КМВА (Київська міська військова адміністрація)

Київська міська військова адміністрація спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять полеглих захисників родом із Києва Боєць ТРО Юрій Сергеєв, позивний URI, загинув 31 травня 2022 року під час виконання бойового завдання біля селища Есхар на Харківщині. Воїну було 49 років.Юрій родом з Києва. Тут здобув вищу освіту, жив і будував кар’єру. Трудову діяльність розпочав на посаді механіка в ТОВ ВКФ «Стайлінг». Потім працював на різних підприємствах. З 2008 року призначений на посаду комерційного директора ПАТ «Монфарм».З початком повномасштабного російського вторгнення чоловік став на захист столиці. Служив у в/ч А7294, що у складі територіальної оборони Збройних Сил України.«Ми любили завжди бути разом всією родиною, багато подорожували. У відпустки, просто на вихідні та будь-який вільний час їхали за місто, насолоджувались спілкуванням і природою. Це були 24 роки кохання і поваги», – розповіла дружина загиблого Наталія.«Нехай добрий, світлий спомин про покійного захисника назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, усіх, хто знав його, любив і шанував. Сумуємо разом з вами, підтримуємо в годину скорботи. Нехай душа загиблого знайде вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають! Вічна пам’ять Герою! Слава Україні!» – зазначили у Монастирищенській громаді. «Неможливо повірити і змиритись. Війна забирає найкращих: достойних, справедливих, розумних, дотепних, кмітливих і надзвичайно сміливих. Таким був Юрій Ігорович! Вічна пам'ять нашому Герою!» – написала Неля Залозна.Посмертно молодший сержант Сергеєв нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Поховали захисника на Лісовому кладовищі у Києві.В Юрія залишилися дружина, дві доньки і син. Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму. Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.

Київська міська військова адміністрація спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять полеглих захисників родом із Києва 43-річний військовослужбовець Олександр Грощенко, позивний Гроша, загинув 30 травня 2022 року між селищем Миронівка і Воздвиженка Бахмутського району Донецької області. Близько 5-ї ранку російській окупанти почали обстрілювати позиції українських захисників із мінометів, авіації і танків. В окоп, де перебував Олександр, влучив танковий снаряд.Олександр народився і прожив усе життя у Києві. Закінчив Київський фаховий коледж міського господарства та Національний університет імені В.І.Вернадського.Під час повномасштабної війни Олександр з перших днів став на захист рідної країни та міста. Приєднався до лав 241-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних сил України (в/ч 4081). Був водієм. Разом із побратимами чоловік вирушив у гарячі точки фронту боронити країну від окупантів.«Батько був чудовою людиною, відзивчивою та доброю. Його родині дуже його не вистачає… Все буде Україна!» – розповіла Аріна, донька загиблого воїна.Поховали захисника на Берковецькому кладовищі у рідному Києві.В Олександра залишилися мама, дружина і донька.Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму. Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.

Київська міська військова адміністрація спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять полеглих захисників родом із Києва 43-річний старший солдат Дмитро Хлищов, позивний Сич, загинув 29 травня 2022 року поблизу села Ниркове на Луганщині. Захищаючи «дорогу життя» від Бахмута до Лисичанська отримав смертельні поранення внаслідок ворожого мінометного обстрілу.Дмитро народився і жив у Києві. Закінчив школу №276. Протягом 1999-2009 років здобув три вищі освіти за кваліфікацією юриста та магістра з обліку та аудиту. Працював ревізором-інспектором в Державній прикордонній службі, фінансовим аналітиком в Державній службі фінансового моніторингу, уповноваженою особою в НАЗК. Неодноразово отримував грамоти, нагороди і подяки за сумлінну працю та високий професіоналізм. У вільний час любив рибалити, збирати гриби, грати в шахи й читати.Під час повномасштабної війни чоловік приєднався до лав Збройних Сил України та вирушив захищати рідну країну від окупантів. Ніс службу у 72-ій окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців.«Діма був справжнім та відданим патріотом України. Коханий чоловік, люблячий син і брат, вірний друг. Завжди усміхнений, позитивний, світлий, зі щирим та добрим серцем. Коли я говорила, що мені страшно, бо ворога більше, він відповідав: «Історію завжди творить меншість». Був абсолютно впевнений в перемозі і неймовірно любив життя. Пишаюсь ним. Кохатиму вічно», – розповіла кохана загиблого.«Як же так, Дімка, друже? Як нам з цим змиритися? Друже, ти був суперпозитивним, веселим, скромним, сміливим, непохитним оптимістом. Ти був найкращим. Як нам без тебе? Це повинна бути помилка. Друже, Герою, будь ласка, повернись», – написав його товариш Андрій. Посмертно старший солдат Хлищов Д.В. нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.Поховали воїна на Лісовому кладовищі у рідному Києві.У Дмитра залишилися мама, сестра, брат, кохана жінка, рідні та друзі. Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму. Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.

Київська міська військова адміністрація спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять полеглих захисників родом із Києва Солдат Андрій Герасименко, позивний Маяк, поліг 13 листопада 2023 року поблизу селища Діброва Луганської області. Воїн вступив у бій з ворожою диверсійною групою і зазнав смертельних поранень. Воїну було 40 років.Захисник родом з Києва, своє дитинство і юність провів у місті Бершадь Вінницької області. Вже в дорослому віці Андрій повернувся до Києва і вступив до Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана. Працював у ТОВ «Київ-Брок» митним брокером. Любив подорожувати, відпочивати на природі. У 2014 році Андрій брав участь у Революції Гідності. Під час повномасштабного вторгнення долучився до 112-ї окремої бригади Сил Територіальної оборони. Обіймав посаду стрільця-снайпера 2-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу механізованої роти. Був поранений, після лікування знову повернувся на фронт. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» та нагрудним знаком «Ветеран війни».«Він був не таким, як всі, не боявся відрізнятись, так скаже більшість тих, хто з Андрієм був знайомим. Усміхнений, позитивний, життєрадісний. На передовій, там де всі дерева обгорілі і спалені, він знаходив один-єдиний зелений листочок. Ніхто того не помітить… А Андрій побачить. Кожну квіточку, кожну травинку, кожен «промінчик» в людині. Андрій дуже любив подорожувати, побував у різних країнах. Глибоко цікавився темою власного духовного розвитку. Розглядав свій духовний розвиток, не як результат, а як шлях, по якому крок за кроком рухаєшся до себе кращого, примножуючи свої духовні якості та відчуття гармонії з навколишнім світом. Андрій мав дуже широке коло спілкування в різних духовних  і релігійних течіях - від ізотеричних кіл, астрологів, кришнаїтів, мусульман до православних, католицьких, греко-католицьких церков. Неодноразово практикував різні аскези, був послушником в монастирі, два рази їздив з монахами на Афон. Андрій був надзвичайно комунікабельним і цікавим оповідачем історій. Дуже любив життя і вмів йому радіти, найменшим дрібницям. Якщо життя Андрія можна було б зробити книгою, вона б мала назву «Подорож героя». А сам герой – відкритий пригодам, авантюрам, відкриттям. Допитливий, добрий, життєрадісний, сміливий, наділений великим творчим потенціалом. Андрій мав активну життєву позицію, завжди був патріотом. Брав участь у Революції Гідності. Андрій пішов у військкомат ще 23 лютого 2022-го, коли в країні був введений надзвичайний стан. Оскільки він не був військовим і ніколи до того не служив, йому сказали приходити, коли введуть воєнний стан. На другий день Андрій знову стояв біля стін військомату», – розповіла колишня дружина Ірина.«Навесні 2022-го ми зустрілися під час оборони Києва, більшість хлопців були без досвіду військової служби, таким був і Андрій. Спочатку йому було дуже важко, ми цілодобово чергували. Часу на сон було обмаль. Але Андрій ніколи не скиглив, був дуже вмотивований. Коли наприкінці квітня в батальйоні набирали добровольців на схід, Андрій один із перших підняв руку, але тоді я його відмовив, так як бачив, що він ще не готовий до війни. Він мене почув та почав готуватися, відвідував навчання з тактичної та вогневої підготовки, у вільний час займався спортом та згодом перетворився на справжнього воїна. Мені дуже шкода що ми втратили такого патріота!» – говорить побратим Сергій Горденін, позивний Гордий. Поховали захисника в селі Флорине Вінницької області.В Андрія залишились батьки та син Артем, якому на момент загибелі тата було 7 років.  Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму. Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.

Київська міська військова адміністрація спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять полеглих захисників родом із Києва Старший солдат Петро Гелюта на псевдо Петруха помер 27 жовтня 2022 року після виконання бойового завдання в районі села Запорізьке Дніпропетровської області. Йому було 45 років.Петро народився в місті Києві. Але виріс в селі Саливонки столичної області. Там закінчив школу. У 1993 році опанував професію тракториста-машиніста на Гребінківському державному ремонтно-транспортному підприємстві. У цивільному житті працював машиністом екскаватора на різних підприємствах. У 2015 році брав участь в АТО. На дозвіллі любив риболовлю та посиденьки з друзями.Із початком повномасштабного вторгнення окупантів 24 лютого 2022 року чоловік, маючи бойовий досвід, знову пішов на фронт. Спочатку боронив Київщину в складі в/ч А4028, де був розвідником. Потім воював у лавах 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ. Обіймав посаду водія протитанкового взводу. Виконував бойові завдання на Чернігівщині та Херсонщині. «Петро – найкращий чоловік і батько у всьому Всесвіті. Він дуже любив нашу рідну Батьківщину.  Веселий, життєрадісний, доброзичливий, завжди міг прийти на допомогу своїм знайомим і друзям… Пишаємось своїм Героєм», – поділилася його дружина.Поховали захисника на Берковецькому цвинтарі Києва.Не дочекали свого Героя з війни дружина Олена, сини Павло та Данило.Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму. Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.

Київська міська військова адміністрація спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять полеглих захисників родом із Києва Старший солдат Олександр Дибка на псевдо Вій поліг 17 листопада 2023 року поблизу села Васюківка Донецької області. Під час виконання бойового завдання ворожий FPV дрон влучив у його авто, внаслідок чого воїн отримав травму, несумісну з життям. Захисникові назавжди 26 років.Народився Олександр у місті Києві. Після закінчення загальноосвітньої школи №63 здобув вищу освіту в Державному торговельно-економічному університеті. Влаштувався на роботу в компанію Dnipro-M на посаду спеціаліста підтримки користувачів. Був дуже здібною людиною, у всіх спортивних та інтелектуальних заходах, у яких брав участь, отримував призові місця, як в шкільні роки, так і в роки служби. Мав багато нагород та медалей.Одразу після початку повномасштабного вторгнення разом з батьком добровільно долучився до лав ЗСУ, Служив у 30-ій окремій механізованій бригаді на посаді коригувальника артилерійського вогню.Посмертно захисника нагороджено почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест».«Олександр був душею компанії, дуже любив жартувати, був харизматичним. Завжди міг підняти настрій усім, попри власні проблеми і переживання. В першу чергу турбувався про свою родину. Робив все можливе для своїх рідних і для мене особисто. Спілкуючись з побратимами Сашка, я чула багато приємних слів про те як він всіх там, на фронті, мотивув, підтримував, допомагав. У своєму підрозділі він був найкращим пілотом БПЛА. Кожен мій день з моїм Сашком був наповнений коханням, він робив мене щасливою щодня, кожна секунда з ним була наповнена коханням та щастям. Мені так не вистачає тебе, мій коханий. Вже рік я не живу, бо без тебе мене немає…», – написала наречена загиблого Анастасія.Поховали захисника на Берковецькому кладовищі в рідному Києві.В Олександра залишились наречена, батьки, брат, племінниця та племінник.У 2024 році на фасаді школи №63, де навчався Олександр, встановлено меморіальну дошку.Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму. Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.

Київська міська військова адміністрація спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять полеглих захисників родом із Києва Солдат Антон (Матітьягу) Самборський на псевдо ХАБАДНІК загинув внаслідок ворожого мінометного обстрілу 24 серпня 2024 року. Свій останній бій 33-річний воїн прийняв поблизу села Георгіївка Донецької області. Деякий час захисник вважався безвісти зниклим, але згодом, на жаль, його загибель підтвердилася. Народився Антон в Києві. Мав базову середню освіту. Працював мерчендайзером відділу обслуговування ПраТ «ІДС». За словами колег, вони пишаються тим, що були з ним знайомі.Чоловік був послідовником руху ХаБаД, найбільшої єврейської релігійної організації у світі, жив з вірою в серці. З початком повномасштабної війни боронив країну в складі територіальної оборони, згодом був переведений до 46-ї окремої аеромобільної бригади, де служив на посаді стрільця-помічника гранатометника 9-ї роти 3-го батальйону. Солдат Антон (Матітьягу) Самборський посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.«Мій коханий чоловік та батько нашої донечки Евеліни, якій було всього 2 місяці, коли тато загинув. Був дуже чуйний, люблячий, найкращий у світі чоловік та батько. Це великий  біль і втрата для нас», – розповіла  дружина загиблого.Поховали захисника за  іудейськими традиціями на кладовищі села Барахти Київської області.В Антона залишились дружина, донька та інші рідні. Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму. Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.

Київська міська військова адміністрація спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять полеглих захисників родом із Києва Старший солдат Андрій Кальченко, позивний Кіпіш, загинув 20 травня 2023 року біля села Іванівське Бахмутського району Донеччини. Під час бойового завдання отримав смертельне поранення внаслідок ворожого мінометного обстрілу. За 4 дні до цього захиснику виповнилося 56 років.Андрій народився і жив у місті Києві. Здобув середньо-технічну освіту в Київській державній академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. Був майстром із виготовлення меблів, співпрацював із компанією «ВІЯр». Любив рибальство, класичну музику і подорожі.З початком повномасштабної війни Андрій поповнив лави добровольців. Проходив службу у 241-ій окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Служив на посаді стрільця-зенітника в 243-му батальйоні. Позивний «Кіпіш» дали побратими через те, що не заспокоїться сам та ще інших підійме на виконання потрібної справи. За службу Андрій нагороджений пам'ятним нагрудним знаком «Кров за Україну».«Андрій був непересічною особистістю, був відчайдухом, часом – запальним, нікого не залишав байдужим, надавав впевненості і відваги. Біль втрати залишиться на все життя, але зі спогадами… Андрій не давав скласти руки, "кіпішував" і рухав світ навколо», – розповіла дружина Світлана.Поховали воїна на Берковецькому кладовищі в Києві.Вдома на нього чекала любляча родина: дружина, дві доньки, обожнювані ним онуки.Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму. Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.

Київська міська військова адміністрація спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять полеглих захисників родом із Києва Солдат Володимир Коваленко, позивний Буржуй, загинув 22 серпня 2022 року внаслідок обстрілу з танка в селі Новомихайлівка, що на Донеччині.Володимиру було 50 років. Він народився в Києві. Здобув освіту в індустріальному технікумі. У цивільному житті займався підприємницької діяльністю, працював на ринку «Петрівка». Головним його зацікавленням був футбол.Під час повномасштабного вторгнення став до лав Збройних Сил України, долучившись до 23-го окремого стрілецького батальйону. Обіймав посаду водія. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).«Для меня батько був мотиватором та наставником. Він навчив мене всьому, що знав. Завжди був дуже доброзичливим і чуйним», – розповів син Владислав.Поховали захисника на Берковецькому кладовищі в Києві. У Володимира залишилися мама, дружина та син.Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму. Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.

Оперативна інформація за наслідками російських атак на Київ станом на 9:30 18.05.2025Повітряна тривога вночі 18 травня тривала протягом 8 годин 54 хвилин (з 23:59 до 08:54) у звʼязку із загрозою застосування російських уданих БпЛА. Внаслідок ворожої атаки по цивільній інфраструктурі зафіксовано пошкодження скління вікон однієї з квартир житлового будинку в Соломʼянському районі.Також, зафіксовано пошкодження даху нежитлового будинку в Голосіївському районі.На щастя, обійшлося без постраждалих.Дякуємо нашим воїнам за захист столиці!——Водночас через ворожу атаку постраждали Обухівський і Фастівський райони Київської області. Там, на жаль, загинула жінка. Поранень зазнали дитина та двоє дорослих. Зруйновано житловий будинок, склад та медичний заклад.Висловлюємо співчуття родині загиблої та бажаємо якнайшвидшого одужання всім постраждалим.——Небезпека від російських атак залишається значною, а методи країни-терориста - не змінюються. Закликаємо не нехтувати сигналами повітряної тривоги та прямувати до укриттів у разі її оголошення.