Василь Мулік. Вірші. | Я люблю цих трьох - хоча і дивні вони -Не відчувають запахів й ходять ...

Я люблю цих трьох - хоча і дивні вони -Не відчувають запахів й ходять на задніх лапах...Двоє - дивних великих, один - дивний малий.Хай і дивні, зате - мої. І я буду їх захищати.У мене є миска - і у неї тричі на деньВелика дивна насипає хрусткі смаколики.Великий дивний - щоранку кудись іде,Щовечора повертається - іноді трохи втомлений.А дивний малий - із ним найвеселіше.Він пахне, чомусь, молоком і солодким печивом.Він мені дозволяє спати в своєму ліжку.Ми граємось - з ранку - і до самого вечора.Ці троє дивних разом живуть у будинку,Поруч - маленький садок і дорога з калюжами.У садку є ящірки, їжаки та невловимі білки...Ще приходить сусідський кіт (впіймаю - точно придушу!)Аж раптом сьогодні - їжак знахабнів остаточно -Прийшов до моєї миски - й хрумтить моє.Ще й сопе задоволено... Що ж, як ти хочеш -Зараз я тобі продемонструю - хто тут хазяїном є!Загнав його в кут паркану - негідного крадія -А він не хоче битися чесно - згорнувся кулею голок.Я до крові сколов собі ніс і лапи - та все ніякНе можу його дістати - цю хитру колючу потвору...Аж тут - спалах у небі нічному... І грім... Наче ж зовсім не пахне дощем? Що за диво?А потім позаду мене - туди, де стояв мій дім -Щось впало - огорнуте полум'ям й димом...Гарячим ударом вибиває з легень повітря...Жаром - у очі... Щось болем впивається в бік...Ще раз. І ще. І ще... Злі та пекучі вістряРвуть мої ребра та легко збивають з ніг...Падаю. Підіймаюся. Боляче. Верещу...На місці будинку - чадно горить та димиться...А де ж мої троє дивних? Біжу та кричу:Скоріше! Виходьте! Та де ж ви?! Ну, відгукніться!Потім - сталеві коробки - зі спалахами та виттям...Багато двоногих дивних - ні, не моїх - інших -Бігають, заливать водою, щось тягнуть, кричать...Відійду вбік. Ляжу. Боляче ворушитись...Аж тут - цей запах - молока і солодкого печива!Мій дивний малий - він тут, він десь поруч!Біжу стрімголов... І нехай - з боку рясно тече -Я біжу - і мені вже майже не боляче!Зубами та кігтями - місиво грунту та каменю -Рвати та дерти. Я чую маленьке серце -Воно - налякане та невпинне - на мене чекає,Воно мене кличе, воно пташиною б'ється...Рию. Немає болю... Та й сил - вже майже немає...Мій дивний малий - вже близько - я впевнений.Ще трохи. Ще трохи. Не можу. Не можу. Падаю....Запах молока і солодкого печива... Темрява...Рожевий світанок уперто встає понад згарищем.Рятувальник до лікаря - стомлено, гірко та важко:"Шахед"... Добре, малого дістали - живого ще...Пес показав. Поранений, рив - там і здох, бідолашний..."Літо виштовхує сонце в бездонну небесну гладь - Промені по руїнах - сотнями жовтих лез...Поруч із тим, що було їхнім домом, лежатьДва чорних мішки. І мертвий скривавлений пес...Напевно, найвище мірило вірності та любові -Віддавати усе, що маєш - заради життя своїх,Без сумнівів, без вагань - жертвувати собою...Та навчитися цьому, нажаль, можна тільки у псів.12.08.2024#мулікпише