства та мови як духовної зброї.Окремо видам серію про українських політв’язнів. Мій покійний дід провів у сталінських таборах майже пів життя.Буде видана серія робіт, присвячена кавказькому спротиву та його героям.Окремо буде опублікована серія робіт, присвячена духу Японії та її військовій традиції.Також є три книги російською мовою, які я хотів би, аби ви послухали. Одна з них написана нашим ворогом під назвою «Охота на волков». Інші дві поки будуть у секреті.Всім дякую за увагу.
"У Німеччині знайшли мертвою 19-річну українську біженку Марію, яка переїхала до міста Маннгейм із родиною у 2022-му, тікаючи від війни в Україні. В її вбивстві підозрюють 17-річного громадянина Сирії Мохаммеда.За словами матері загиблої, Марія та Мохаммед навчалися в одній школі, а протягом останнього року перебували у стосунках.«Спочатку він мені дуже подобався. Але місяць тому атмосфера змінилася. Моя донька хотіла з ним розійтися. Він був до неї жорстоким», — розповіла вона журналістам.За даними Bild, 19-річний Ахмад, близький друг Мохаммеда, також біженець із Сирії, який перебуває у стосунках із сестрою-близнючкою вбитої, знав про ці інциденти: «Я пам’ятаю випадок, коли він бив Марію. Я пропонував заступитися за неї, але вона не хотіла»."😂😂😂😂😂😂Де ці вівці в Україні вчилися, в якій школі, в якому дитсадку їх не навчили азам етики, естетики і гидливості. Який «Нетфлікс» так промив їхні курячі голови?…Як це взагалі можливо???…У червʼяка краще працює відчуття такту та самозбереження. Як шкода, що ця маса теж ідентифікується серед мавп як «українка».
Потрапив на фільм «Мавка. Справжній міф».Коротко про стрічку.В Карпатах зняти поганий задній план важко: де не подивишся — всюди краса.Ідея фільму мені сподобалася.Дівчата, що скінчили своє життя самогубством, стають служницями злих русалок, які, позбавивши їх памʼяті про біди, що ті зазнали при житті, перетворюють їх на своїх вірних рабів, що збирають для них душі, гублячи чоловіків за допомогою навіювання. Одна з таких Мавок випадково закохується у туриста, що мав би стати її черговою жертвою КОХАННЯ Мавка Рута, так справжнє імʼя нашої героїні, піднімає бунт проти злих русалок, знову стає смертною, повернувши собі життя, рятує свого коханого і переїздить у з заходу України у столицю Київ.Непоганий плоский гумор, а-ля Голівуд: жарти про геїв та коноплю — це сучасна тенденція масового кіно.Ідея цікава, але реально дуже не сподобалася акторська гра, особливо всі діалоги, що зняті крупним планом — це просто жах.Чи йти на «Мавку. Справжній міф»?Так, йдіть, але фільм, мʼяко кажучи, переоцінений. Не розраховуйте і не очікуйте на щось особливе.
Психологічний портрет юного націоналістаСьогодні з цього приводу існує багато версій, і кожна зі сторін намагається маніпулювати якостями та рисами, що мають бути притаманні юному націоналісту.Моя версія є єдино вірною.Молода людина, що добре вчиться в школі, але не обов’язково має бути відмінником. Зазвичай особливу цікавість у нього викликають уроки історії та літератури.Може бути фізично не розвинений від природи, але за допомогою регулярних фізичних вправ поступово приводить свої фізичні кондиції до норми.Багато читає і віддає перевагу більше книгам, аніж людям. Прогулянки в лісі, риболовля, або спостерігання зоряного неба на березі річки наодинці з собою — це те, що обирає він.Він мрійник: годинами мандрує у своїй уяві далекими країнами, пливе, верхи на верблюдах перетинає піщані моря Сахари.Ставить прапор на вершині найнебезпечнішої гори, перемагає шторм і веде свій корабель назустріч усім бурям.Зі зброєю в руках продирається крізь хащі Амазонки.Закидає гранатами ворога або ділить із побратимом шматок хліба в сирих холодних окопах.Такі молоді люди мають загострене відчуття справедливості. Вони розуміють, що світ, який їх оточує, несправедливий, але він дуже цікавий — вони вивчають його перед тим, як вступити з ним у боротьбу.Саме ця боротьба закохає нашого героя в життя і боротьбу як один з методів пізнання сенсу людського існуванняТакі юнаки боляче сприймають удари долі і поразки, ще не розуміючи, що Бог так гартує їх до великих звершень.Такі молоді люди можуть вороже ставитися до церкви як інституту, піддавшись на дешеві «фокуси сатани», що любить перевдягатися і видавати себе за попів. Але наш юний герой розуміє, що є щось вище, ніж просто людське існування. Є щось ще, але що саме і як це працює — він поки не розуміє.Наш юнак пізнає Бога, коли пройде тисячі страждань і випробувань.Кінець першої частини)
Поблизу лікарні, де я зараз перебуваю на стаціонарі, є кавʼярня, там постійно сидять поранені: хто без руки, без ноги (обох), без ока. Така собі «туса» інвалідів.Якось зустрів там малого. Він з «Азову». Під час виконання бойового завдання його поранило, і він втратив ногу. Йому дуже пощастило: коліно і частина гомілки лишились на місці, а це означає, що він «в грі», тобто він в обоймі — він зможе виконувати бойові завдання далі.Ми випадково зустрілись у кавʼярні. Він попросив про спільне фото зі мною і сказав, що хотів би зробити фото з Білруським Янкі Не проблема. Якщо це хоч на хвилинку дасть малому відчути добрі емоції — це того варте.Я за все життя нікого для себе особисто нічого не просив.ВЗАГАЛІ.Життя так навчилоДо мене постійно звертаються по допомогу. Комусь щось потрібно дістати, з кимось домовитись, завести або познайомити.Вирішую питання.Домовлятися я завжди вмів. Ще з юності легко знаходив спільну мову, налаштовувався на одну хвилю з ним, вмів відчувати те саме, що відчувають вони. Це чи вроджене, чи набута риса — не знаю.Набираю Янкі.— Альо, «вусатий головний убор»?— Так, Іване, і тобі мої вітання.— Я тебе ніколи ні про що не просив, але зараз прошу: заїдь у лікарню (адреса така-то).— До тебе? Тобі щось привезти?— Ні, блядь, до мене не потрібно приїздити, і везти мені теж нічого не потрібно. До малого пацана заїдеш — він з пораненням, у палаті такій-то.— Добро, старий. Я повернусь з бойових і заїду до нього. Але і з тобою зустрінемось.— Добро.Кладу слухавку.Є один проєкт — «Праска». Це одяг, патчі, мерч, наліпки від військових з пораненнями для військових з пораненнями.Попросив 14 подарункових наборів. Заніс у ту саму кавʼярню, поклав перед баристою на стіл і попросив першим чотирнадцятьом бійцям з ампутаціями, що зайдуть у це кафе, подарувати ці набори.Чотирнадцять бійців отримають 14 наборів.Я б подарував 88, але в мене стільки немає 😂Робіть щось, чим ви будете пишатися!Всіх обійняв 🤗
Зараз я в лікарні, погіршення по здоров’ю. Щодня крапельниця, уколи в око (неприємна процедура).Сусід по палаті — колишній поліцейський з ПОЛІЦІЇ підрозділ «Лють». Поліцейський, що втратив ногу, око та травмував руку під час виконання бойового завдання.Хороший хлопчина, видно, що взагалі безобідний. Я людей відразу відчуваю: він усе життя був якимось слідчим чи то дільничним.Зняв форму поліції, вдягнув військову і пішов на фронт. Там і втратив здоровʼя. На жаль, у нього травмоване вухо, тому доводиться мені частково чути, який саме інфо-продукт він «вживає». Це, вибачте на слові, кал, і це м’яко кажучи.Російська музика, російські ролики, російське кіно, російське камеді.Рідко коли промайне з його телефону щось українське.І я йому зробив зауваження:— Російську мову мені реально гидко слухати, давай я тобі дам навушники.— Ні, мені не можна, в мене барабанна перетинка порвана.Через стіну якийсь чолов’яга з пораненням ока слухає:— «Не для меня придёт весна,не для меня Дон разольётся…»Йобана в рот…Сиджу сам у навушниках, слухаю YouTube-канал Юрія Міхальчишина.Отримую духовне задоволення.https://youtube.com/@mykhalchyshyn1982?si=jBaiIAy1gHFTSxzl
TGLIST.COM.UA
